Tag Archives: web 2.0

Друзі туриста-ITшника

Posted by on 23.12.2008 Коментарі Вимкнено до Друзі туриста-ITшника

Hiking gearСпочатку я хотів лише описати один цікавий туристам і мандрівникам стартап, але потім подумав і вирішив взяти ширше та зробити огляд сайтів та засобів, що стануть в нагоді подібним мені любителям ходити в походи з рюкзаком за плечима, або просто мандрувати містами. Отож як якщо вам цікаво як сучасні інформаційні технології можуть допомогти мандрівникам і туристам, ласкаво прошу.

До походу

Без чого не обходиться жодна мандрівка – так це без маршруту і щоб заочно прикинути де доведеться лазити потрібна мапа. Звісно, нормальну друковану мапу якомога новішого видавництва вам нічого не замінить і її доведеться брати обов’язково, але до всього того рекомендую звернути увагу на “Радянські військові топографічні мапи України, Білорусії та Росії”. На цьому сайті можна знайти не лише електронні копії мап у форматі JPEG різних масштабів (від 1:1 000 000 і аж до 1:50 000), а і файли прив’язки цих сканів до ГІС-координат (якщо не кожному, то принаймні багатьом зображенням .jpg відповідає файл прив’язки з тою самою назвою, але розширенням .map). Останні стануть у великій нагоді, якщо ви є щасливим власником мобільного GPS-приймача, оскільки тоді ви зможете власноруч завчасно повідмічати якісь важливі пункти на мапі і потім перенести інформацію про них у свій приймач. Звісно, точність координат бажатиме кращого, але навіть розбіжності в сотню-дві метрів достатньо, аби не вважати себе абсолютно загубленим у незнайомій місцині. А для цього нам знадобиться софт. Я особливо не перебирав його і зупинився на першій же програмі, яка повністю задовольнила мої потреби: OziExplorer. На жаль, вона не безкоштовна і повна версія коштує цілих 95$, а тріальна не має кількох важливих фіч, типу вбудованої роботи з GPS-приймачем, і тому мало придатна для використання. Тому рекомендую звернути увагу на сайт “Вибір та використання персональних навігаторів GPS”, який присвячений виробам компанії Garmin. Там ви зможете знайти інструкції по створенню власних карт за допомогою GPSMapEdit, та використанню OziExplorer. А що найцікавіше, до останньої на цьому сайті в розділі “Завантаження” можна знайти русифікацію і не тільки 😉

До речі, щоб не покладатись на одні лише точки поставлені на електронній мапі, раджу також прикупити перед походом мапу або атлас з координатною сіткою. Повірте, зайвим не буде, особливо коли ви мандруєте вперше по абсолютно незнайомих місцях без провідників 😉

Ну от і все. Ви вже інформаційно озброєні для походу. Хоча ще ні… Перед виходом правильно налаштуйте годинник на вашому фотоапараті, щоб він правильно записував час зйомки у заголовках файлів фотографій. Це важливо!

Після походу

Стомлені і знесилені після тривалої подорожі на своїх двох, але з масою вражень ви повертаєтесь додому. Перше, що хочеться зробити – це… відпочити, звісно 🙂 Але друге за цим – поділитись враженнями з ріднею, друзями та знайомими. Злити фото з цифровика на комп’ютер, розкласти карту на столі та включити слайд-шоу і під пиво чи сік наперебій розповідати про свої пригоди… Краще цього, звісно нема нічого. Але з усіма бажаючими почути про вашу подорож пива не вип’єш… плюс до всього, коли ви викладаєте фото на якийсь з сучасних фотохостингів типу Флікру чи Пікаси хотілося б, щоб місце, де було знято це фото, було позначене на мапі. Вручну знаходити і проставляти кожну точку складно і це швидко набридає. Звісно, цю ситуацію допоможуть виправити GPS-модулі до сучасних цифрових фотоапаратів, але вони з’явилися лише нещодавно, та і коштують недешево… А насправді їх наявність не така вже і обов’язкова. Достатньо мати трек вашого маршруту з будь-якого GPS-приймача в одному з поширених форматів та правильний час зйомки у EXIF-даних фото (ось для чого потрібний правильний час). Далі розумний і безкоштовний софт типу GeoSetter зробить все за нас. Ви лише вибираєте необхідні картинки і відповідний їм трек-файл і вуа-ля! Маєте координатні дані у всіх фото 😉 Завантажуєте їх на Пікасу, наприклад, і там справа від нього зможете побачити місце, де воно було зняте.

