Tag Archives: Розмітка

Красиво друкуємо xml в термінал

XML то жахіття ще те, але іноді його таки треба читати, нікуди не дінешся. Аби зробити своє життя трішки кращим можна написати таке:

def pprint_xml(text):
    import xml.dom.minidom
    from pygments import highlight
    from pygments.lexers import XmlLexer
    from pygments.formatters import TerminalFormatter
    xml = xml.dom.minidom.parseString(text)
    print highlight(xml.toprettyxml(), XmlLexer(), TerminalFormatter())

Потребує pygments.

Разом з Інтроспектором та іншими утилітами для дебагу це вже тягне на якусь лібу. Напевне наступного тижня заведу собі таку десь на github.


Filed under: Кодерство, Розмітка Tagged: робота, Python

Журнальне програмування, JavaScript

Я вже якось писав що без написання коментарів можна обійтись, якщо використовувати рефакторинг “extract method”. Це не означає що коментарі не варто писати, це означає що їх потрібно писати на іншому рівні абстракції і бажано в мові предметної області. Як цього навчитись – складне питання. Щоправда недавно вичитав в пості Дмитра Сіренка на Google+ ідею про те що коментарі краще робити виводом в якийсь лог.

Ця ідея для мене нова і мені дуже сподобалась. По-перше це допоможе краще думати про що ж все таки писати в коментарі. Про те що відбувається:

Якби програмки мали Твіттер...

Якби програмки мали Твіттер…

А що ще краще – такі коментарі повинні сильно допомогти в розумінні коду JavaScript, тому що в JavaScript код виконується як реакція на якусь подію, тому передбачити що за чим виконуватиметься – важко. А при таких коментарях – відкрили термінал, і читаємо коментарі в хронологічному порядку виконання програми:

dragExcercise plugin started for Object[div.exercise, div.exercise] exercises.js (рядок 8)
heißen Ordnung exercises.js (рядок 22)
content put into element exercises.js (рядок 28)
incorrect variant exercises.js (рядок 35)
heißen mir exercises.js (рядок 22)
content put into element exercises.js (рядок 28)
incorrect variant exercises.js (рядок 35)
leaves some other element exercises.js (рядок 45)
mir mir exercises.js (рядок 22)
element already occupied exercises.js (рядок 24)

Так працює код вправ для інтерактивного підручника німецької.

Коментарі записуються як параметри функції c яка описується наступним чином:

    //var c = function() {}; // for production
    var c = console.log.bind(console); // for debug

З цим є дві проблеми. Перша – навіть якщо не забути про те що треба переставити комент, на продакшні буде зайвий виклик функції. Друга – функція підсвічується в редакторі як функція, а не як коментар. Другу можна виправити відредагувавши файл з описом синтаксису мови. Це просто. Першу проблему хотілось би виправити макросами в стилі С. З директивами IFDEBUG, та двома режимами білду – debug та release.

Проблеми можна проігнорувати, а можна подумати про препроцесор. Який коментарі виду

    //-> message

перетворюватиме на

    console.log('message');

в дебаг режимі, і прибиратиме їх з реліз версії коду. Але препроцесори вже є, наприклад той же CoffeScript. Тільки от не знаю чи важко на ньому таке реалізувати… Може варто спробувати зразу осідлати ClojureScript?


Filed under: Кодерство, Павутина, Розмітка Tagged: JavaScript, розробка

Дівчина-салат

Дівчина-салат – це робоча назва прототипу підручника німецької який я на тих вихідних створив, але все не мав нагоди про це написати.

Власне якби я був голлівудським продюсером, я б вже давно на додачу до людини-павука, людини-кажана, жінки-кішки і решти людей-гібридів зняв би “дівчину-салат”. Це історія про дівчинку яка народилась від того що її мама з’їла генетично-модифіковану рослину (а які ви думаєте ще можуть рости на городі у відьми?) з виду Valerianella locusta, також відому як Рапунцель. А вони зняли якусь “Заплутану історію”, яку я не дивився, зате, прочитав оригінал братів Грімм. Казка містить глибоку мораль, суть якої в тому, що коли дітей недостатньо виховали, то навіть якщо їх замкнути в вежі, це не допоможе.

