Щойно отримав листа від Brainbench в якому повідомляється про 85% знижку на річну підписку (annual subscription) на їх тести. Тобто рік фактично необмеженого (єдине, що не можна - це отримати від них друкований сертифікат) користування їх тестами коштуватиме лише 30$. Як на мене, то це майже халява Пропозиція діє до 15-го вересня і для обмеженої кількості країн: Латвія, Литва, Малайзія, Пакістан, Румунія, Росія, Україна, Узбекістан, В’єтнам. Більш детально можна дізнатись на їх сторінці присвяченій цій акції. Думаю на початку вересня, як отримаю зарплатню скористаюся можливістю. Все-таки, багато київських роботодавців практикують Brainbench-тести як елемент оцінки при прийомі на роботу, та й самому цікаво буде періодично оцінювати свої знання.

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів

Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принісли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції. Отож, як писалось вище, основна робота ФрендФіду збирати докупи вашу активність в Мережі. Там є певний набір сервісів, що підтримуються на рівні API, а все інше можна при бажанні додати як підписку типу “Блог” (насправді це не обов’язкоко має бути блог - це скоріше звичайний RSS-агрегатор), вказавши відповідну RSS-стрічку. Таким чином ви реєструєте свою активність з різних сайтів у ФФ, а інші користувачі, кому цікава ваша персона, в свою чергу можуть підписатися на стрічку з нею. Величезна кількість підтримуваних сервісів (див. скріншот) вже зараз вирізняє його з-поміж конкурентів, але не лише цим він цікавий. По-перше, там є можливість коментувати цю активність (буває такі розгортаються суперечки, що блоги відпочивають ) та додавати в “Улюблене”. І коментарі там — це не просто данина моді, а дуже зручна річ, коли вам хочеться прокоментувати активність на якомусь сервісі, де ви не зареєстровані. Для мейнстрімових речей є можливість “зворотного зв’язку”. Наприклад, коментарі до дописів в Twitter’і можна відправляти теж як твіти-відповіді (звісно, для цього вже треба бути зареєстрованим на відповідному сайті, але принаймні заходити на нього не треба та й виглядає обговорення зручніше). Щодо додавання у Favorites, то тут теж прикольно зроблено: з транзитивністю операції. Тобто, наприклад, користувач A читає користувача B, а B в свою чергу — C, але A нічого не знає про C, та коли користувач B додає в “Улюблене” щось зі стрічки C, то це попадає і в загальний потік користувача A, що останньому дуже і дуже зручно, бо в “Улюблене” зазвичай додають дійсно цікаві і варті уваги речі. По-друге, можна відслідковувати активність людей не зареєстрованих на FriendFeed’і. Для цього є механізм “уявних друзів” (imaginary friend), коли ви додаєте чиюсь активність до ФФ по аналогії зі своєю власною, але використовуючи його логін чи то ідентифікатор при додаванні контенту, але ця активність не відмічається як “ваша”. По-третє, зручний пошук. Здавалося б така дрібниця, але деякі агрегатори і цього не мають. До речі, я часто використовую FF для пошуку по прошарених дописах в Google Reader, бо він зберігає shared та starred записи лише впродовж одного місяця. По-четверте, є тут така штука як “кімнати” (це одне останніх же нововведень), тобто своєрідні тематичні стрічки, в певному сенсі аналоги спільнот. По-п’яте, в стрічка вашої активності може наповнюватись не лише автоматично із соціальних мереж, або RSS. Можна і просто залишити повідомлення, посилання на зовнішній ресурс чи картинки вручну — потрібно лише перетягти на панель відповідну “кнопку”. Ну і ще багато всього. Його розробники подумали про багато приємних дрібниць. Припустимо, якщо ви довго не мали доступу до Інтернету, а “друзів” у вас багато, то у FF є спеціальний режим перегляду “найцікавіше за день/тиждень/місяць”, коли не потрібно буде перечитувати по декілька сторінок інформації, далеко не вся з якої може бути вам цікава, а так можна вже одразу відфільтрувати. Звісно, як і у кожного поважного стартапу у нього є API, завдяки чому було розроблено масу додатків. В тому числі з того чим я активно користуюсь: AIR-клієнт Alert Thingy (з підтримкою публікації не лише у FriendFeed, а також в Twitter та Flickr) та плагін-віджет для Wordpress. Мну особисто завдячує ФрендФіду як одному з джерел цікавої інформації за рахунок його системи обміну цікавинками, а з іншого - економією часу на відвідуванні інших сайтів (фактично останнім часом ранковий перегляд новин звівся до перегляду FF-стрічки, пари форумів та інколи Google Reader; останній рідко, бо досить багато часу витрачається). До речі, цікаво що активно викорситовувати я його став лише через кілька місяців після реєстрації. Тоді навіть знаючи про нього багато з того, що написано вище я не розумів навіщо його потрібно. А зараз це один з основних сайтів на які я заходжу. Отаке.

Зв'язані дописи

• Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин (1)
• Yahoo приєднується до OpenSocial ініціативи Google (0)
• Google Social Graph API (2)
• Трохи про Flickr… (13)
• Спільнота (0)

Ні, не в армію ми його будемо мобілізувати, а всього-на-всього зробимо придатним для відображення на маленьких екранах мобільних телефонів за допомогою одного цікавого стартапу під назвою MoFuse. Про потужність і надійність сервісу говорить той факт, що його використовують такі не останні в Інтернеті сайти як ReadWriteWeb, ReadBurner, Mashable та багато інших. Завдяки ньому можна зробити гарну мобільну версію вашого блогу всього за кілька хвилин, що я зараз і постараюсь більш-менш детально описати. Тож запускайте секундомір і починемо.