Але це ще не все… Ідея поділитися вашим маршрутом та фотографіями знятими під час мандрівки лягли в основу стартапу EveryTrail, про який я і хотів написати з самого початку. EveryTrail – це глобальна web 2.0 платформа, за допомогою якої користувачі можуть створювати контент з геотагами, завдяки чому мільйони людей мають можливість ділитися своїми подорожами як із сім’єю та друзями, так і з іншими людьми та планувати нові поїздки. Завантаживши дані з GPS та фото, користувач в результаті отримує візуальну та інтерактивну розповідь про свою мандрівку (в якості прикладу ось наша весняна подорож Кримськими горами). EveryTrail працює за тією само схемою, що і GeoSetter співставляючи дані з фото з треком, і автоматично розміщує фото на інтерактивній мапі (бекендом для цього використовується Google Maps). Єдине, що при завантаженні доведеться погратися трохи з часовим зміщенням. Справа в тому, що дані на GPS зазвичай записуються з GMT часом (тобто за Грінвічем), а дані на фото – як налаштуєте. І тому потрібно буде вручну задавати це зміщення відносно GMT. Ще одним плюсом є те, що не обов’язково завантажувати зображення прямо на EveryTrail, оскільки цей сервіс може прив’язуватись до фотографій, що розміщені на фотохостингу Flickr. Звісно, цей сервіс можна використовувати не лише для далеких походів з рюкзаком за плечима. Тут є купа різних цікавих турів: містом чи його околицями, вело- та автотури, походи вихідного дня, геокешінг, тури по видовищним місцям, тощо. Щасливі власники iPhone взагалі можуть одразу скористатись додатком до цієї платформи: EveryTrail for iPhone.

Практикум

А щоб все це не було просто розмовами без конкретики вирішив полазити Києвом, озброївшись GPS та фотиком для наглядної ілюстрації 🙂 Для того, щоб спланувати маршрут, першим ділом йдемо на maps.vlasenko.net, знаходимо і качаємо jpg-файл з картинкою та відповідний йому map-файл з ГІС-даними (мал. 1).

Далі відкриваємо map-файл у OziExplorer (вважаємо, що ви тим чи іншим чином дістали повноцінну версію) через “Файл > Загрузить из файла > Загрузить файл карты”. Там вже можна поставити необхідні шляхові точки (waypoints), а потім об’єднати їх у маршрут. Деталі користування програмою можна на сайті v-dorogu.narod.ru. Створивши маршрут, можна загнати його на GPS-примач. Для роботи з ним призначений ряд кнопок у панелі інструментів, які виконують функції обміну даними між програмою та прйимачем (мал. 2). Але перед цим потрібно зробити певні налаштування: зайдіть у “Файл > Настройки” і там на вкладці “GPS” оберіть вашу марку GPS-приймача (мал. 3), а на вкладці “COM” – пропишіть послідовний порт до якого він підключений. До речі, якщо у вас ноутбук без COM-порту, то разом з покупкою GPS-приймача скоріш за все доведеться взяти і USB-to-Serial перехідник, бо вони зазвичай комплектуються data-кабелем лише зі звичайним вузьким COM виходом. Щоб завантажити точки та маршрути на девайс потрібно скористатись пунктами “Отправить путевые точки в GPS-приемник” та “Отправить маршруты в GPS-приемник” відповідно. Тепер можна відправлятись в дорогу…

Налазившись та нафоткавшись досхочу, повертаємось додому, зливаємо фотки на ПК, та під’єднуємо до нього GPS-приймач. Цього разу нас найбільше цікавлять треки (це координати, які приймач періодично записує в пам’ять, таким чином запам’ятовуючи шлях, що ви пройшли). В OziExplorer знову відкриваємо відповідну мапу і тиснемо “Получить треки из GPS-приемника” (мал. 4). Далі через “Файл > Сохранить в файл > Сохранить треки в файл” зберігаємо завантажений трек. Запускаємо GeoSetter. Там зліва відкриваємо директорію з нашими картинками, а потім у меню вибираємо “Images > Synchronize with GPS data files”, ставимо галочку навпроти “Synchronize with Data File” і вказуємо шлях до щойно збереженого файлу з треками. Тиснемо “Ok” і спостерігаємо за чудом техніки, як місця де було знято ваші фото автоматично покажуться на мапі Google Maps справа (мал. 5). Тепер не забудьте зберегти дані і можете завантажувати ваші фотографії на фото-сервіс з підтримкою геотагів (Флікр чи Пікаса, наприклад) – вони підхоплять геотаги автоматично.

