Category Archives: інтернет

Визначення власності

На днях у Пола Грема вийшло ще одне вельми цікаве есе на тему приватної власності та копірайтів (в контексті нещодавних спроб прийняти SOPA та PIPA). По-моєму, дуже влучна стаття і, благо, невелика – вирішив перекласти. Читаючи її я також часто згадував про оцей комікс (англ. оригінал): “Я пробував подивитись Гру Тронів і ось що вийшло” і дибілізм до якого інколи доходять всілякі правові обмеження на поширення медіа в інтернеті: у мене є підписка на Crunchyroll та думаю якось таки замутити Spotify Unlimited для онлайн музла. Так от якого дідька я мушу користуватись цим всим через американські та британські проксі відповідно, якщо я навіть гроші вже плачу. По відео це взагалі алес… Я вже не кажу, що так само не можна офіційно з України користуватись онлайн сервісами типу Hulu, BBC iPlayer, тощо.

Автор оригіналу: Пол Грем (Paul Graham)
Оригінал: Defining Property

Elephant Chained
[1]

В дитинстві я читав книжку з історіями про відомого японського суддю XVIII сторіччя, якого звали Оока Тадаске (Ooka Tadasuke). Одна зі справ, яку він судив була порушена власником ресторану. Бідний студент, що міг дозволити собі лише рис, їв його насолоджуючись запахом інших смачностей, які доносились із ресторану. І власник хотів заставити студента заплатити за запахи, які він із задоволенням нюхав. Студент же крав запах їжі!

Я часто згадую цю історію, коли чую як RIAA та MPAA звинувачують людей у крадіжці музики чи кінострічок.

Трактувати запахи як чиюсь власність звучить для нас просто смішно. Але я можу придумати ситуацію, коли можна було б брати гроші і за запах. Просто уявіть, якби ми жили на місячній базі і купували повітря по літрам. Тоді можна з легкістю уявити і підмішування запаху до цього повітря в якості небезкоштовного бонусу.

Причина, того, що право власності на запах виглядає для нас повною маячнею в тому, що на Землі на це ніхто б не повівся. Але ж цілком можливо це спрацювало б на місячній базі.

Те що вважається власністю залежить від того, що можна взагалі сприймати за власність. І останнє може не лише змінюватись з часом, а вже змінилось. Люди завжди (для деяких визначень слів “люди” та “завжди”) сприймали за власність те, що вони носили з собою. Але прадавні люди, що займались збиральництвом, наприклад, ніколи не сприймали землю як власність в тому сенсі як ми зараз. [2]

Причина того, що так багато людей і досі думають, що у власності є лише одне незмінне визначення полягає в тому, що це визначення змінюється дуже повільно.[3] Але воно зараз якраз перебуває в стані трансформації. Рекордингові лейбли та кінематографічні студії звикли продавати своє добро ніби це повітря, що йде по трубах на місячній базі. Але з появою комп’ютерних мереж ми ніби переселилися на планету з атмосферою, якою можна дихати. Дані передаються зараз як запах. Але через прийняття бажаного за дійсне та короткострокової жадібності, лейбли та студії поставили себе на місце власника ресторану, звинуваючуючи користувачів в тому, що вони крадуть їх запахи.

(Причина через яку я кажу про короткострокову жадібність полягають в тому, що люди, які керують лейблами та студіями більше розраховують на бонуси, аніж на капітал. Якби вони працювали на капітал, то шукали б шляхи як використати технології замість того, аби протистояти їм. Та створювати нове – це дуже довго. Їхні бонуси залежать від цьогорічного прибутку, а найкаращий спосіб збільшити цей прибуток – це вичавити більше грошей з того, що вони вже мають.)

То що це значить? Невже люди не мають права брати гроші за свій контент? На це питання немає єдиної відповіді. Люди мусять мати змогу брати гроші за контент, коли це працює.