Реєстрація

Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com Так що будьте уважними.

Запускаємо мобільний сайт

Увійшовши до MoFuse в панелі керування вибираємо “Launch a mobile site”. Там вам необхідно буде заповнити декілька полів типу назви сайту, вибрати його майбутню адресу (у вигляді <ваша назва>.mofuse.mobi), а також вказати RSS-джерело для наповнення сайту. Їх може бути декілька, при створенні вказується основне, а можна взагалі пропустити цей пункт поставивши відповідну галочку — це якщо ви збираєтесь зробити статичний сайт, або плануєте додати джерела пізніше. Але так як ми домовились мобілізовувати блог, то RSS нам прописати просто необхідно. Власники standalone-блогів, думаю, знають адреси своїх RSS-стрічок. Користувачі LiveJournal мають прописати туди щось типу: “http://<нікнейм>.livejournal.com/data/rss“, а користувачі Blogger відповідно: “http://<нікнейм>.blogspot.com/feeds/posts/default“. Професійним блоггерам варто звернути увагу на галочку “You’ve read and agree to our Revenue Sharing Policy”. Мова тут йде про те, що у сайту є фіча монетизації мобільного сайту шляхом додавання туди реклами Google AdSence або AdMob, але прибуток від реклами ділитиметься між вами та MoFuse 50/50. Ну і все. Натискаєте “Launch Your Mobile Site” і вуа-ля: ви маєте свій блог в мобільному Інтернеті, доступним за адресою, яку вказали в полі “Site ID (URL)”. Якщо ви перейдете по тій лінці в звичайному браузері, то побачите емулятор вікна звичайного мобільного телефону, або Apple iPhone, в якому можна оцінити як виглядатиме ваш сайт на мобільному телефоні.

Прикрашання та контент

Але залишати сайт в такому вигляді нецікаво, адже MoFuse має ще багато цікавих можливостей гнучкого налаштування. Наприклад, власники свого доменного імені можуть зробити мобільний сайт його піддоменом (є неформальна практика робити мобільний домен у вигляді m.>назва основгого сайту<, тобто щось типу m.graywolf.org.ua). Також можна налаштувати кольорову гаму сайту та завантажити власний логотип. Далі можна додати якийсь текст на стартовій сторінці сайту, додати нові джерела для RSS, статичні сторінки, зовнішні посилання та віджет для коментарів, але з цим ви вже можете поекспериментувати самостійно Щодо професійних речей, то як я вже згадував раніше, в MoFuse є вбудована можливість монетизації мобільних сайтів. Плюс до того є простенька статистика відвідувань принаймні із referer’ами (вказанням місць, звідки прийшли на ваш сайт).

Інтеграція та просування

Але і це ще не все. Погодьтесь, потенційним користувачам не зручно пам’ятати адреси вашого і мобільного блогу, і повноформатного. Для того, щоб уникнути цього можна скористатись пунктом “Automatic redirect”. Там знаходиться шматок PHP-коду, який потрібно вставити в код вашого сайту і який здійснюватиме перенаправлення на мобільну версію, якщо ви заходитимете з мобільного телефону. На жаль цією фічею зможуть скористатись лише власники standalone-блогів. Наприклад, користувачі Wordpress можуть вставити цей код на початку файлу теми, що відповідає за заголовок. Тим же хто користується блогхостингами типу Blogger та LiveJournal можна скористатись пунктами “Mobi Badge” та “QR Code”. В першому ви можете вибрати симпатичну картинку з посиланням на ваш мобільний блог та вставити її код потім в профілі чи ще де. Другий генерує картинку з QR-кодом для швидкого зчитування лінки в мобільним телефоном (якщо ви досі не знаєте, що таке QR-коди, то гарний лікбез є тут).

Післямова

Ну от і все. Просто, правда ж? Насправді зараз здається, що нікому зараз мобільні сайти не потрібні, але, ІМХО, варто призвичаїтись до світових тенденцій якомога раніше. В багатьох передових країнах мобільний Інтернет майже не поступається по популярності, а в деяких (наприклад, в Японії) навіть перевищує “стаціонарний”. Та й на Заході з появою iPhone‘ів та в очікуванні виходу пристроїв з Google Android на борту, йде справжній бум мобільного Інтернету і, впевнений, що не так вже багато часу займе поки ці хвилі дійдуть і до нас.

Зв'язані дописи

• Слов’янські Digg’и (2)
• Нова фішка від meebo (6)
• Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин (1)
• Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори (1)
• Yahoo, Google та MySpace створюють OpenSocial Foundation (0)

Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері - це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси виконують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували. І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.