Але що як ми хочемо зробити детальний звіт на EveryTrail? Нема нічого простіше! Реєструємось на сервісі і в меню обираємо “Create trip”. Далі у вас на вибір декілька варіантів: завантажити файл треку (той, що ми зберегли за допомогою OziExplorer та використали в GeoSetter, підійде), якщо у вас GPS-приймач від Garmin, то можна також завантажити файл треків автоматично прямо з пристрою (дуже зручна штука, але для цього треба скачати плагін Garmin Communicator, який хоч номінально має працювати лише з FF та IE, але чудово дружить і з Google Chrome), можете використати якийсь попередньо завантажений файл треків, або взагалі намалювати свій маршрут вручну. Обираєте якийсь зі способів і таким чином заносите пройдений маршрут у EveryTrail. Для завантаження треків розробники трохи познущалися, бо він зазвичай не однорідний, а складається з маси клаптиків і вам навпроти кожного потрібно буде тоді поставити галочку (чогось на кшталт “Select all” немає 🙁 ). На наступному етапі EveryTrail запропонує нам описати свою мандрівку: задати назву, час, тип, короткий опис, тощо… Думаю, розберетесь. Далі можете на тому завершити створення мандрівки – маршрут вже буде гарненько зображено на Google Maps, але у нас ще є фото, тому ми переходимо до наступного етапу – додавання фотографій. Тут знову ж таки пропонується вибір: завантажити фото з комп’ютера, чи прив’язати до існуючих фото, що є на фотохостингу Flickr. Обидва варіанти чудово працюють, щоправда при завантаженні з комп’ютера є обмеження: не більше 4 фото за раз і кожне має бути не більшим за 4МБ. Нагадаю, що навіть у випадку, коли ваші фото не містять геотагів, EveryTrail за аналогічним GeoSetter’у механізмом розмістить їх на мапі у відповідності до даних вашого маршруту.

От і все. В результаті отримуємо ілюстровану мандрівку, для якої можна отримати віджет для розміщення у блозі. Ось такий:

Walking on Podol, Kyyiv (Dec 2008)

Widget powered by EveryTrail: [GPS Geotagging](http://www.everytrail.com)

Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори

Posted by on 14.08.2008 2 коментарі

Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принісли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально ) Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції.

Отож, як писалось вище, основна робота ФрендФіду збирати докупи вашу активність в Мережі. Там є певний набір сервісів, що підтримуються на рівні API, а все інше можна при бажанні додати як підписку типу “Блог” (насправді це не обов’язкоко має бути блог – це скоріше звичайний RSS-агрегатор), вказавши відповідну RSS-стрічку. Таким чином ви реєструєте свою активність з різних сайтів у ФФ, а інші користувачі, кому цікава ваша персона, в свою чергу можуть підписатися на стрічку з нею. Величезна кількість підтримуваних сервісів (див. скріншот) вже зараз вирізняє його з-поміж конкурентів, але не лише цим він цікавий.

По-перше, там є можливість коментувати цю активність (буває такі розгортаються суперечки, що блоги відпочивають ) ) та додавати в “Улюблене”. І коментарі там — це не просто данина моді, а дуже зручна річ, коли вам хочеться прокоментувати активність на якомусь сервісі, де ви не зареєстровані. Для мейнстрімових речей є можливість “зворотного зв’язку”. Наприклад, коментарі до дописів в Twitter’і можна відправляти теж як твіти-відповіді (звісно, для цього вже треба бути зареєстрованим на відповідному сайті, але принаймні заходити на нього не треба та й виглядає обговорення зручніше). Щодо додавання у Favorites, то тут теж прикольно зроблено: з транзитивністю операції. Тобто, наприклад, користувач A читає користувача B, а B в свою чергу — C, але A нічого не знає про C, та коли користувач B додає в “Улюблене” щось зі стрічки C, то це попадає і в загальний потік користувача A, що останньому дуже і дуже зручно, бо в “Улюблене” зазвичай додають дійсно цікаві і варті уваги речі.

По-друге, можна відслідковувати активність людей не зареєстрованих на FriendFeed’і. Для цього є механізм “уявних друзів” (imaginary friend), коли ви додаєте чиюсь активність до ФФ по аналогії зі своєю власною, але використовуючи його логін чи то ідентифікатор при додаванні контенту, але ця активність не відмічається як “ваша”.

