Уявіть собі, виявляється така дисципліна програмної інженерії як археологія існує досить давно, і в 2001 спеціально по ній навіть проводили конференцію.

Ну і я, собі теж, маючи необхідність прикрутив до Vim таку лопату, яка дозволяє копати в Mercurial:

Лопата жахлива бо я на VimScript ніфіга не вмію писати. І взагалі не люблю мови в яких оператор конкатенації рядків – це крапочка.

Але вона працює, і дозволяє вияснити хто, коли і під яким приводом (зазвичай посилання в Jira) написав код на який я дивлюсь. Найчастіше якщо трапляється якийсь великий WTF то виявляється що це написав мій CEO ще в 2008, не пояснюючи мотивів, бо тоді й не було кому пояснювати. Ну, і його питати немає сенсу, не тому що субординація, чи він зайнятий, а тому, що це було дуже давно, і звісно він не пам’ятає.

Але загалом все нормально. Тільки от з’являється проблемка. Коли я хочу збільшити пов’язаність якогось модуля, доводиться робити переміщення методів. Коли я хочу щоб метод похудав на 100-200 рядочків, доводиться робити витягнення метода. Обидва рефакторинги переміщують рядки коду, і для Mercurial змінюють його власника, бо він бачить лише що я видалив одні рядки, і вставив якісь інші. Те що вони однакові він не бачить.

Git вирішує цю проблему за допомогою евристики по метриках подібності. Що правда трохи страшнувато звучить, бо я не знаю чи можна буде передбачити результат його роботи.

Зібравши один модуль я навіть вгорі копірайти написав, аби в разі чого люди знали що за поясненнями можна іти не тільки до мене.
І от маю дилему – привласнювати код якось невиховано, але якщо наступна моя задача знову полягатиме в перечитуванні 300-рядкового методу, то я сильно пожалію що залишив код в такому стані.

Тепер питання: а вам доводилось займатись археологією? Що за проект? Як враження?