Під “працює” я маю на увазі щось більш суттєве, аніж “коли у них просто є така можливість”. Я маю на увазі, що люди можуть брати за нього гроші тоді, коли їм не треба заставляти суспільство робити це. Тобто компанії, що продають запахи на місячній базі можуть, звісно, продовжувати продавати їх на Землі, якщо вони успішно пролобіюють закони, які заставлять нас дихати через трубки і тут (навіть якщо нам це вже не потрібно).

Божевільні заходи по захисту прав, які зараз проводять лейбли та студії, дуже нагадують подібну ситуацію. Газетам та журналам теж непереливки, але вони принаймні занепадають з гідністю. RIAA та MPAA заставили б нас дихати через трубки, якби змогли.

Зрештою, все зводиться до здорового глузду. Коли ви зловживаєте правоохоронною системою, аби масово засудити випадкових людей в якості показовго покарання, чи лобіюєте закони, що спотворили б Інтерент, аби пройшли, то це по факту доказ того, що ви використовуєте визначення власності, яке вже не працює.

От тут дуже корисно мати працюючу демократію та багато незалежних країн. Якби у світі був єдиний авторитарний уряд, лейбли та студії купили б закони, які встановили те визначення власності, яке їм хочеться. Але на щастя є ще країни, які не є copyright-колоніями США і навіть в самих США політики все ще бояться електорату у великих кількостях. [4]

Людям, які керують у США може не подобатись, коли виборці чи інші країни відмовляються схилитись перед їхньою волею, але і ми зацікавлені в тому, аби люди, що намагають змінити закони заради власних інтересів, не мали чим нам дорікнути. Приватна власність – це дуже корисна ідея і, можливо, взагалі однин з найкращих винаходів людства. Досі кожне нове визначення приносило нам збільшення матеріального достатку [5]. Думаю, що не буде помилкою припустити, що і нове теж. Це було б трагедією, якби ми всі були змушені використовувати застарілу версію просто тому, що деякі впливові люди занадто ледачі аби оновити його.


  1. Photo by Invisible Lens Photography/Flickr ↩︎

  2. Якщо вам цікаво дізнатись більше про збирачів, рекоменду. книжки Елізабет Машал Томас (Elizabeth Marshall Thomas): The Harmless People та The Old Way. ↩︎

  3. Зміна визначення власності зазвичай спричиняється технологічним прогресом, щоправда оскільки технологічний прогрес прискорюється, цілком можливо, що і швидкість зміни визначення власності буде мінятися частіше. А це означає, що суспільству варто з граціозно пристосовуватися до цих змін, так як вони траплятимуться все частіше і частіше. ↩︎

  4. Наскільки мені відомо термін “copyright-колонія” вперше використав Myles Peterson. ↩︎

  5. Стан технології це не просто функція від визначення власності. Вони впливають одне на одне. І таким чином ви не можете з власної волі змінити визначення власності не зачепивши (зазвичай зашкодивши) розвиток технологій. Історія СРСР – яскравий тому приклад. ↩︎

Визначення власності

На днях у Пола Грема вийшло ще одне вельми цікаве есе на тему приватної власності та копірайтів (в контексті нещодавних спроб прийняти SOPA та PIPA). По-моєму, дуже влучна стаття і, благо, невелика – вирішив перекласти. Читаючи її я також часто згадував про оцей комікс (англ. оригінал): “Я пробував подивитись Гру Тронів і ось що вийшло” і дибілізм до якого інколи доходять всілякі правові обмеження на поширення медіа в інтернеті: у мене є підписка на Crunchyroll та думаю якось таки замутити Spotify Unlimited для онлайн музла. Так от якого дідька я мушу користуватись цим всим через американські та британські проксі відповідно, якщо я навіть гроші вже плачу. По відео це взагалі алес… Я вже не кажу, що так само не можна офіційно з України користуватись онлайн сервісами типу Hulu, BBC iPlayer, тощо.