По-третє, зручний пошук. Здавалося б така дрібниця, але деякі агрегатори і цього не мають. До речі, я часто використовую FF для пошуку по прошарених дописах в Google Reader, бо він зберігає shared та starred записи лише впродовж одного місяця.

По-четверте, є тут така штука як “кімнати” (це одне останніх же нововведень), тобто своєрідні тематичні стрічки, в певному сенсі аналоги спільнот.

По-п’яте, в стрічка вашої активності може наповнюватись не лише автоматично із соціальних мереж, або RSS. Можна і просто залишити повідомлення, посилання на зовнішній ресурс чи картинки вручну — потрібно лише перетягти на панель відповідну “кнопку”.

Ну і ще багато всього. Його розробники подумали про багато приємних дрібниць. Припустимо, якщо ви довго не мали доступу до Інтернету, а “друзів” у вас багато, то у FF є спеціальний режим перегляду “найцікавіше за день/тиждень/місяць”, коли не потрібно буде перечитувати по декілька сторінок інформації, далеко не вся з якої може бути вам цікава, а так можна вже одразу відфільтрувати. Звісно, як і у кожного поважного стартапу у нього є API, завдяки чому було розроблено масу додатків. В тому числі з того чим я активно користуюсь: AIR-клієнт Alert Thingy (з підтримкою публікації не лише у FriendFeed, а також в Twitter та Flickr) та плагін-віджет для WordPress.

Мну особисто завдячує ФрендФіду як одному з джерел цікавої інформації за рахунок його системи обміну цікавинками, а з іншого – економією часу на відвідуванні інших сайтів (фактично останнім часом ранковий перегляд новин звівся до перегляду FF-стрічки, пари форумів та інколи Google Reader; останній рідко, бо досить багато часу витрачається). До речі, цікаво що активно викорситовувати я його став лише через кілька місяців після реєстрації. Тоді навіть знаючи про нього багато з того, що написано вище я не розумів навіщо його потрібно. А зараз це один з основних сайтів на які я заходжу. Отаке.

Мобілізуємо блог

Posted by on 07.08.2008 6 коментарів

Мобільний сайт під управлянням MoFuse. Попередній перегляд сторінки на емуляторі.Ні, не в армію ми його будемо мобілізувати, а всього-на-всього зробимо придатним для відображення на маленьких екранах мобільних телефонів за допомогою одного цікавого стартапу під назвою MoFuse. Про потужність і надійність сервісу говорить той факт, що його використовують такі не останні в Інтернеті сайти як ReadWriteWeb, ReadBurner, Mashable та багато інших. Завдяки ньому можна зробити гарну мобільну версію вашого блогу всього за кілька хвилин, що я зараз і постараюсь більш-менш детально описати. Тож запускайте секундомір і починемо.

Реєстрація

Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com ) Так що будьте уважними.

Запускаємо мобільний сайт

Увійшовши до MoFuse в панелі керування вибираємо “Launch a mobile site”. Там вам необхідно буде заповнити декілька полів типу назви сайту, вибрати його майбутню адресу (у вигляді <ваша назва>.mofuse.mobi), а також вказати RSS-джерело для наповнення сайту. Їх може бути декілька, при створенні вказується основне, а можна взагалі пропустити цей пункт поставивши відповідну галочку — це якщо ви збираєтесь зробити статичний сайт, або плануєте додати джерела пізніше. Але так як ми домовились мобілізовувати блог, то RSS нам прописати просто необхідно. Власники standalone-блогів, думаю, знають адреси своїх RSS-стрічок. Користувачі LiveJournal мають прописати туди щось типу: “http://<нікнейм>.livejournal.com/data/rss“, а користувачі Blogger відповідно: “http://<нікнейм>.blogspot.com/feeds/posts/default“.

Професійним блоггерам варто звернути увагу на галочку “You’ve read and agree to our Revenue Sharing Policy”. Мова тут йде про те, що у сайту є фіча монетизації мобільного сайту шляхом додавання туди реклами Google AdSence або AdMob, але прибуток від реклами ділитиметься між вами та MoFuse 50/50.

Ну і все. Натискаєте “Launch Your Mobile Site” і вуа-ля: ви маєте свій блог в мобільному Інтернеті, доступним за адресою, яку вказали в полі “Site ID (URL)”. Якщо ви перейдете по тій лінці в звичайному браузері, то побачите емулятор вікна звичайного мобільного телефону, або Apple iPhone, в якому можна оцінити як виглядатиме ваш сайт на мобільному телефоні.