Соціальні закладки

Opera Link. Цей сервіс - елемент порталу My Opera і відповідно доступний лише користувачам веб-браузера Opera починаючи з версії 9.5 і призначений суто для віддаленого збереження посилань, що дозволяє синхронізувати закладки між різними екземплярами браузера встановленими, наприклад, на домашньому та робочому комп’ютері. Хоча соціальним його назвати складно, адже створені вами закладки, на жаль (а може і на щастя) доступні лише вам. Google Bookmarks. Практично в усьому це аналог Лінку, але з підтримкою бразуерів Firefox та Internet Explorer за допомогою Google Toolbar. І хоча я особисто цією службою не користувався, але знаю деяких людей, які це роблять. Ніби задоволені :) Delicious (колись відомий як del.icio.us). От це вже цікавіше. Як і Гугл Букмаркс, Делішес повністю інтегрується із закладками в браузерах Firefox та Internet Explorer за допомогою відповідних плагінів (наприклад, для Вогнелиса його можна знайти тут). Але на відміну від двох попередніх закладки відкриті (тобто їх можуть продивитись інші), плюс він дозволяє ставити на закладки мітки (теги), що набагато гнучкіше традиційного ієрархічного підходу до сортування та підраховує кількість посилань на одну й ту саму адресу від різних користувачів. Найбільш популярні посилання з’являються на головній сторінці. Ну, здається, і все. Точніше інші сервіси такого типу (наприклад, російський БобрДобр), але просто вони набагато менш відомі.

Соціальні новини

З другою групою цікавіше, бо це зараз чи не останній писк і там панує затята конкурентна боротьба. Головною її відмінністю є те, що посилання публікуються не стільки для себе, скільки для того, щоб надати цікаву інформацію іншим. Тобто як це все працює: будь-який користувач має право додати лінку на якийсь сайт чи конкретну новину, забезпечивши її коротким описом. Це посилання попадає в загальну стрічку новин і якщо воно зацікавило когось з активних користувачів, то він може перейти на сайт з повною новиною, прокоментувати її та проголосувати за неї. Новини з найбільшою кількістю голосів (насправді там все дещо складніше, але…) потрапляють відповідно в топ новин (тобто найцікавіші для значної кількості активних користувачів). Звісно, не все так безхмарно. Зараз сайти соціальних новини масово критикують з двох основних причин: по-перше, неможливість проконтролювати їх достовірність (якась цікава, але недостовірна інформація може легко вийти в топ завдяки людському фактору), а по-друге, теоретична можливість накрутки голосів із-за чого розробникам цих сайтів постійно доводиться вдосконалювати механізми відбору топових новин. Ну а тепер згадаємо і самих представників: Digg. З цього стартапу, мабуть, і почався бум сайтів соціальних новин. Дігг - це взірець всього описаного вище: як переваг так і недоліків. Його назва навіть увіковічена в новому терміні під назвою “digg-ефект” - це короткочасне, але дуже значне підвищення відвідуваність сайту на який посилається новина, щопопала в топ новин на Digg. Дуже часто цей ефект - справжнє випробування для хостингу, бо кількість відвідувачів може збільшитись не на один порядок. Note: як мене вже виправили, насправді вперше це поняття з’явилось як slashdot-ефект і характеризувало інший сайт новин - Slashdot, про який я в цьому дописі не згадую. Він в певному сенсі аналогічний описуваним, але не має вираженої соціальної складової, оскільки лінки на новини, які попадають в топ відбирає спеціальний склад редакторів слешдоту, а не самі користувачі. Yahoo! Buzz. Лаври Digg багатьом не давали спокою, в тому числі і компанії Yahoo!, яка вирішила не відставати і випустити свій аналог. Тим паче, що в них було чим звабити користувачів: новини, які попадають в топ Базза потрапляють і в новини на основній сторінці порталу Yahoo!. А це не багато, не мало найпопулярніший в Інтернеті сайт. StumbleUpon. Ще один Digg-клон, але з цікавою родзинкою, яка полягає в можливості помічати не лише лінки, а й окремі картинки, або відео з сайтів типу YouTube. Серед інших відомих варто згадати Reddit, Mixx, Furl та ще декілька, але я ними ще не користувався, тому сказати щось гарне чи погане не можу… Якщо говорити про щось більш приземлене до наших реалій, тобто сайти з україно- та російськомовними новинами, то про перші можна прочитати тут, а серед других єдиний відомий мені, але очевидний лідер - news2.ru. Щоправда основна їх біда - це мала відвідуваність. Особливо це стосується україномовних аналогів, де важко знайти “популярні” новини з більш ніж 5 голосами в той час як для буржуйських рахунок йде на сотні, а для російських хоча б на десятки. Ну от ніби і все. Гарних вам новин ;)

Зв'язані дописи

• Слов’янські Digg’и (2)
• Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори (1)
• Yahoo приєднується до OpenSocial ініціативи Google (0)
• Yahoo оприлюднює цікаву статистику по сервісу Buzz (0)
• Google Social Graph API (2)

Disqus (діскас) — крута онлайн-система коментарів. Недавно про них почув, трохи потикав і одразу захопився. Переваг дуже багато. Але багато і різних контроверсійних моментів…