Автор оригіналу: Пол Грем (Paul Graham)
Оригінал: Defining Property

Elephant Chained

Photo by Invisible Lens Photography/Flickr

В дитинстві я читав книжку з історіями про відомого японського суддю XVIII сторіччя, якого звали Оока Тадаске (Ooka Tadasuke). Одна зі справ, яку він судив була порушена власником ресторану. Бідний студент, що міг дозволити собі лише рис, їв його насолоджуючись запахом інших смачностей, які доносились із ресторану. І власник хотів заставити студента заплатити за запахи, які він із задоволенням нюхав. Студент же крав запах їжі!

Я часто згадую цю історію, коли чую як RIAA та MPAA звинувачують людей у крадіжці музики чи кінострічок.

Трактувати запахи як чиюсь власність звучить для нас просто смішно. Але я можу придумати ситуацію, коли можна було б брати гроші і за запах. Просто уявіть, якби ми жили на місячній базі і купували повітря по літрам. Тоді можна з легкістю уявити і підмішування запаху до цього повітря в якості небезкоштовного бонусу.

Причина, того, що право власності на запах виглядає для нас повною маячнею в тому, що на Землі на це ніхто б не повівся. Але ж цілком можливо це спрацювало б на місячній базі.

Те що вважається власністю залежить від того, що можна взагалі сприймати за власність. І останнє може не лише змінюватись з часом, а вже змінилось. Люди завжди (для деяких визначень слів “люди” та “завжди”) сприймали за власність те, що вони носили з собою. Але прадавні люди, що займались збиральництвом, наприклад, ніколи не сприймали землю як власність в тому сенсі як ми зараз. [1]

Причина того, що так багато людей і досі думають, що у власності є лише одне незмінне визначення полягає в тому, що це визначення змінюється дуже повільно. [2] Але воно зараз якраз перебуває в стані трансформації. Рекордингові лейбли та кінематографічні студії звикли продавати своє добро ніби це повітря, що йде по трубах на місячній базі. Але з появою комп’ютерних мереж ми ніби переселилися на планету з атмосферою, якою можна дихати. Дані передаються зараз як запах. Але через прийняття бажаного за дійсне та короткострокової жадібності, лейбли та студії поставили себе на місце власника ресторану, звинуваючуючи користувачів в тому, що вони крадуть їх запахи.

(Причина через яку я кажу про короткострокову жадібність полягають в тому, що люди, які керують лейблами та студіями більше розраховують на бонуси, аніж на капітал. Якби вони працювали на капітал, то шукали б шляхи як використати технології замість того, аби протистояти їм. Та створювати нове – це дуже довго. Їхні бонуси залежать від цьогорічного прибутку, а найкаращий спосіб збільшити цей прибуток – це вичавити більше грошей з того, що вони вже мають.)

То що це значить? Невже люди не мають права брати гроші за свій контент? На це питання немає єдиної відповіді. Люди мусять мати змогу брати гроші за контент, коли це працює.

Під “працює” я маю на увазі щось більш суттєве, аніж “коли у них просто є така можливість”. Я маю на увазі, що люди можуть брати за нього гроші тоді, коли їм не треба заставляти суспільство робити це. Тобто компанії, що продають запахи на місячній базі можуть, звісно, продовжувати продавати їх на Землі, якщо вони успішно пролобіюють закони, які заставлять нас дихати через трубки і тут (навіть якщо нам це вже не потрібно).

Божевільні заходи по захисту прав, які зараз проводять лейбли та студії, дуже нагадують подібну ситуацію. Газетам та журналам теж непереливки, але вони принаймні занепадають з гідністю. RIAA та MPAA заставили б нас дихати через трубки, якби змогли.

Зрештою, все зводиться до здорового глузду. Коли ви зловживаєте правоохоронною системою, аби масово засудити випадкових людей в якості показовго покарання, чи лобіюєте закони, що спотворили б Інтерент, аби пройшли, то це по факту доказ того, що ви використовуєте визначення власності, яке вже не працює.