Прикрашання та контент

Але залишати сайт в такому вигляді нецікаво, адже MoFuse має ще багато цікавих можливостей гнучкого налаштування. Наприклад, власники свого доменного імені можуть зробити мобільний сайт його піддоменом (є неформальна практика робити мобільний домен у вигляді m.>назва основгого сайту<, тобто щось типу m.graywolf.org.ua). Також можна налаштувати кольорову гаму сайту та завантажити власний логотип.

Далі можна додати якийсь текст на стартовій сторінці сайту, додати нові джерела для RSS, статичні сторінки, зовнішні посилання та віджет для коментарів, але з цим ви вже можете поекспериментувати самостійно ;)

Щодо професійних речей, то як я вже згадував раніше, в MoFuse є вбудована можливість монетизації мобільних сайтів. Плюс до того є простенька статистика відвідувань принаймні із referer’ами (вказанням місць, звідки прийшли на ваш сайт).

Інтеграція та просування

Але і це ще не все. Погодьтесь, потенційним користувачам не зручно пам’ятати адреси вашого і мобільного блогу, і повноформатного. Для того, щоб уникнути цього можна скористатись пунктом “Automatic redirect”. Там знаходиться шматок PHP-коду, який потрібно вставити в код вашого сайту і який здійснюватиме перенаправлення на мобільну версію, якщо ви заходитимете з мобільного телефону. На жаль цією фічею зможуть скористатись лише власники standalone-блогів. Наприклад, користувачі WordPress можуть вставити цей код на початку файлу теми, що відповідає за заголовок. Тим же хто користується блогхостингами типу Blogger та LiveJournal можна скористатись пунктами “Mobi Badge” та “QR Code”. В першому ви можете вибрати симпатичну картинку з посиланням на ваш мобільний блог та вставити її код потім в профілі чи ще де. Другий генерує картинку з QR-кодом для швидкого зчитування лінки в мобільним телефоном (якщо ви досі не знаєте, що таке QR-коди, то гарний лікбез є тут).

Післямова

Ну от і все. Просто, правда ж? Насправді зараз здається, що нікому зараз мобільні сайти не потрібні, але, ІМХО, варто призвичаїтись до світових тенденцій якомога раніше. В багатьох передових країнах мобільний Інтернет майже не поступається по популярності, а в деяких (наприклад, в Японії) навіть перевищує “стаціонарний”. Та й на Заході з появою iPhone‘ів та в очікуванні виходу пристроїв з Google Android на борту, йде справжній бум мобільного Інтернету і, впевнений, що не так вже багато часу займе поки ці хвилі дійдуть і до нас.

Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин

Posted by on 06.08.2008 2 коментарі

Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері – це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси виконують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.

І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.

Соціальні закладки

Opera Link. Цей сервіс – елемент порталу My Opera і відповідно доступний лише користувачам веб-браузера Opera починаючи з версії 9.5 і призначений суто для віддаленого збереження посилань, що дозволяє синхронізувати закладки між різними екземплярами браузера встановленими, наприклад, на домашньому та робочому комп’ютері. Хоча соціальним його назвати складно, адже створені вами закладки, на жаль (а може і на щастя) доступні лише вам.

Google Bookmarks. Практично в усьому це аналог Лінку, але з підтримкою бразуерів Firefox та Internet Explorer за допомогою Google Toolbar. І хоча я особисто цією службою не користувався, але знаю деяких людей, які це роблять. Ніби задоволені 🙂

Delicious (колись відомий як del.icio.us). От це вже цікавіше. Як і Гугл Букмаркс, Делішес повністю інтегрується із закладками в браузерах Firefox та Internet Explorer за допомогою відповідних плагінів (наприклад, для Вогнелиса його можна знайти тут). Але на відміну від двох попередніх закладки відкриті (тобто їх можуть продивитись інші), плюс він дозволяє ставити на закладки мітки (теги), що набагато гнучкіше традиційного ієрархічного підходу до сортування та підраховує кількість посилань на одну й ту саму адресу від різних користувачів. Найбільш популярні посилання з’являються на головній сторінці.

Ну, здається, і все. Точніше інші сервіси такого типу (наприклад, російський БобрДобр), але просто вони набагато менш відомі.