Казочку я читав мовою оригіналу, і це перший текст німецькою який я осилив. Осилив я його активно заглядаючи в словник, і виглядало це ось так:

Рапунцель з нотатками

Рапунцель з нотатками

І під час того я постійно думав, що це взагалі мій улюблений спосіб вчитись, тому що це не нудно і швидко набирається словниковий запас. Але чи вчусь я, поки гортаю сторінки словника? Здається єдине чого я вчусь – швидше відкривати потрібну сторінку і швидше знаходити на ній слово. На запам’ятовування самого слова йде менше часу і це напевне не добре.

Тому я подумав, що класно було б мати книжки, де словник знаходиться прямо на тій сторінці яку я читаю. Як в Gerda malaperis! (коли з’явиться українська стаття, нагадайте замінити посилання, не соромтесь). Gerda malaperis звісно виняткова книжка, бо написана саме з навчальною метою і на жаль аналогічних я більше не знаю.

Ще я подумав що подібним чином можна адаптувати звичайні твори. І саме для цієї мети мають чудово підходити зноски які вміє робити LaTeX. Їх було так багато, що довелось застосувати деякі нестандартні модулі аби спростити нумерацію. А ще довелось застосувати XeTeX, він знає про Unicode-шрифти. Бо в звичайному TeX Live отримати одночасно німецькі умляути й кирилицю дуже важко.

Є ще метод Іллі Франка, але він мені чомусь не дуже йде, напевне тому що там дізнаватись значення слова занадто просто і я ловлю себе на тому що читаю не німецькою а російською, пропускаючи все що не в дужках.

Коментарі щодо мого розуміння німецької граматики (і української), підказки щодо вдосконалення оформлення видання (ось код для XeTeX, рев’ю можна робити як тут, так і прямо на Google Code) та інша критика вітається.


Filed under: Всяке, Конспекти, Розмітка Tagged: deutsch, книжки, освіта

Як встановити пакет LaTeX, та як зробити так щоб зноски починали нумеруватись на кожній сторінці заново?

Спочатку відповім на друге запитання, бо воно простіше. В заголовку документа прописуємо:

\usepackage{perpage}
\MakePerPage[1]{footnote}

Друга команда вказує на те що зноскам варто на кожній сторінці починати нумерацію з 1.

При компіляції документа може вилізти така помилка:

! LaTeX Error: File `perpage.sty' not found

Це означає що вам бракує встановленого пакета bigfoot.

Потрібно завантажити архів, розпакувати його, та запустити команду latex bigfoot.ins. Вона розпакує з файлу bigfoot.dtx інші файли.

Далі нам потрібен лише perpage.sty. Його треба скопіювати кудись, а щоб дізнатись куди, для TeX Live потрібно виконати таку команду:

bunyk@xubuntyk:~/bigfoot$ texhash
texhash: /usr/local/share/texmf: directory not writable. Skipping...
texhash: /var/lib/texmf: directory not writable. Skipping...
texhash: /var/lib/texmf: directory not writable. Skipping...
texhash: /var/lib/texmf: directory not writable. Skipping...
texhash: Done.

Я вибрав /usr/local/share/texmf і створив там шлях tex/latex/bigfoot. Куди й кинув файл perpage.sty (повний шлях /usr/local/share/texmf/tex/latex/bigfoot/perpage.sty).

Далі потрібно запустити:

bunyk@xubuntyk:~/bigfoot$ sudo texhash

Це все, документ скомпілювався і я досяг чого хотів, а якщо хочете, можете читати більше про встановлення пакетів.