От тут дуже корисно мати працюючу демократію та багато незалежних країн. Якби у світі був єдиний авторитарний уряд, лейбли та студії купили б закони, які встановили те визначення власності, яке їм хочеться. Але на щастя є ще країни, які не є copyright-колоніями США і навіть в самих США політики все ще бояться електорату у великих кількостях. [3]

Людям, які керують у США може не подобатись, коли виборці чи інші країни відмовляються схилитись перед їхньою волею, але і ми зацікавлені в тому, аби люди, що намагають змінити закони заради власних інтересів, не мали чим нам дорікнути. Приватна власність – це дуже корисна ідея і, можливо, взагалі однин з найкращих винаходів людства. Досі кожне нове визначення приносило нам збільшення матеріального достатку [4]. Думаю, що не буде помилкою припустити, що і нове теж. Це було б трагедією, якби ми всі були змушені використовувати застарілу версію просто тому, що деякі впливові люди занадто ледачі аби оновити його.

Примітки

[1] Якщо вам цікаво дізнатись більше про збирачів, рекоменду. книжки Елізабет Машал Томас (Elizabeth Marshall Thomas): The Harmless People та The Old Way.

[2] Зміна визначення власності зазвичай спричиняється технологічним прогресом, щоправда оскільки технологічний прогрес прискорюється, цілком можливо, що і швидкість зміни визначення власності буде мінятися частіше. А це означає, що суспільству варто з граціозно пристосовуватися до цих змін, так як вони траплятимуться все частіше і частіше.

[3] Наскільки мені відомо термін “copyright-колонія” вперше використав Myles Peterson.

[4] Стан технології це не просто функція від визначення власності. Вони впливають одне на одне. І таким чином ви не можете з власної волі змінити визначення власності не зачепивши (зазвичай зашкодивши) розвиток технологій. Історія СРСР – яскравий тому приклад.

Spotify: нарешті музична революція?

Spotify

Все-таки відчуваєш себе хоч і маленьким таким, але пророком, коли твоє розуміння розвитку технологій знаходить підтвердження в реальному житті. Вже давно я і, звісно, не лише, казали, що нам скоро не знадобляться здоровенні за об’ємом HDD для того, аби зберігати інформацію, адже з ростом швидкості та доступності мережі Інтернет в цьому не буде аніякої потреби: все можна буде просто слухати в потоковому режимі не завантажуючи (в сенсі збереження) собі на машину і все поступово до того йшло.

Але залишалася все одно “невеличка” проблема: правовий аспект. І ось, нарешті, знайшлися люди, які знайшли можливості подолати цей останній бар’єр простим і логічним чином: зробивши музику безкоштовною для слухачів, але змусивши їх за це розплачуватись рекламою. Взагалі тут, думаю, варто зробити один ліричний відступ. Мінус-один якось дуже гарно розписав морально-правові аспекти розповсюдження фансабів до аніме, але я візьму дещо ширше, хоча скористаюсь його аналогіями…

Всі ми в тій чи іншій мірі дивимось, чи дивились ТБ або слухали радіо. Звісно, я маю на увазі звичайне, а не Інтернет. При цьому ви ніколи не платили за проглянутий конкретний фільм, чи прослухану музику. Питання прав на перегляд чогось вас ніяк не зачіпало. Ви платили лише фіксовану абонентську плату за користування каналами зв’язку (антена, кабельне, радіоточка, тощо), які не мають ніякого відношення до того, що по ним транслюється. Хоч насправді ви платили за проглянуті фільми та прослухане радіо переглядом реклами, тобто всякими там “тьотями асями”. І всі були задоволені. Телевізійні компанії виступали посередниками між вами як споживачем та кіноіндустрією як виробником. Але як радіо, так і телебачення – канали односторонні, тобто ви практично не можете впливати на те, що там транслюється. Зараз ми маємо Інтернет і, що найцікавіше, це не що інше ніж якісно новий виток колишніх ЗМІ. З тою різницею, що цей канал двонаправлений, завдяки чому досягається інтерактивність: ви можете слухати та дивитись не те, чим вас годують, а виключно те, що самі оберете. Інтернет-провайдери займають місце кабельних мереж як засобу доставки даних. Справа тепер лише у появі інтернет-аналогів 1+1 чи Інтеру (звісно у осучасненому вигляді), які візьмуть на себе посередництво між вами та кіностудіями та музичними лейблами. Зрозумійте: це революція, новий технологічний стрибок, який відбувається прямо на наших очах! Повертаючись до нашого барану, Spotify… Те, наскільки вдалим буде цей проект покаже наскільки зараз готове суспільство (принаймні в розвинутих країнах – нам поки що випало на долю лише спостерігати) перейти на цей якісно новий рівень доставки інформації. А що таке цей самий Spotify?