Централізація і деблогізація коментарів

Довгий час багато хто вважав коментарі якимось ледь не “довіском” до постів на блозі — важливим, корисним, але довіском. Стандартні вордпрес-коментарі представляють собою плоску послідовність відповідей-реакцій на пост. Нема можливості відповісти на якийсь цікавий вам коментар. Нема можливості “проголосувати” за нього. Неясно, що за людина автор коментаря. Не вибудовується дискусії, коротше… Адже коментарі і самі “генерять контент” (так би мовити), і самі можуть бути предметом коментарів. І саме так будується звичайна розмова — вона постійно відгалужується; і той, хто її розпочав не обов’язково має більше ваги. Останнім часом все більше людей починають розуміти, що коментарі — це повноцінні дискусії, які можуть досить таки далеко відходити від теми, що їх спровокувала; в яких можуть бути відгалуження і діалоги; які, коротше кажучи, повинні мати більше форумних фіч. Так само і коментатори — їх треба цінувати, їм треба полегшувати життя, з ними треба розмовляти і за ними цікаво спостерігати на інших блогах. Вони мають право редагувати чи знищити свій коментар, або, напр., мати його копію у незалежному місці (на випадок, якщо це дуже важливий коментар, а блог, де він був опублікований, вже не існує…) і т.д… подальше читання на тему “які мають бути права коментаторів” тут (читайте не тільки сам пост, але і коментарі до нього ) ). Пропозицією саме на цей попит стали декілька систем онлайн-коментарів, покликаних “відв’язати” коментарі від конкретних блогів і, взагалі, створити єдине централізоване місце для дискусій (а блоги і пости мають лише надавати їм контекст): Intense Debate, SezWho, Disqus…

Плюси

Діскас подобається одразу. Ви реєструєтесь, отримуєте плагін для вордпресу (чи чого іншого), встановлюєте його собі на блог (трохи твікаєте css, якщо потрібно) — і все! Замість стандартних вордпресівських коментарів у вас інтегрована ціла онлайн-система, яка надає, зокрема, такі можливості:

1. Розгалужені (threaded) коментарі — можливість відповідати на чийсь коментар, не тільки на основний пост
2. Відео-коментарі(!) — можливість залишати у відповідь своє відео, яке можна записати прямо тут же по місцю (вам знадобиться seesmic-акаунт)
3. Єдині профілі — наскрізна ідентифікація, де б ви що не постили (з можливістю заявити права (claim) на свої старі коментарі, які ви постили, ще не зареєструвавшись на disqus!)
4. Система рейтингів коментарів і юзерів (і можливість відповідно відсортувати гілку) — безглузді коментарі швидко опиняються “внизу”
5. Можливість навівши мишу на аватар коментатора побачити його останні коментарі (і не тільки на вашому блозі — по всьому вебу(!) (і можливість підписатися на ці його коментарі ))
6. Форум на сервері disqus, що дублює усю дискусію — коментарі можна лишати і там і тут, вони будуть відображені скрізь
7. Інтеграцію у френдфід: де б ви що не коментували — усе буде проходити у вашому потоці
8. Підтримка OpenID, граватарів (увага! тільки при реєстрації з сайту — по місцю коментування поки що не працює! (треба спочатку піти на сайт)) і трекбеків…

Коротше, усіх переваг і не перелічити… (краще раз подивитися… ) Коментарі стають справжніми розмовами і велика частина уваги переходить з власне посту на них.

Контроверсійні моменти

АЛЕ. Є і свої “але”; і головне з них — коментарі перестають бути частиною блога(!) Вони навіть зберігаються “на стороні”. І це означає багато в чому втрату контролю над ними. Ні, модерацію ви зможете здійснювати, з цим все ок — просто що буде, якщо disqus накриється мідним тазиком? Де будуть ваші коментарі? (такі цінні вашому серцю?) Діскас має можливість експорту коментарів у xml. Та немає (поки) можливості імпорту цього xml назад у вордпрес! (на випадок, якщо ви схочете повернутися на вордпресівський варіант, мало що в житті буває…) Взагалі, попереджаю: інтеграція вордпресівських коментарів у діскас поки що не реалізована зовсім! При установці вам буде запропоновано три варіанти поведінки:

1. замінити вордпресівські коментарі на всіх постах — обережно! старі коментарі не будуть більше відображатися!
2. замінити усі пости без коментарів (включно з майбутніми) — я зробив би саме так
3. замінити коментарі тільки на постах, закритих для коментування — (нафіга?)

Найкращий варіант — другий; так всі старі коментарі залишаться у вордпресівському варіанті (і він працюватиме з ними і надалі), а нові стануть disqus. У першому же випадку старі коментарі “пропадуть” (але не з бази даних, не хвилюйтесь — коли з’явиться імпорт, їх можна буде залучити у disqus), і ви почнете з нуля (тому будьте уважні, цього небагато хто хоче…) Щодо відео-коментування теж питання: дехто вважає (і небезпідставно), що вони порушують загальну зв’язність коментарів — коли люди дивляться на текстові коментарі вони мають змогу швидко “пробігти” текст очима, виділити цікаві для себе моменти і вже на них зосередитися; коли ж серед тексту зустрічається відео — його очима не пробіжиш! — прийдеться дивитися… (а це може бути щось типу “ну от, це мій перший відео-коментар…” — не обов’язково всім цікава річ, не?..) Але з іншого боку, у відео є і свої плюси: якщо ви хочете похизуватись своєю новою мобілкою, напр., чи спитати якого кольору кросівки вам більш пасують — краще варіанту і не придумаєш! Є у disqus й ще декілька мінусів, що стосуються в основному дизайну — загалом-то він працює скрізь, але дрібні недоробки присутні. Напр., в іе вікно log in (по місцю коментування) криве, а в опері — не дозволяє ввести пароль (приходиться іти на сайт і робити це там). Є помилки в реалізації вордпрес-функції disqus_recent_comments() (що показує останні коментарі) — в одному місці вони забули закрити тег </em>, і через це вся сторінка лізе наперекосяк (зробіть пошук у файлі disqus.php по слову ago і одразу після нього додайте </em>, щоб пофіксити це (та сподіваюсь, вони скоро пофіксять це і самі)). Головне ж це те, що все реалізовано як яваскрипт — тому пошуковики НЕ ІНДЕКСУЮТЬ коментарі на вашому блозі! (плюс страждає швидкість завантаження сторінки трохи…) У них є варіант API-плагіна для вордпреса — але

