Tag Archives: соціальні мережі

Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори

Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принісли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально ) Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції.

Отож, як писалось вище, основна робота ФрендФіду збирати докупи вашу активність в Мережі. Там є певний набір сервісів, що підтримуються на рівні API, а все інше можна при бажанні додати як підписку типу “Блог” (насправді це не обов’язкоко має бути блог – це скоріше звичайний RSS-агрегатор), вказавши відповідну RSS-стрічку. Таким чином ви реєструєте свою активність з різних сайтів у ФФ, а інші користувачі, кому цікава ваша персона, в свою чергу можуть підписатися на стрічку з нею. Величезна кількість підтримуваних сервісів (див. скріншот) вже зараз вирізняє його з-поміж конкурентів, але не лише цим він цікавий.

По-перше, там є можливість коментувати цю активність (буває такі розгортаються суперечки, що блоги відпочивають ) ) та додавати в “Улюблене”. І коментарі там — це не просто данина моді, а дуже зручна річ, коли вам хочеться прокоментувати активність на якомусь сервісі, де ви не зареєстровані. Для мейнстрімових речей є можливість “зворотного зв’язку”. Наприклад, коментарі до дописів в Twitter’і можна відправляти теж як твіти-відповіді (звісно, для цього вже треба бути зареєстрованим на відповідному сайті, але принаймні заходити на нього не треба та й виглядає обговорення зручніше). Щодо додавання у Favorites, то тут теж прикольно зроблено: з транзитивністю операції. Тобто, наприклад, користувач A читає користувача B, а B в свою чергу — C, але A нічого не знає про C, та коли користувач B додає в “Улюблене” щось зі стрічки C, то це попадає і в загальний потік користувача A, що останньому дуже і дуже зручно, бо в “Улюблене” зазвичай додають дійсно цікаві і варті уваги речі.

По-друге, можна відслідковувати активність людей не зареєстрованих на FriendFeed’і. Для цього є механізм “уявних друзів” (imaginary friend), коли ви додаєте чиюсь активність до ФФ по аналогії зі своєю власною, але використовуючи його логін чи то ідентифікатор при додаванні контенту, але ця активність не відмічається як “ваша”.

По-третє, зручний пошук. Здавалося б така дрібниця, але деякі агрегатори і цього не мають. До речі, я часто використовую FF для пошуку по прошарених дописах в Google Reader, бо він зберігає shared та starred записи лише впродовж одного місяця.

По-четверте, є тут така штука як “кімнати” (це одне останніх же нововведень), тобто своєрідні тематичні стрічки, в певному сенсі аналоги спільнот.

По-п’яте, в стрічка вашої активності може наповнюватись не лише автоматично із соціальних мереж, або RSS. Можна і просто залишити повідомлення, посилання на зовнішній ресурс чи картинки вручну — потрібно лише перетягти на панель відповідну “кнопку”.

Ну і ще багато всього. Його розробники подумали про багато приємних дрібниць. Припустимо, якщо ви довго не мали доступу до Інтернету, а “друзів” у вас багато, то у FF є спеціальний режим перегляду “найцікавіше за день/тиждень/місяць”, коли не потрібно буде перечитувати по декілька сторінок інформації, далеко не вся з якої може бути вам цікава, а так можна вже одразу відфільтрувати. Звісно, як і у кожного поважного стартапу у нього є API, завдяки чому було розроблено масу додатків. В тому числі з того чим я активно користуюсь: AIR-клієнт Alert Thingy (з підтримкою публікації не лише у FriendFeed, а також в Twitter та Flickr) та плагін-віджет для WordPress.

Мну особисто завдячує ФрендФіду як одному з джерел цікавої інформації за рахунок його системи обміну цікавинками, а з іншого – економією часу на відвідуванні інших сайтів (фактично останнім часом ранковий перегляд новин звівся до перегляду FF-стрічки, пари форумів та інколи Google Reader; останній рідко, бо досить багато часу витрачається). До речі, цікаво що активно викорситовувати я його став лише через кілька місяців після реєстрації. Тоді навіть знаючи про нього багато з того, що написано вище я не розумів навіщо його потрібно. А зараз це один з основних сайтів на які я заходжу. Отаке.

Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин

Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері – це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси виконують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.

І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.

Соціальні закладки

Opera Link. Цей сервіс – елемент порталу My Opera і відповідно доступний лише користувачам веб-браузера Opera починаючи з версії 9.5 і призначений суто для віддаленого збереження посилань, що дозволяє синхронізувати закладки між різними екземплярами браузера встановленими, наприклад, на домашньому та робочому комп’ютері. Хоча соціальним його назвати складно, адже створені вами закладки, на жаль (а може і на щастя) доступні лише вам.

Google Bookmarks. Практично в усьому це аналог Лінку, але з підтримкою бразуерів Firefox та Internet Explorer за допомогою Google Toolbar. І хоча я особисто цією службою не користувався, але знаю деяких людей, які це роблять. Ніби задоволені :)

Delicious (колись відомий як del.icio.us). От це вже цікавіше. Як і Гугл Букмаркс, Делішес повністю інтегрується із закладками в браузерах Firefox та Internet Explorer за допомогою відповідних плагінів (наприклад, для Вогнелиса його можна знайти тут). Але на відміну від двох попередніх закладки відкриті (тобто їх можуть продивитись інші), плюс він дозволяє ставити на закладки мітки (теги), що набагато гнучкіше традиційного ієрархічного підходу до сортування та підраховує кількість посилань на одну й ту саму адресу від різних користувачів. Найбільш популярні посилання з’являються на головній сторінці.

Ну, здається, і все. Точніше інші сервіси такого типу (наприклад, російський БобрДобр), але просто вони набагато менш відомі.

Соціальні новини

З другою групою цікавіше, бо це зараз чи не останній писк і там панує затята конкурентна боротьба. Головною її відмінністю є те, що посилання публікуються не стільки для себе, скільки для того, щоб надати цікаву інформацію іншим. Тобто як це все працює: будь-який користувач має право додати лінку на якийсь сайт чи конкретну новину, забезпечивши її коротким описом. Це посилання попадає в загальну стрічку новин і якщо воно зацікавило когось з активних користувачів, то він може перейти на сайт з повною новиною, прокоментувати її та проголосувати за неї. Новини з найбільшою кількістю голосів (насправді там все дещо складніше, але…) потрапляють відповідно в топ новин (тобто найцікавіші для значної кількості активних користувачів). Звісно, не все так безхмарно. Зараз сайти соціальних новини масово критикують з двох основних причин: по-перше, неможливість проконтролювати їх достовірність (якась цікава, але недостовірна інформація може легко вийти в топ завдяки людському фактору), а по-друге, теоретична можливість накрутки голосів із-за чого розробникам цих сайтів постійно доводиться вдосконалювати механізми відбору топових новин. Ну а тепер згадаємо і самих представників:

Digg. З цього стартапу, мабуть, і почався бум сайтів соціальних новин. Дігг – це взірець всього описаного вище: як переваг так і недоліків. Його назва навіть увіковічена в новому терміні під назвою “digg-ефект” – це короткочасне, але дуже значне підвищення відвідуваність сайту на який посилається новина, щопопала в топ новин на Digg. Дуже часто цей ефект – справжнє випробування для хостингу, бо кількість відвідувачів може збільшитись не на один порядок.

Note: як мене вже виправили, насправді вперше це поняття з’явилось як slashdot-ефект і характеризувало інший сайт новин – Slashdot, про який я в цьому дописі не згадую. Він в певному сенсі аналогічний описуваним, але не має вираженої соціальної складової, оскільки лінки на новини, які попадають в топ відбирає спеціальний склад редакторів слешдоту, а не самі користувачі.