Соціальні новини

З другою групою цікавіше, бо це зараз чи не останній писк і там панує затята конкурентна боротьба. Головною її відмінністю є те, що посилання публікуються не стільки для себе, скільки для того, щоб надати цікаву інформацію іншим. Тобто як це все працює: будь-який користувач має право додати лінку на якийсь сайт чи конкретну новину, забезпечивши її коротким описом. Це посилання попадає в загальну стрічку новин і якщо воно зацікавило когось з активних користувачів, то він може перейти на сайт з повною новиною, прокоментувати її та проголосувати за неї. Новини з найбільшою кількістю голосів (насправді там все дещо складніше, але…) потрапляють відповідно в топ новин (тобто найцікавіші для значної кількості активних користувачів). Звісно, не все так безхмарно. Зараз сайти соціальних новини масово критикують з двох основних причин: по-перше, неможливість проконтролювати їх достовірність (якась цікава, але недостовірна інформація може легко вийти в топ завдяки людському фактору), а по-друге, теоретична можливість накрутки голосів із-за чого розробникам цих сайтів постійно доводиться вдосконалювати механізми відбору топових новин. Ну а тепер згадаємо і самих представників:

Digg. З цього стартапу, мабуть, і почався бум сайтів соціальних новин. Дігг – це взірець всього описаного вище: як переваг так і недоліків. Його назва навіть увіковічена в новому терміні під назвою “digg-ефект” – це короткочасне, але дуже значне підвищення відвідуваність сайту на який посилається новина, щопопала в топ новин на Digg. Дуже часто цей ефект – справжнє випробування для хостингу, бо кількість відвідувачів може збільшитись не на один порядок.

Note: як мене вже виправили, насправді вперше це поняття з’явилось як slashdot-ефект і характеризувало інший сайт новин – Slashdot, про який я в цьому дописі не згадую. Він в певному сенсі аналогічний описуваним, але не має вираженої соціальної складової, оскільки лінки на новини, які попадають в топ відбирає спеціальний склад редакторів слешдоту, а не самі користувачі.

Yahoo! Buzz. Лаври Digg багатьом не давали спокою, в тому числі і компанії Yahoo!, яка вирішила не відставати і випустити свій аналог. Тим паче, що в них було чим звабити користувачів: новини, які попадають в топ Базза потрапляють і в новини на основній сторінці порталу Yahoo!. А це не багато, не мало найпопулярніший в Інтернеті сайт.

StumbleUpon. Ще один Digg-клон, але з цікавою родзинкою, яка полягає в можливості помічати не лише лінки, а й окремі картинки, або відео з сайтів типу YouTube.

Серед інших відомих варто згадати Reddit, Mixx, Furl та ще декілька, але я ними ще не користувався, тому сказати щось гарне чи погане не можу…

Якщо говорити про щось більш приземлене до наших реалій, тобто сайти з україно- та російськомовними новинами, то про перші можна прочитати тут, а серед других єдиний відомий мені, але очевидний лідер – news2.ru. Щоправда основна їх біда – це мала відвідуваність. Особливо це стосується україномовних аналогів, де важко знайти “популярні” новини з більш ніж 5 голосами в той час як для буржуйських рахунок йде на сотні, а для російських хоча б на десятки.

Ну от ніби і все. Гарних вам новин 😉

Yahoo, Google та MySpace створюють OpenSocial Foundation

Posted by on 26.03.2008 No comments

 Кілька тижнів тому компанія Yahoo повідомила, що вона планує приєднатись до ініціативи Google по створенню платформи додатків OpenSocial. Згодом вони повідомили, що остаточне рішення вже прийняте, але оголосять його лише в квітні. І ось, за тиждень до початку квітня Яху оголошує про свою підтримку платформи. Більше того: разом з Google та MySpace вони створюють нову неприбуткову організацію OpenSocial Foundation, взявши на озброєння модель у OpenID Foundation. Розробників додатків та власників веб-сайтів відправляють на новостворений сайт OpenSocial Foundation, де розміщені поточні специфікації та посилання на інші ресурси. Інженери з цих трьох компаній працюватимуть над проектом разом. Всі специфікації опубліковано під ліцензією Creative Commons. Реалізація з відкритим кодом під назвою Shindig вже розробляється зусиллями Apache Software Foundation. Пресс-реліз можна прочитатит тут.

За матеріалами сайту TechCrunch.

Заміна Prism

Posted by on 20.03.2008 No comments

Мабуть, ви вже знайомі з Mozilla Prism — софтина, що дозволяє частково стерти різницю між веб-додатками та типовими програмами, встановленими на комп’ютері. Тепер Prism стала модулем для бета-версії Firefox 3. Після встановлення плагіна Refractor в меню оглядача з’явиться спеціальний пункт, що допомагає зробити з відкритої сторінки новий додаток. Досить імовірно, що ця функція буде реалізована в одній з наступних версій Firefox.