Filed under: Кодерство, Розмітка Tagged: LaTeX

Відкрити браузер і передати йому html

На роботі часто пишу email розсилки. І перед тим як їх тестувати на живому сервері (і на живих клієнта) ми стараємось тестувати їх в локальних умовах. Раніше для цього в конфігу вмикалась опція яка замінювала адресу отримувача на всіх листах що відправляються на адресу розробника чи тестера, після чого десь на порталі натискалась кнопка, чи з інтерактивної сесії Python запускалась функція яка збирала всі дані для заповнення шаблону, рендерила його і посилала листа.

Але це заморочливо. Тепер я вмію мокати smtplib і листи почнуть покриватись тестами. І тоді вже почнеться повне TDD і всім буде добре, бо розробники зможуть виправляти помилки ще до того як відправити їх тестерам.

Тільки от біда, що є речі які автоматичними тестами не покриваються. Наприклад треба переконатись що текст не вилазить за межі кнопочки шаблон якої зверстали наші круті стиляги-верстальщики.

Рішення яке використовую я – під час розробки показати html що генерується у браузері. Як у webtest може об’єкт responce.

Перед тим як щось робити самому я звичайно погуглив, і знайшов спосіб, який щоправда трохи застарілий. Потрібно хоча б заголовок Content-Type передавати, тому що його не задають в мета-тегу, а в заголовках формату MIME.

Власне ось сам код – веб-сервер в одній функції що відповідає на один запит:

import webbrowser
from wsgiref.simple_server import make_server
def show_in_browser(html):
        html = html.encode('utf-8')
        def wsgiapp(environ, start_response):
        headers = [('Content-type', 'text/html; charset=utf-8'),
                   ('Content-Length', str(len(html)))]
        start_response('200 OK', headers)
        return [html]

    # нульовий порт означає "знайди вільний сам"
    server = make_server('127.0.0.1', 0, wsgiapp)
    webbrowser.open('http://127.0.0.1:%s' % server.server_port)
    server.handle_request() # один запит

Мене на рев’ю запитали чому ж я не запишу html в тимчасовий файл? Видно я вже занадто веб-девелопер, бо раніше не знав як таке зробити. Зараз знаю як створити тимчасовий файл, але щось локальні файли відкриваються неадекватно. В текстовому редакторі.


Filed under: Кодерство, Розмітка Tagged: HTML, розробка, Python

Додзьо для регулярного ніндзя

Щойно вивчив чим відрізняється negative lookbehing від negative lookahead.

Шукав всі пітонівські файли які не є скомпільованими мако файлами що містять певний шаблон. В моєму випадку – всі місця в проекті, в яких рендериться вміст листів. Написав:

    :Ack -G "(?!\.mako)\.py$" "email/[_/\w\d]+\.mako"

Не знайшов. Бачите в чому помилка? Тут я використав lookahead, а треба було lookbehind. Lookbehind пишеться так:

    :Ack -G "(?<!\.mako)\.py$" "email/[_/\w\d]+\.mako"

Хто б подумав, що треба писати так. Але тепер я вже знаю :) . Ах, для тих хто не зрозумів що відбувається, ack – це типу grep.

І от в мене виникла ідея – взяти якось на вихідних і написати інтерактивний підручник регулярних виразів. Такий собі html-файлик, всередині якого в JSON записано набір уроків в такому форматі:

[
    {
        'Назва': "...",
        'Текст уроку': "...",
        'Вправи': [
            {
                'Умова': "...",
                'Корпус тексту': "...",
                'Тип вправи': 1, # пошук/заміна
                'Підрядки що потрібно отримати з домогою виразу': ["...", ...],  # якщо пошук
                'Текст що потрібно отримати в результаті': "...", # якщо заміна
                'Бали': XP, 
            },
            ...
        ]
    },
    ...
]

І тебе пускають до наступного коли ти набрав необхідну кількість балів на попередньому.

Тепер розшукую regexp – гуру, jQuery – гуру, гуру верстки, і технічних письменників (чи просто літературних редакторів) які б це все допомогли реалізувати.


Filed under: Кодерство, Павутина, Розмітка Tagged: JavaScript, розробка, цілі