Вже давним-давно хотів зрозуміти причину страшенних війн стосовно командної оболонки (shell). З Bash я був знайомий з самого початку мого використання Linux, але майже ніхто його не хвалив. Так, всі казали, що це дефолтний, громіздкий командний інткрпретатор, додаючи ще купу епітетів явно не на його користь. І ось одного разу я таки вирішив спробувати щось інше.
Коли новенький ZSH стартував як мій дефолтний шелл, я ще дуже довго не міг зрозуміти, чим же він настільки хороший. Це якраз той варіант, коли баш виглядав краще, оскільки був дефолтним і мав вже деякі настройки хоча б того ж запиту на ввід ($PROMPT, $PS[1-4]), а тут споглядання картини
localhost%
ніяк не радувало. Так моє перше знайомство і закінчилося б, якби мені не було ліньки поставити баш назад (думка “дай ще потестю, мож ще що цікаве вилізе” промайнула у мене в мізках і вирішила хід подій). З часом я звик до цього шелла, його невеликих особливостей, і нарешті почав бачити різницю в швидкості роботи (порівнюючи роботу bash і zsh на різних користувачах).
А поки час ішов, я ще не раз бачив деякі “розфарбовані” екземпляри все того ж ZSH, і мені кортіло нарешті й собі таку цяцьку. І ось нарешті моя мрія здійснилась, і я з вами всім цим щастям поділюсь 🙂 .