Yahoo! Buzz. Лаври Digg багатьом не давали спокою, в тому числі і компанії Yahoo!, яка вирішила не відставати і випустити свій аналог. Тим паче, що в них було чим звабити користувачів: новини, які попадають в топ Базза потрапляють і в новини на основній сторінці порталу Yahoo!. А це не багато, не мало найпопулярніший в Інтернеті сайт.

StumbleUpon. Ще один Digg-клон, але з цікавою родзинкою, яка полягає в можливості помічати не лише лінки, а й окремі картинки, або відео з сайтів типу YouTube.

Серед інших відомих варто згадати Reddit, Mixx, Furl та ще декілька, але я ними ще не користувався, тому сказати щось гарне чи погане не можу…

Якщо говорити про щось більш приземлене до наших реалій, тобто сайти з україно- та російськомовними новинами, то про перші можна прочитати тут, а серед других єдиний відомий мені, але очевидний лідер – news2.ru. Щоправда основна їх біда – це мала відвідуваність. Особливо це стосується україномовних аналогів, де важко знайти “популярні” новини з більш ніж 5 голосами в той час як для буржуйських рахунок йде на сотні, а для російських хоча б на десятки.

Ну от ніби і все. Гарних вам новин ;)

Спільнота

 Geek and Poke - Community (Спільнота)

Подивтись оригінал. © Geek and Poke.

Facebook запускає сервіс миттєвих повідомлень

Нещодавно розпочалося тестування нової фічі соціальної мережі Facebook: сервісу миттєвих повідомлень (instant messaging service), яка скоро вийде в люди. Можливо, навіть на наступному тижні…

Схоже, що новий сервіс буде вбудовано в кожну Facebook-сторінку і дозволить користувачам мережі спілкуватись за допомогою Веб-чату зі своїми контактами у Фейсбук. Чутки відносно того, що сервіс буде створено на основі XMPP-протоколу наразі не підтвердилися (принаймні для перших його версій), а отже доступ можна буде отримати лише зайшовши на сам сайт.  Принаймні поки компанія не оприлюднить якесь API, або сторонні розробники не зроблять реверс інжінірінг протоколу так, як це свого часу сталося з Yahoo, MSN та AIM. Наразі не було навіть розмов про яку б то не було підтримку Facebook IM для desktop-додатків зі сторони розробників соціальної мережі, що і зрозуміло, оскільки це було б їм дещо невигідно ;) Сторонні розробники вже створювали подібні IM-служби на основі Facebook, але схоже, що тепер їм прийде кінець.
А ще дивним видається збіг у часі: Facebook анонусує свою IM-систему для мережі якраз коли розпочались активні розмови відносно інтеграції платформи AIM з нещодавним придбанням AOL: соціальною мережею Bebo

Yahoo приєднується до OpenSocial ініціативи Google

Нещодавно в Мережі пробігала інфа про те, що компанія Yahoo! веде переговори з Google щодо участі в проекті OpenSocial. Здається, нарешті рішення прийняте і його обіцяють озвучити в квітні місяці. OpenSocial – це проект платформи соціальної мережі, яка буде прямим кокурентом Facebook. Yahoo до сих пір визначалась на яку сторону стати і їх вибір пав на анти-Facebook табір.

Крім того,  враховуючи спроби Microsoft придбати Yahoo, які здається все реальнішими і реальнішими співпраця з Google може бути кроком призначеним аби ускладнити  заключення  цієї угоди, оскільки Microsoft у свою чергу є інвестором Facebook і збирається активно використовує його для показу своєї реклами.  У разі придбання Яху Майкрософт потрібно буде це розплутуватись. Хоча з іншого боку насправді великим службам нескладно буде підтримувати обидві мережі.

Digsby: об’єднуючи все, вся і всіх

Digsby logoСьогодні дуже часто доводиться користуватись самими різноманітними засобами спілкування: від служб митєвих повідмлень та пошти і до знову ж таки модних нині соціальних мереж. Але комусь зручно юзати для цього всього найбільш піходящий софт, а хтось шукає щось таке універсальне, аби клієнт для всього був один. Прихильники останнього варіанту можуть радіти: сьогодні в закрите бета-тестування вийшов продукт під назвою Digsby.