This version is out of date. We recommend using 1.04 until a new version of the API plugin is released

— тобто його версія наразі застаріла (багато фіч не підтримується). АПІ-плагін генерує html, а він індексується пошуковиками — тому цей варіант був би ідеальним. На жаль, поки що він в повній мірі недоступний … І наостанок, для тих, хто вирішить спробувати disqus у себе локально: почитайте уважно FAQ! — особливо в плані Can I test on a local or private server?:

Yes. Set the following JavaScript parameter. var disqus_container_id = “your-custom-id”;

— тільки додам, що зробити це треба у файлі comments.php у перших тегах “script”. До речі, на Тумблері disqus давно єдина система коментарів, і я собі там його поставив теж — так що завжди можна потикати . Bottom-line: disqus ще зовсім молодий стартап, і багато що їм треба ще доробити. Але ті фічі, що вже є, — досить-таки вражають. (Звісно, усе це можна реалізувати за допомогою плагінів (і зробити навіть краще) — але скільки плагінів вам для цього знадобиться?.. і як все це обслуговувати?..) У мене локально вже все готово для переходу на діскас: щойно вони нададуть можливість зворотнього імпорту їхніх коментарів назад у вордпресівський формат — я їхня людина без питань! ^__^ (зі всім іншим можна жити…)

Зв'язані дописи

• Слов’янські Digg’и (2)
• Нова фішка від meebo (6)
• Мобілізуємо блог (3)
• Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин (1)
• Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори (1)

На френдфіді є така кльова закладочка — Share Bookmarklet. За її допомогою можна розшарювати на фф з будь-якої сторінки різну інфу. Зокрема вона прикольно працює із фотками — клікаєш фотки на сторінці, які сподобалися, і вони додаються у фрейм закладки, а потім і на фф (як мініатюра) (див. приклад). Усе б нічого, та з Оперою це не працює! (тобто так все нормально, а з картинками ну ніяк…) І це так прикро — простий яваскрипт не могли вже з усім сумісний написати… Ну я собі подивився, що за помилку пише Опера — “attempted to write protected variable”. Тоді зайшов подивитись на код, який цю помилку генерує. І з’ясувалось, що вся проблема в тому, що скрипт оперує адресами (чи що) з різними протоколами: https і http — а Опера (логічно) сприймає їх як різні об’єкти і не дозволяє обмінюватися даними між ними (щось таке коротше). А інші браузери на це плювали. В усьому оригінальному скрипті це https зустрічається один раз, в інших місцях завжди http. Одним словом, склалося у мене враження, що хтось просто помилився з цим https. Тому я написав свій користувацький яваскрипт (є в Опері така корисна штука), який просто заміняє цей https на http — і все запрацювало! Взагалі-то я написав розробникам фф про це, але поки відповіді немає — кому треба, може корисуватися (як бачите, це диво програмістського мистецтва кожного разу, коли запускається закладка, тупо робить пошук-заміну https на http в їхньому скрипті (хто вміє, хай напише краще)). Коротше, мораль: Опера як завжди ні в чому не винна… Вони лише чітко дотримуються стандартів (і що інші на ці стандарти забивають — то вже не їх проблема). У даному випадку, скоріше за все, має місце просто програмістський ляп; та якби проблема спливла б не в Опері — як швидко його б виправили! А так, тяганина…

Зв'язані дописи

• Перший браузер, що проходить тест Acid 3 (4)
• Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори (1)
• Opera: новий нічний білд (9841) для версії 9.5 (2)
• Opera українською (8)

Захотілося мені нещодавно додати свою RSS-ку з блогу у Feedburner для статистики. Здавалося б: немає нічого простиіше, адже для цього у Вордпреса є навіть спеціальний плагін. Та насправді не все йде по маслу, якщо ви використовуєте фільтрацію по тегам чи категоріям (tag/category filtering), а плагін редіректить будь-який фід: повний він чи фільтрований на повний фід у Фідбьорнері. Ясно було, що потрібно якось їх розмежовувати, наприклад, за допомогою файлу .htaccess. Покопавшись трохи в інеті знайшов-таки симпатичне рішення:

RewriteCond %{THE_REQUEST} ^[A-Z]{3,9}\ /(feed|wp-atom|wp-feed|wp-rss|wp-rdf)(.+)\ HTTP/ [NC,OR] RewriteCond %{QUERY_STRING} ^feed [NC] RewriteCond %{HTTP_USER_AGENT} !^(FeedBurner|FeedValidator) [NC] RewriteRule .* http://feeds.feedburner.com/адреса_фіду_на_feedburner [R=307,L]

P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільрацією по User-Agent. Його не варто видаляти - пересвідчився на власному досвіді - я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів

