Міро – це програмний додаток Інтернет телебачення, розроблений компанією Participatory Culture Foundation. Існують його версії для Microsoft Windows, Mac OS X та Linux. Міро може автоматично завантажувати відео RSS-каналів, керувати ними та програвати. Міро включає в себе RSS-агрегатор, торрент-клієнт та медіа-програвач (VLC media player для Windows, QuickTime для Mac OS X таXine Media Player для Linux). Сьогодні ж було оголошено про випуск нової версії програвача. В ній було зроблено багато змін та виправлено значну кількість помилок, тож тепер розробники стверджують, що Miro працює краще, швидше та надійніше. Також в цій версії заклали підвалини, що будуть використані надалі в новому потужному функціоналі, який обіцяють реалізувати в Miro найближчим часом.
А ось декілька смачностей, які доступні в Міро 1.2:
- Розробники оновили XMLRunner 1.9 для Windows та Linux, що призвело до покращення швидкодії та нормальізувало використання оперативної пам’яті.
- Реалізовано можливість відключити авто-завантаження каналів (користувачі дуже просили цю фічу).
- Додано нові можливості налаштування кількості одночасних авто-закачок та роздачі торрентів
- Важливий редизайн архітектури фронт-енду та бек-енду.
- Багато виправлень помилок та оптимізацій.
- Для MacOS X оновились до Perian 1.1.
- Miro Installer для Windows тепер набагато простіший та охайніший.
- Покращено підтримку Flash на сторінках Channel Guide.
- Покращено якість перекладів на різні мови.
- Повний список змін можна прочитати тут.
Скачати останню версію Miro можна звідси: Download Miro.
Лазив по сайтам і випадково натрапив на сайт 
Що таке Dropbox? Це все той же самий online-накопичувач, але з кількома дуже смачними фічами. По-перше, він кросплатформенний: наразі існують версії для Windows та MacOS, але враховуючи, що проект написано на мові Python його можна буде портувати згодом і на POSIX-сумісні ОС. Інтерфейс Дропбоксу повністю інтегрується в середовище з яким працює користувач. Можливість відновлювати видалені з онлайн-сховища файли та автоматичне ведення їх версій (сама по собі ця фіча – система контроля версій інтегрована на рівні інтерфейсу ОС – вже золота жила, принаймні для мене), причому, оскільки при розробці швидкість роботи системи завжди грала далеко не останню роль, для завантаження різних версій потрібно качати не цілий файл, а дельту змін між ними. Ще одною смакотою є shared folder’и: наприклад ви можете розшарити певний каталог між декількома друзями і ви автоматично синхронізуватимете їх між собою: чудова річ для ведення документообігу на побутовому рівні. Такий собі віртуальний диск один на всіх. Хоч і менш цікава, але все ж непогана також задумка з автоматичним розпізнанням фотоконтенту дозволяє автоматично створювати та публікувати фотоальбоми.
Сьогодні дуже часто доводиться користуватись самими різноманітними засобами спілкування: від служб митєвих повідмлень та пошти і до знову ж таки модних нині соціальних мереж. Але комусь зручно юзати для цього всього найбільш піходящий софт, а хтось шукає щось таке універсальне, аби клієнт для всього був один. Прихильники останнього варіанту можуть радіти: сьогодні в закрите бета-тестування вийшов продукт під назвою 
Знав про цю забавку я вже давно, але, на жаль все не було часу її спробувати. І мабуть добре, що не було 🙂 Люди, які мені його свого часу радили казали правду – це дійсно найкраща з наявних наразі massive-multiplayer ігор. Найперше чим вона відрізняється від інших – це антуражем: традиційну магію замінили бластери та силові щити, середньовічні міста орбітальними станціями. Отож, місце дії: космос. Ваш персонаж (“чар”) – ваш корабель та пілот в ньому. Але про все поступово…