Основною метою створення проекту була легалізація безкоштовних аудіозаписів, або простіше кажучи боротьба з піратством. Ця система і дійсно є легальною за рахунок того, що ви як користувач не тримаєте копії файлів на своїй машині (адже саме в наявності копій, а не факті їх прослуховування полягає піратство), а слухаєте музику в потоковому режимі. Андерс Сер (Anders Sehr), представник Spotify, описав їх сервіс так: “Spotify – це новий спосіб насолоджуватись музикою. Ми віримо, що Spotify стане життєздатною альтернативою музичному піратству. Ми збираємося досягти цього створивши сервіс, який буде кращим і зручнішим, аніж піратство, і таким чином залучимо користувачів до цілком легальної і стабільної альтернативи, що надасть їм більше можливостей насолоджуватися музикою.” Плани дуже амбіційні, та багато чого залежить, на жаль, не лише від самого стартапу, а й від рекордингових компаній, адже дійсно корисним сервіс може стати лише коли його музична бібліотека буде достатньо наповнена, аби задовольнити якомога широкий спектр слухачів. І в цьому сенсі теж є певні зрушення: такі компанії як EMI, Warner Music, Sony BMG та 3 інших відомих лейбли вже позитивно відгукнулися про нове починання і підписали контракти зі Spotify. Дізнатись про поточний список підписаних лейблів можна на сторінці “Лейбли та виконавці”. Крім того, Spotify зараз відкритий і для співпраці з конкретними виконавцями і на тій само сторінці, я так зрозумів, можна подати заявку на додавання ваших записів до медіабібліотеки Spotify.

Але то все в теорії, а як воно на практиці? Завдяки Ernesto з сайту TorrentFreak мну розжився інвайтом на закрите бета-тестування цього сервісу, тому зміг помацати все своїми лапами 😉 Сам Spotify представляє собою конгломерат iTunes та Last.fm (підтримувані ОС: Win32 та Mac): він складається з інтернет-сервісу, що представляє собою здоровенне сховище музики та легкого iTunes-подібного програвача (див мал.). Закачка медіаконтенту здійснюється по гібридній схемі: тобто як пряме потокове завантаження з сайту, так і по P2P торрент-подібному протоколу (що і не дивно, адже один з розробників – Людвіг Стрігеус, автор відомого torrent-клієнту uTorrent) для найбільш популярних речей (клієнт має кеш завантажених даних, розмір якого користувач може варіювати; по замовчуванню – 10% від об’єму диску). Якість музики судячи з описів десь на рівні MP3 160kbps. Здається, що малувато, але насправді звук, ІМХО, дуже і дуже пристойний – у мене принаймні відчуття відрази не викликав.

Незадовго після реєстрації на сервісі користувачам видається 5 інвайтів, які можна роздати бажаючим. Вони і у мене є (віддам 4 з них в хороші руки, але перед цим дочитайте абзац до кінця 😉 ), так що прохання до бажаючих отримати інвайт та спробувати сервіс відписатися в коментарях до цієї статті на моєму основному блозі, тобто тут 😉 Але увага! тут є невеличка проблема: із-за деяких ліцензійних приколів Spotify зараз недоступний в більшості країн. Тобто зараз абсолютно легально ви можете скористатись ним лише з Великобританії, Швеції, Фінляндії, Іспанії та Франції. Навіть зі США не можна. Особисто у мене чи то був вдалий момент, чи ще що, але зайшовши про присланому інвайту мені сказали, що з моєї країни (Україна) реєструватися не можна. Я поставив Hotspot Shield (безкоштовний VPN в США з лімітом 5ГБ в місяць) і через нього зареєструвався. Це при тому, що для США цей сервіс найбільш обмежений. Наприклад, для України доступний принаймні платний аккаунт з помісячною абонплатою в 9.99 євро, а для США і його нема. Не знаю як так вийшло, але факт залишається фактом – I’m in 🙂 В Інтернеті вже з’явилась пара мануалів з тим як обходити ці проблеми, наприклад, тут чи тут. До речі, останній варіант описує як можна зареєструватись на Spotify без інвайту, тому якщо вам не ліньки – спробуйте спочатку цей варіант і розкажіть чи реально це зробити 🙂