Ще на минулому тижні сталася в мене невеличка як мені тоді здалося халепа… Збирався, значить, я на роботу, а ноут я зазвичай не виключаю, а hibernate’чу, бо мені лінька чекати поки він завантажиться… Ну от вимкнув я його, витягнув USB-шнурки від двох своїх зовнішніх HDD, поклав ноута в рюкзак і почалапав на роботу. Там часу діставати його не було, тож він так і пролежав у мене в сумці цілий день. Коли ж приперся знову додому, то спочатку знову підключив HDD і потім включив ноута ще не знаючи, що я тільки-но підписав смертельний вирок купі файлів. А справа в чому… Коли комп хібернейтиться, то він робить паузу в роботі і скидає поточний вміст оперативної пам’яті на жорсткий диск. Коли ж “прокидається”, то відновлює стан ОП та починає роботу з того місця, на якому спинився. І от тут-то і закралася фігня. Зазвичай я стараюсь робити для зовнішніх вінтів “Безопасное извлечение” перед тим як хібернейтити, але нерідко, коли дуже поспішаю, забуваю. Потім, коли вмикаю його на роботі, він одразу матюкається, що не може щось там своє службове записати на неіснуючий вже диск і заспокоюєтсья. Ну так от, коли я повернувся, то звсунув USB-роз’єми від вінтів навхрест (взагалі я втикав їх завжди куди прийдеться не дивлячись який вінт в який USB-порт я підключаю) і вийло так, що вінди вирішили, що все так і треба і спробували віддати команди вінтам на запис, але оскільки структура файлів та каталогів там відрізняється, то це зіпсувало інформацію у таблиці файлів NTFS. В результаті чого дисковий розділ на одному з HDD геть перестав розпізнаватись, а на другому HDD з першого розділу зникла вся інформація. Для другого я запусти віндовий scandisk (хоч і чуяло моє серце, що роблю я дурницю), для друого це не допомагало, бо його ФС взагалі не роспізнавалась як NTFS, тому довелось терміново в неті шукати софт для відновлення. Поки укав софт, scandisk типу як відновив один з розділів (на ньому, до речі зберігались фотки). Поверхово оглянувши результати його роботи я заспокоївся, бо ніби все повернулось, хоч і внутрішній голос підказував, що кількість папок з фотографіями значно зменшилась. Я забив на той внутрішній голос, бо проблема з повністю мертвим розділом здавалась більш нагальною. Не вдаючись в детеалі скажу, що інфу завдяки R-Studio вдалося відновити. Але повернемося до диску з фотками… Я ж думав, що все ОК і вже встигнув скинути туди купу нових фоток зроблених за вихідні, аж тут мені знадобились минулорічні фотки зі Львова. Кинувся шукати - на вінту нема, в минулорічних бекапах на DVD теж нема і тут до мене доходить, що scandisk мені зробив ведмежу послугу. Запсускаю R-Studio знову… Виявилось, що він мені не відновив як мінімум половину з фоток, що були. Р-Студіо відновило папки, але дані в багатьох з них вже були пошматовані В одих папках пошкоджені були 2-3 файли, в інших - десятки Так що мораль цієї басні: будьте обережними із зовнішними вінтами в ноутах…

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів

Я не знаю як можна узагальнено назвати служби, про які піде мова далі, а тому довелось фактично придумати термін з голови, тому за його адекватність не відповідаю. Об’єднує ці служби можливість публікації різноманітного медіа (правда, не лише) контенту: відео, аудіо, документів, тощо. Звісно, далеко не всім поджібні сервіси будуть до смаку, адже завантаження тих само аудіо, відео та фото можливе в кожній поважній універсальній соціальній мережі типу Facebook чи ВКонтакте. Але я все ж являюсь прихильником спеціалізованих сайтів.

Відео хостинг

Почну, мабуть, з найбільш затребуваного та відомого широкому загалу користувачів типу контенту - відео.

YouTube. Складно знайти інтернетичика, який не знає що таке “Ютюб”. Впевнений, для багатьох він навіть став певним синонімом відео в інтернеті. На “Ютюбі” можна викладати відео у форматах .WMV, .AVI, .MOV та .MPG. Після завантаження воно автоматично коніертуєтсья сервером у формат FLV (FLash Video). Плюсом цього формату є те, що для програвання вам потрібен лише встановлений флеш-плеєр, а також те, що сконвертоване у FLV відео має невеликий розмір (зручно для людей з необмеженим, але вузьким каналом, а також для тих, хто досі платить за трафік). Хостинг також накладає обмеження на розмір завантажуваних файлів: об’єм не більше за 1 ГБ, довжина не більше 10 хвилин. З мінусів можна назвати вельми посередню якість результуючих відеофайлів (хоча останнім часом Google, який є власником YouTube, ввів у користування нову фічу, яка дозволяє переглядати відео в кращій якості, якщо така наявна). Успіх Ютюбу надихнув багатьох людей на створення його клонів. Типовим прикладлм є, наприклад, російскьий RuTube. Крім того, YouTube нещодавно став не просто хостингом, а цілою відеохостинговою платформою, тобто ви можете створбвати свої власні аналогічні сайти використовуючи потужність YouTube.