Refractor plugin for Firefox

З самого початку проект Prism представляв собою окрему програму, якій треба було ввести адресу web-додатка, після чого отримати спеціальний файл, при відкритті якого запускається модифікована версія Firefox, яка не містить панелей навігації та інших елементів управління, і в ній завжди відкривається один і той же сайт.

Це досить зручно для роботи з сервісами типу Gmail, та GoogleDocs. При цьому на машину завантажуються і зберігаються локально сценарії Javascript, що прискорює завантаження веб-додатка і знижує споживання трафіку на початковому етапі роботи.

Головна перевага плагіна Refractor в тому, що після його встановлення вже не знадобиться ніяких додаткових програм. Ярлики, створені їм, дозволяють запускати окремі екземпляри броузера для кожного веб-додатка. Це досить ресурсоємне рішення, однак надійне: некоректна робота або крах одного додатка жодним чином не вплине на інші.

Про те, що Refractor, або його аналог може в майбутньому стати частиною Firefox, кажуть інші нововведення в броузері. Зокрема, в Firefox 3.0 очікується підтримка засобів, що дозволять веб-додаткам зберігати дані локально, якщо з’єднання з інтернетом недоступне. Як і сам плагін, таке нововведення зменшить число відмінностей між звичайними додатками та веб-сервісами.

Джерело: Компьюлента

Yahoo оприлюднює цікаву статистику по сервісу Buzz

Posted by on 18.03.2008 No comments

Останнім часом здається, що купівля Yahoo! всюдисущим Майкрософтом вже справа практично вирішена, адже як би там не хотілося раді директорів Яху під керівництвом Джеррі Янга відстояти незалежність компанії, та провідні акіонери висловили своє бажання продатись софтверному гіганту… Але все ж Яху досі пручається на набиває собі ціну. Так, наприклад, після запуску служби online відеовіщання Yahoo! Live, про яку вже повідомлялося раніше, Яху запустило ще один новий сервіс: Yahoo! Buzz. Базз – це нагло здерта яхушнками у digg.com ідея онлайн-обміну корисними та/чи цікавими посиланнями. Причому враховуючи потужності Yahoo – це дуже гарна ідея. Суть її в тому, що лінки, які набирають найбільшу кількість голосів потрапляють на головну сторінку, вона є наразі найвідвідуванішою в світі. Результати, які з того всього виходять хоч і очікувані, але тим не менш все одно приголомшливі. Нещодавно Yahoo оприлюднило деякі цікаві статистичні факти, зібрані у своїх партнерів:

  • Salon були дуже здивовані 28 лютого, коли після публікації посилання на оцю статтю на Yahoo Buzz у них на сайті було зафіксовано 1 мільйон унікальних відвідувань за добу – найбільше за всю 12-річну історію існування сайту.
  • Посилання на US Magazine  з’явилось на Yahoo 27 лютого і того ж трафік з сайту став другим за об’ємом за весь час їх роботи. Причому 32% його було згенеровано зі сторінки Yahoo.
  • Huffington Post повідомили про 800 000 унікальних відвідувань по статті, посилання на яке було з сайту Yahoo.
  • Сайти компанії Sugar, Inc. отримали близько 1.8 мільйони унікальних відвідувань після того як посилання на п’ять публікацій на їх сайті з’явились на головній сторінці Yahoo.
  • Після того, як на сайті Yahoo в попередню суботу з’явилось посилання на статтю на TechCrunch про переслідування користувачів P2P японськими провайдерами, то від напливу користувачів ледь не відбулося перевантаження серверів. І це при тому, що вважається, що в суботу Інтернет “спить” і генерує лише 1/4 звичного денного трафіку.

Отака цікава статистика. Яху варто бути обережними з публікацією лінків на головній сторінці, бо це влаштовує справжній стрес-тести хостерам 🙂 І цілком зрозуміло, що наразі жодному з сайтів типу digg.com не зрівняється по потужності, яку дає попадіння посиланняна головну сторінку Yahoo…

Джерело: TechCrunch.

Yahoo приєднується до OpenSocial ініціативи Google

Posted by on 12.03.2008 No comments

Нещодавно в Мережі пробігала інфа про те, що компанія Yahoo! веде переговори з Google щодо участі в проекті OpenSocial. Здається, нарешті рішення прийняте і його обіцяють озвучити в квітні місяці. OpenSocial – це проект платформи соціальної мережі, яка буде прямим кокурентом Facebook. Yahoo до сих пір визначалась на яку сторону стати і їх вибір пав на анти-Facebook табір.