Зареєструвавшись на сервісі можна скачати власне програвач. На жаль, зараз це просто окремий додаток (зовні чимось нагадує iTunes), але ніяких плагінів для існуючих плеєрів зараз немає… Хоча до його честі треба сказати, що він малесенький за об’ємом та працює реактивно швидко і, що мене просто розчулило, там є навіть вбудована підтримка Last.fm. Також в софті є схожа на ластфмівську система радіо. Ви задаєте роки випуску та жанр і слухаєте що вам там рендомом навикидає (див мал.). Звісно, пісні, що вам не подобаютсья можна пропускати. Швидкість роботи приємно вразила. Якщо при роботі через американський VPN була маленька затримка перед стартом пісні та при перемотці, то якщо пустити трафік напряму (я пробував як з домашнього, так і з робочого інету), то здається, що всі ці пісні лежать у вас на диску і граються локально. За весь час використання сервіск у мене лише двічі заїкнулося вдома і один раз на роботі. ІМХО, це більш ніж круто. Наступне, що я спробував – пробити по гуртам та виконавцям. Наповнення колекції мене теж вражає, хоч воно і далеко не ідеальне. Наприклад, там легко знайшлася повна дискографія Draconian та принаймні один альбом Qntal, але не було нічого з творчості Haggard. А от з українськими виконавцями ситуація взагалі жалюгідна. Спробував заради цікавості Океан Ельзи. Софт хоч і знає про існування такого гурту, але не має жодного запису з ними. Потім спробував ввести в пошуку Руслану (переможниця на Євробаченні все-таки)… Якщо шукати кирилицею, то матимемо лише одну пісню – переможницю конкурсу, якщо латиницею – то є принаймні один альбом. Але, схоже, обмежена кількість попси – це єдине чим там представлена Україна 🙁 Також кажуть, що у Spotify класно зроблена робота з плейлистами. Наприклад, кожен плейлист має свій URL, який ви можете відправити своїм друзям, що теж мають встановлений клієнт, а також можна навіть при бажанні редагувати його колективно. Але я поки не зміг цього випробувати як слід.

   

Ну от, в принципі, і все, що маю сказати на даний момент. Залишилось лише спостерігати що з того вийде. І особисто я сподіваюсь, що цей сервіс таки приживеться і я нарешті зможу форматнути 200-гіговий вінт з музикою 🙂 Хоча перед тим також варто буде дочекатись плеєрів для 3G телефонів, щоб можна було так само зручно слухати музику мобільно.

Ще раз висловлю вдячність сайту TorrentFreak за новину, завдяки якій я дізнався про Spotify та Ернесто за інвайт.

UPD: на цьому тижні прийшло ще +5 інвайтів на сервіс, так що… 😉

Теми в Gmail – що далі?

Сьогодні в GMail 2 з’явилася підтримка тем. Причому деякі теми змінюються в залежності від часу дня та погоди на вулиці, для чого при виборі нової теми пропонують вказати місцезнаходження. Це значно збільшить і так значну інтерактивність Гугловської пошти.

Ось, наприклад, як виглядає тема “Пляж” в той же час для Бостнону та Києва.