megavideo.com. Найбільший прямий конкурент “труби”, але в той же час, на жаль, не дуже популярний. Чим саме він кращий можна дізнатись з цього відео, а для тих, кому ліньки дивитись, чи не знає англійського я зупинюсь на найцікавших моментах: більш якісне відео, відсутність обмеження на довжину ролику (хоча є оббмеження на розмір: 500 MB для безкоштовного та 5 GB для платного рахунку), доступність до завантаження оригіналу відео (лише для платних аккаунтів ), локалізація інтерфесу багатьма мовами та можливість докачки при аплоаді відео (за допомогою спеціального софту).
З очевидних мінусів - менша поширеність (менше шансів знайти щсоь цікаве) та досить нав’язлива реклама: справа в тому, що вона поміщається прямо у вікно програвача і в ньому ж по центру знаходиться кнопка “Play”. Так от якщо нажати на цій кнопці у вікні відео, то відкривається реклама. Тому потрібно користуватись лише кнопкою “Play” в лівому нижньому кутку панелі програвача.

veoh.com. Якщо ж навіть якість megavideo вас не влаштовує, то варто звернути погляд на сервіс veoh. Він пропонує потокове відео не лише у форматі FLV, а також у DivX, Quick Time та WMV, але для цього вже одним флеш-плеєром не обійтися і потрібно буде дозавантажувати інші програвачі. Ну і, звісно, трафік воно жере теж непогано, але якщо у вас є можливість дивтись відео звідси, то рекомендую veoh набільше з усього. На відміну від Труби він заточений більше на професійне відео - різноманітного виду шоу: серіали, аніме, телепередачі, тощо… із-за чого його називають навіть службою Інтернет-телебачення. Але, звісно, ніхто не забороняє вам викладати там і любительське відео. Більше того, власникам HDTV-камер взагалі несолідно було б викладати своє відео на чомусь гіршому, аніж veoh.
Ну і нарешті ще один цікавий момент: “Вео” б’є “Ютюб” не лише по якості Відео, але і по сумарному часу, який проводять користувачі на сайті: в березні сумарно було прглянуто 46 мільйноів годин відео, що в два рази більше аналогічного показника у найвідвідуванішого сайту.

video.google.com. Після придбання Гуглом Ютюба цей сайт фактично перетворився більше в пошуковик відео, аніж хостинг (хоча можливість завантажувати файли там досі присутня), але тим не менш я вирішив згадати його тут - пошук в будь-якому випадку може знадобитись, оскільки він шкає по багатьох сайтах, в тому числі і не згаданих тут.

Аудіо хостинг

muxtape.com. Я дізнався про цей сервіс лише нещодавно. Він до чортиків зручний. У нього до непристойного простий дизайн: ваша сторінка представляє собою просто список пісень (наприклад, моя), клацнувши на котру можна прослухати її, а основна сторіка має три основних посилання: завантажити пісню, редагувати списиок пісень (по дефолту воно береться з тегів, але його можна виправити) та налаштування. Але найголовніше - слухати можна без реєстрації. З мінусів - кількість завантажуваних композицій обмежена 12-ма і крім того завантажувати можна лише mp3 розміром не більше 10 MB.

imeem.com. Занести цей сайт до списку музичних хостингів було з мого боку дещо неправильно, але вперше я познайомився з ним саме в музичному сенсі, коли качав один трек, який ніде не міг знайти. По-перше, цей сервіс все ж варто було згадати, коли я писав про соціальні мережі, але тоді я про нього ще не знав. По-друге, це не лише аудіо, а і відео- та фотохостинг. Найвизначніша його риса - це у ньому все крутиться навколо плейлистів. Тобто не окремих файлів, а їх наборів. Це може бути і альбом якогось гурту, і просто список улюблених пісень (це якщо говорити про його аудіоскладову, але плейлисти можна скаладати і до інших видів контенту, що підтримуютсья сервісом). Основний мінус - це те, що незареєстрованим користувачам для прослуховування доступні лише 30-секундні семпли, для того, щоб прослухати поністю - треба вже реєструватись. Щоправда для деякиз речей, зазвичай концертних записів, повна версія доступна без реєстрації. Обмеження на завантаження не дивився.

Фотохостинг

flickr.com. Мова про Флікр як соцмережу вже йшла в одному з моїх попрередніх дописів, але не згадати ще раз цей сервіс (один з моїх найулюбленіших) я не можу. До речі, нещодавно Флікр до всього того став ще й хостером відео.

Щодо інших, то, на жаль, тут я поки лише їх перерахувати найвідоміші з невеличкими коментарями, оскільки перевірити всі в мене наразі бракує часу.
photobucket.com та webshots.com разом з Флікром утворюють трійку найпопулярніших фотосервісів. Причому якщо Фотобакет мені чомусь не дуже подобається (по-перше, дизайном, а по-друге, там навіть не стільки фото-хостинг, скільки хостинг картинок), то Вебшотс справив вельми приємні враження (і обмеження на завантаження: 1000 фоток одразу і +100 фото кожен місяць після реєстрації).

Ну і, звісно, не можна не згадати про Google Picasa. Щодо зручності користування, то Пікаса тут поза конкуренцією. Качаєте собі однойменний клієнт-менеджер картинок, розбиваєте все у себе на компу на альбоми, тощо, а потім пофотоково чи цілими альбомами ллєте на Пікасу у вебі. В результаті без зайвих рухів отримуєте фотоальбом в мережі. ще один плюс - я не чув про які б то не було обмеження на розміри та кількість картинок, а це вельми суттєва перевага порівняно з тим же Флікром, наприклад.