Що таке Дігсбі? По-перше, це багатопротокольний IM-клієнт, який підтримує AIM, MSN, Yahoo, ICQ, Google Talk і Jabber та відображає контакти в одному загальному зручному контакт-листі. По-друге, це e-mail сповісник, який вміє працювати з Hotmail, Yahoo! Mail, AOL/AIM Mail, GMail та IMAP/POP3 серверами і повідомляє про надходження нових листів, а також дозволяє проглядати їх та одним кліком видаляти повідомлення, або помічати як спам. По-третє, це клієнт для роботи з найбільш популярними закордоном соціальними мережами: Facebook та Myspace.

Так що для тих, кому не терпиться протестити, ласкаво прошу на сторінку закачки Digsby. До речі, як вже писалось вище, статус тестування програми private beta і це означає, що тестувати можуть лише обрані. Але є гарна новина! В інеті виплив промо-код для реєстрації: “bigblue“. Тож не гайте часу, поки він ще працює ;)

Джерела новини: CNET, bigblueball.com.

Google Social Graph API

Останніми днями читаючи ІТшні новини можна помітити дві основні теми для обговорень: ймовірну купівлю Yahoo! Майкрософтом та новинка від Google: Google Social Graph API. Я пару днів все ніяк не знаходив часу подивитись, що воно таке, але сьогодні таки глянув. І задумка мені дуже і дуже сподобалась. Справа в тому, що зараз існує велике розмаїття різних соціальних мереж, але практично всі з них слабко пов’язані одна з одною. Тобто ви можете мати рахунки на всих цих системах, але це все розрізненні острівки, які будуть пов’язані одне з одним хіба що простими посиланнями. Тепер уявімо ситуацію: ви реєструєтесь в якійсь мережі, але справа в тому, що ви там наразі одні. Тобто не завжди реально знайти знайомих, а якщо і реально, то кожного потрібно буде шукати окремо. Звісно, тут трохи допоможе, якщо у вас пошта від Google чи Yahoo! – в популярних соц. мережах є фіча збору адрес людей з якими ви переписуєтесь з цих поштових сервісів, а в результаті вони видають вам список потенційних друзів та знайомих. Гугл пропонує іншу систему на основі XHTML Friends Network (XFN), Friend of a Friend (FOAF) та інших стандартах публічного зв’язку. З FOAF я поки що не розбирався, а от XFN – прикольна штука. Суть в тому, що до стандартного посилання в форматі HTML <a href=”http://link.to.some.site/” mce_href=”http://link.to.some.site/”> додається ще одне поле: rel. Це поле задає тип зв’язку: “я”, “друг”, “знайомий”, “співробітник”, тощо.  І лінки матимуть вигляд типу: <a href=”http://my.super.blog.com/” mce_href=”http://my.super.blog.com/” rel=”me”> Тобто, якщо в цей спосіб гарно прописати відношення, матимемо наступну ситуацію (взято з прес-релізу Гугл): ви реєструєтесь на Твіттері, але там у вас ще немає друзів. Ви прописуєте в своєму профілі лінк на свій блог (Твіттер автоматом прописує йому зв’язок типу “я” (“me”). Далі за справу береться Google Social Graph API, який аналізує всі ці посилання. Він іде з Твіттера на ваш блог. В блозі є лінк на ваш аккаунт в Лайвджорналі, наприклад. На Лайвджорналі аналізується список ваших друзів та лінки з їх профілів. Є висока ймовірність, що у них там будуть вказані посилання і на Твіттер теж зі зв’язком типу “я”. Таким чином коло замикається і ви через посередництво рахунків в інших соц. мережах можете знайти своїх знайомих на новому сервісі. Наглядно це все показано (але навпаки – ви реєструєтесь в ЖЖ і знаходите знайомих за посередництвом Твіттера) на малюнку нижче (він теж спертий у Гугла :) ).

Google Social Graph API: Find a Friend