Read more »

34 поради щодо збільшення продуктивності web-додатків

Розробники, що відповідають за створення високопродуктивних рішень в Yahoo, опублікували цікаву презентацію на 76 сторінок, в якій узагальнено досвід компанії, пов’язаний з підвищенням продуктивності web-додатків. В презентації представлені 34 рекомендації web-розробникам, з них 14 порад були описані в попередній доповіді.

Для виявлення проблем з продуктивністю сайтів в Yahoo було розроблене спеціальне доповнення до Firefox-плагіна FirebugYShow, що дозволяє виявити вузькі місця та оцінити швидкість поетапного завантаження різних частин сторінки.

Read more »

Yahoo, Google та MySpace створюють OpenSocial Foundation

 Кілька тижнів тому компанія Yahoo повідомила, що вона планує приєднатись до ініціативи Google по створенню платформи додатків OpenSocial. Згодом вони повідомили, що остаточне рішення вже прийняте, але оголосять його лише в квітні. І ось, за тиждень до початку квітня Яху оголошує про свою підтримку платформи. Більше того: разом з Google та MySpace вони створюють нову неприбуткову організацію OpenSocial Foundation, взявши на озброєння модель у OpenID Foundation. Розробників додатків та власників веб-сайтів відправляють на новостворений сайт OpenSocial Foundation, де розміщені поточні специфікації та посилання на інші ресурси. Інженери з цих трьох компаній працюватимуть над проектом разом. Всі специфікації опубліковано під ліцензією Creative Commons. Реалізація з відкритим кодом під назвою Shindig вже розробляється зусиллями Apache Software Foundation. Пресс-реліз можна прочитатит тут.

За матеріалами сайту TechCrunch.

Потокове P2P відео

MininovaОдин з популярних нині торрент-трекерів, Mininova розпочала закрите бета-тестування нового виду потокового відео, яке базуєтсья на технології BitTorrent.  Для перегяду відео буде використовуватись opensource програвач swarmplayer. Його було розроблено командою продукту Tribler в співпраці з нідерландськими ВУЗами: Делфтським Технічним Університетом та Вільним Амстердамським Університетом. Тріблер вже співпрацює з BBC та деякими іншими європейськими телекомпаніями і нещодавно отримали грант на розробки в галузі P2P технологій від Європейського Союзу. Swarmplayer презентували цього тижня в Женеві на з’їзді Товариства Європейських Телекомпаній в рамках заходу Відкритого Інтернет-телебачення (Open Internet TV), але Мінінова наразі все ще шукає людей, які допомогли б протестувати нову потокову службу.

За матеріалами: TorrentFreak.

Yahoo оприлюднює цікаву статистику по сервісу Buzz

Останнім часом здається, що купівля Yahoo! всюдисущим Майкрософтом вже справа практично вирішена, адже як би там не хотілося раді директорів Яху під керівництвом Джеррі Янга відстояти незалежність компанії, та провідні акіонери висловили своє бажання продатись софтверному гіганту… Але все ж Яху досі пручається на набиває собі ціну. Так, наприклад, після запуску служби online відеовіщання Yahoo! Live, про яку вже повідомлялося раніше, Яху запустило ще один новий сервіс: Yahoo! Buzz. Базз – це нагло здерта яхушнками у digg.com ідея онлайн-обміну корисними та/чи цікавими посиланнями. Причому враховуючи потужності Yahoo – це дуже гарна ідея. Суть її в тому, що лінки, які набирають найбільшу кількість голосів потрапляють на головну сторінку, вона є наразі найвідвідуванішою в світі. Результати, які з того всього виходять хоч і очікувані, але тим не менш все одно приголомшливі. Нещодавно Yahoo оприлюднило деякі цікаві статистичні факти, зібрані у своїх партнерів:

  • Salon були дуже здивовані 28 лютого, коли після публікації посилання на оцю статтю на Yahoo Buzz у них на сайті було зафіксовано 1 мільйон унікальних відвідувань за добу – найбільше за всю 12-річну історію існування сайту.
  • Посилання на US Magazine  з’явилось на Yahoo 27 лютого і того ж трафік з сайту став другим за об’ємом за весь час їх роботи. Причому 32% його було згенеровано зі сторінки Yahoo.
  • Huffington Post повідомили про 800 000 унікальних відвідувань по статті, посилання на яке було з сайту Yahoo.
  • Сайти компанії Sugar, Inc. отримали близько 1.8 мільйони унікальних відвідувань після того як посилання на п’ять публікацій на їх сайті з’явились на головній сторінці Yahoo.
  • Після того, як на сайті Yahoo в попередню суботу з’явилось посилання на статтю на TechCrunch про переслідування користувачів P2P японськими провайдерами, то від напливу користувачів ледь не відбулося перевантаження серверів. І це при тому, що вважається, що в суботу Інтернет “спить” і генерує лише 1/4 звичного денного трафіку.

Отака цікава статистика. Яху варто бути обережними з публікацією лінків на головній сторінці, бо це влаштовує справжній стрес-тести хостерам 🙂 І цілком зрозуміло, що наразі жодному з сайтів типу digg.com не зрівняється по потужності, яку дає попадіння посиланняна головну сторінку Yahoo…

Джерело: TechCrunch.

Demonoid переселяється в Україну?

Demonoid, ще рік тому другий по популярності після The Pirate Bay торрент-трекер, знову став доступним онлайн. І тепер його сервери знаходяться в Україні. Веб-сайт ще не піднявся, але сам трекер повністю робочий і торренти чудово качаються (перевірено 🙂 ).

В липні 2007-го Демоноїд змушений був звільнити хостинг-площі в Нідерландах в основному із-за вимог Датської антипіратської організації BREIN. Сайт переїхав до Канади, але і там довго не затримався із-за погрохз від CRIA.

Місяць тому вже повідомлялось про його воскресіння в Малайзії.  Тоді з’явилась надія, що сайт збираютсья повернути до життя, але на превеликий жаль він закрився вже за пару днів. Ніяких офіційних повідомлень від команди Демоноїду не було.

І зараз, місяць потому, Демоноїд знову активізувався.  Цього разу доступний по українських IP-адресах. Українська компанія Colocall Ltd. тепер являється хостером трекеру inferno.demonoid.com. Хоча ніяких офіційних повідомлень від команди трекера не було, багато користувачів вбачають в цьому те, що повноцінне повернення сайту до життя вже не за горами.

В грудні минулого року засновик Demonoid’у Деміос сказав про майбутнє сайту наступне: “З грошима не все гаразд, але найбільша проблема – це знайти хостинг для веб-сайту. Нам з цим катастрофічно не щастить.” Так можливо українська пристань буде нарешті щасливою?

За матеріалами torrentfreak.com.

Facebook запускає сервіс миттєвих повідомлень

Нещодавно розпочалося тестування нової фічі соціальної мережі Facebook: сервісу миттєвих повідомлень (instant messaging service), яка скоро вийде в люди. Можливо, навіть на наступному тижні…

Схоже, що новий сервіс буде вбудовано в кожну Facebook-сторінку і дозволить користувачам мережі спілкуватись за допомогою Веб-чату зі своїми контактами у Фейсбук. Чутки відносно того, що сервіс буде створено на основі XMPP-протоколу наразі не підтвердилися (принаймні для перших його версій), а отже доступ можна буде отримати лише зайшовши на сам сайт.  Принаймні поки компанія не оприлюднить якесь API, або сторонні розробники не зроблять реверс інжінірінг протоколу так, як це свого часу сталося з Yahoo, MSN та AIM. Наразі не було навіть розмов про яку б то не було підтримку Facebook IM для desktop-додатків зі сторони розробників соціальної мережі, що і зрозуміло, оскільки це було б їм дещо невигідно 😉 Сторонні розробники вже створювали подібні IM-служби на основі Facebook, але схоже, що тепер їм прийде кінець.
А ще дивним видається збіг у часі: Facebook анонусує свою IM-систему для мережі якраз коли розпочались активні розмови відносно інтеграції платформи AIM з нещодавним придбанням AOL: соціальною мережею Bebo