Український IT-блог

Як виявилося, шановний читачу, я досить рано закрив тему власного реозиторію, а тому цією короткою розповіддю хочу важливі моменти з точки зору супроводжувача репозиторію, з чим вас і вітаю. Підтримувати власний репозиторій виключно для однієї вітки дистрибутиву як мінімум нелогічно. Справа в тому, що цим ви обмежуєте використання продуктів вашої праці лише обраною для цього віткою — використання такого репозиторію для оновлення інших віток є надто небажаним в силу того, що можна запросто зламати систему залежностей пакета, що повертає нас до початкового тезису. Саме тому збирати пакети необхідно у відповідному середовищі(наприклад, chroot відмінно підходить для таких задач), і лиш потім завантажувати до відповідної вітки. В свою чергу, репозиторій повинен мати всі використовувані вітки. Ну а самому репозиторію, звісно, місце на сервері. Ця стаття присвячена таким важливим задачам, як віддалене завантаження нових пакетів в репозиторій та подальше його автоматичне оновлення, організація сумісного репозиторію для різних версій дистрибутиву та дещо інше.

Доброї ночі, шановний читачу. Робота та внутрішня організація репозиторіїв в Debian здаються надто складними на перший погляд. Однак, придивившись уважніше, легко зрозуміти, що насправді це не так, що наочно підтверджують попередні дві статті. Сьогодні, як і обіцяється в заголовку, світ дізнається про новий репозиторій.

Існує далеко не один спосіб створення власного репозиторію: деякі пропонують варіант «взяти всі файли, покласти в одну купу, і згенерувати відповідні індексні файли Release та Packages», при використанні деяких утиліт, наприклад apt-build, остання сама створює собі репозиторій. Проте для поширення власних оригінальних або переконфігурованих пакетів такий спосіб навряд чи дасть виграш в довготривалій перспективі. «Правильний» репозиторій повинен мати власний пул, підписані індексні та релізні файли та власне пакети, можливість автоматичної обробки нових та оновлених пакетів та підтримку механізму apt-pinning. Саме такий репозиторій можна просто організувати, використовуючи утиліту reprepro.

В попередній статті ми зробили корисну справу і зібрали собі urxvt з підтримкою 256 кольорів. Тепер нарешті можна вмикати нормальну кольорову схему одного з найпотужніших редакторів ­— vim, а саме desert256. Однак розробники все ще сидять незадоволені і очікують, коли ми їм нарешті поставимо найсвіжіший Nginx зі скомпільованим стороннім модулем Nginx HTTP Push Module, або просто NHPM. Що ж, не будемо змушувати їх чекати ще.

Доброго дня, шановний читачу. В житті операційної системи поруч з резервним копіюванням важливе місце займає її оновлення. Так звані «виробничі» сервери першими пунктами в списку пріоритетів мають безпеку та стабільність роботи, тому їхні оновлення проводяться виключно з метою підвищення даних параметрів. З іншого боку, експериментальні сервери та сервери розробки вимагають найсвіжішого програмного забезпечення, зібраного з необхідними параметрами, рівнем оптимізації та відлагоджувальною інформацією. Проте очікувати виходу офіційного оновлення пакету Debian часом доводиться дуже довго, а встановлена програма необхідна зараз. Звичайно, можна становити програму власноруч, зібравши її з джерельних кодів, проте в результаті система все далі й далі буде походити на смітник. Саме для таких випадків є красиве і правильне вирішення проблеми – створення власного репозиторію.

Я звик носити з собою власний ноутбук, постійно переключаючись між двома різними точками доступу до мережі інтернет: вдома та на роботі. З тиждень я мирився з тим, що необхідно щоразу перенастроювати параметри бездротового підключення. Використання сторонніх засобів для збереження та перенастроювання Wi-Fi підключення мене особливо не радувало, до того ж, моєю метою було ще й максимально зручне управління мережевими підключеннями як в графіці, так і в терміналі. Пам’ять нагадала мені, що подібна ситуація вже передбачена в файлі мережевих налаштувань /etc/network/interfaces.