Хостинг PDF-документів

Тут не хочеться повторюватись, адже все вже описано до мене: і навіщо воно треба (впевнений, це найперше питання для багатьох), і які сайти пропонують подібний сервіс. Так що раджу прочитати відповідний допис Мінус-одного про “Issuu, Scribd і Share”.

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів

В моєму дописі про платформи для мікроблоггінгу я вже згадував лідера цього сервісу: Twitter. І в той час як на теренах колишнього СРСР мікроблоггінг [поки що] не прижився, на Заході він став вже стає настільки поширеним, що переростає в таку само проблему витрати часу як і Facebook. Але пов’язані з Твіттером і деякі цікаві новини, про яку я і хочу розповісти. Одна з його основних фіч, яка вирізняє його з-поміж конкурентів, - можливість роботи по мобільному телефону за допомогою SMS-повідомлень (чим і пояснюється обмеження на 140 символів в повідомленні): як отримання “твітів” від людей за стрічкою яких ви слідкуєте (”following” в термінології твіттера, а ті хто слідкують за вами - відповідно ваші “followers”, типу “послідовники” - пафосно, ага ) так і постинг власних.
Так от, 10 квітня цього року випускник факультету журналістики університету Берклі, Джеймс Карл Бак (James Karl Buck) був безцеремонно заарештований у Єгипті за фотографування демонстрації. Але він встиг за допомогою мобільного відправити повідомлення “Arrested” (”Заарештований”), яке прочитали 48 його follower’ів і які одразу сповістили його ВУЗ, посольство США та значну кількість різноманітних ЗМІ. Наступного дня з’явилось наступне повідомлення від Бака “Alive and ok. Still in jail” (”Живий та цілий. Все ще у в’язниці.”), а вже через деякий час його звільнили… Дивно, правда, що правоохоронці мобілу в нього не забрали, але все ж… Отаке буває. Web 2.0 спішить на допомогу.

Оригінал новини на TechCrunch.

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів

Оновився до вордпрес 2.5… Тепер подивимось, які будуть глюки. Поки що політ проходить нормально.

Що прийшлось поправити. По-перше, custom fields. Вордпрес додає тепер два внутрішні поля у custom fields: _edit_last та _edit_lock — вони відповідають за нову фічу, сумісне редагування. Тому людям, що користаються custom fields, прийдеться поправити свій код, що їх відображує на предмет виключення вищезазначених полів.

І по-друге, граватар. Вордпрес тепер має вбудовану підтримку граватарів (читати тут). Так що плагін я вимкнув. Але виклик потрібної функціїї get_avatar(…) теж прийдеться дописати де треба. Зауважте, функція викликається досить тупо як echo get_avatar(…) — тобто саме з echo, і видає код img… і т.д., який, відповідно, важко контролювати. Так що багато чого там не потвікаєш… Але функціональності по замовчанню мені вистачає .

Новий інтерфейс мені спочатку не дуже сподобався, але під файерфоксом він зовсім навіть нічого (під оперою усі скруглені кути на кнопках чогось квадратні). Взагалі новинок багато (читати тут). Серед приємностей — автоматичний апгрейд плагінів прямо зі сторінки плагінів! (так, все автоматично: плагін деактивується, нова версія завантажуються вам на блог, плагін активується… магічно ^__^). Класна кнопка Add media на сторінці Write. Можливість швидко створювати фото-галереї. Пошук по сторінках (а не тільки по постах). Редагування тегів (але чому так і нема можливості зручно додавати до поста тегі з уже існуючих, я не розумію)…

І все-рівно, функціонально старий інтерфейс Write, наприклад, мені подобався більше — там багато опцій було в колонці справа від поста, і не треба було прокручувати всю сторінку, щоб до них дістатися (категорії точно так і просяться бути справа). Та, видно, вони там дослідили користувацькі уподобання і вирішили таки зосередити всю функціональність в одній колонці під постом. Може, так і краще (треба звикнути).

Та головне — схоже, вони нічого не зіпсували, апгрейд пройшов порівняно нормально, бази даних в порядку, теми-плагіни працюють… Що ще треба?

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів

Мікроблоггінг є, мабуть, найбільш сучасним віянням і одним з останніх сервісів, які наразі відносять до характерних рис другого вебу. Суть його страшенно проста. Подумайте і скажіть: наскільки часто ви змінюєте статус у своєму мессенджері чи соціальній мережі? Як часто вам доводиться кидати друзям в аську чи ще куди лінки на якісь цікавинки та приколи? У вас інколи виникає бажання написати до блогу повідомлення в один-два рядки — просто висловити якийсь крик душі? Так які там відповіді? “Так!”, “Так!”, “Так!”? Ну тоді мікроблоггінг — це річ, яка просто створена для вас.

Правда якщо ідея видасться вам дурною — то нічого страшного. Моя перша думка про подібні служби була: “Дурня якась”. Поки Мінус-один не прислав запрошення на Твіттер. Я подивився на нього [запрошення] і пішов реєструватися. Спочатку це було дико і дуже незвчино, а думка, що я страждаю фігнею не покидала мій мозок. Та буквально за день-два я втягнувся і зараз із задоволенням використовую.

Хоч ідея ця порівняно нова, але вже існує кілька конкуруючих сервісів, які пропонують послуги мікроблоггінга. про них ми і поговоримо…

(more…)

Зв'язані дописи

• Немає зв'язаних дописів