Крім того,  враховуючи спроби Microsoft придбати Yahoo, які здається все реальнішими і реальнішими співпраця з Google може бути кроком призначеним аби ускладнити  заключення  цієї угоди, оскільки Microsoft у свою чергу є інвестором Facebook і збирається активно використовує його для показу своєї реклами.  У разі придбання Яху Майкрософт потрібно буде це розплутуватись. Хоча з іншого боку насправді великим службам нескладно буде підтримувати обидві мережі.

Dropbox – перспективний стартап від студентів MIT

Posted by on 11.03.2008 No comments

Декілька років тому, коли GMail лише з’явився і пропонував небачений досі об’єм електронної пошти одразу з’явилась програма, яка дозволяла використовувати цей об’єм як зовнішній накопичувач інформації. Це була перша популярна реалізація цієї ідеї… Згодом з’являлись інші поідбні сервіси (наприклад, нещодавно подібний анонсувала Microsoft), але жодну з них не можна було назвати дійсно новаторською. Допоки не з’явився Dropbox…

Dropbox small logoЩо таке Dropbox? Це все той же самий online-накопичувач, але з кількома дуже смачними фічами. По-перше, він кросплатформенний: наразі існують версії для Windows та MacOS, але враховуючи, що проект написано на мові Python його можна буде портувати згодом і на POSIX-сумісні ОС. Інтерфейс Дропбоксу повністю інтегрується в середовище з яким працює користувач. Можливість відновлювати видалені з онлайн-сховища файли та автоматичне ведення їх версій (сама по собі ця фіча – система контроля версій інтегрована на рівні інтерфейсу ОС – вже золота жила, принаймні для мене), причому, оскільки при розробці швидкість роботи системи завжди грала далеко не останню роль, для завантаження різних версій потрібно качати не цілий файл, а дельту змін між ними. Ще одною смакотою є shared folder’и: наприклад ви можете розшарити певний каталог між декількома друзями і ви автоматично синхронізуватимете їх між собою: чудова річ для ведення документообігу на побутовому рівні. Такий собі віртуальний диск один на всіх. Хоч і менш цікава, але все ж непогана також задумка з автоматичним розпізнанням фотоконтенту дозволяє автоматично створювати та публікувати фотоальбоми.

Про це та про інші можливості системи з наглядною демонстрацією можна побачити у відео, розміщеному на сайті getdropbox.com. Наразі продукт знаходиться в стадії private beta, тобто тестування доступне лише обраним, але можна підписатись на розсилку і розробники повідомлять вас, коли почнеться відкрите бета-тестування.

Google Social Graph API

Posted by on 03.02.2008 4 коментарі

Останніми днями читаючи ІТшні новини можна помітити дві основні теми для обговорень: ймовірну купівлю Yahoo! Майкрософтом та новинка від Google: Google Social Graph API. Я пару днів все ніяк не знаходив часу подивитись, що воно таке, але сьогодні таки глянув. І задумка мені дуже і дуже сподобалась. Справа в тому, що зараз існує велике розмаїття різних соціальних мереж, але практично всі з них слабко пов’язані одна з одною. Тобто ви можете мати рахунки на всих цих системах, але це все розрізненні острівки, які будуть пов’язані одне з одним хіба що простими посиланнями. Тепер уявімо ситуацію: ви реєструєтесь в якійсь мережі, але справа в тому, що ви там наразі одні. Тобто не завжди реально знайти знайомих, а якщо і реально, то кожного потрібно буде шукати окремо. Звісно, тут трохи допоможе, якщо у вас пошта від Google чи Yahoo! – в популярних соц. мережах є фіча збору адрес людей з якими ви переписуєтесь з цих поштових сервісів, а в результаті вони видають вам список потенційних друзів та знайомих. Гугл пропонує іншу систему на основі XHTML Friends Network (XFN), Friend of a Friend (FOAF) та інших стандартах публічного зв’язку. З FOAF я поки що не розбирався, а от XFN – прикольна штука. Суть в тому, що до стандартного посилання в форматі HTML <a href=”http://link.to.some.site/” mce_href=”http://link.to.some.site/”> додається ще одне поле: rel. Це поле задає тип зв’язку: “я”, “друг”, “знайомий”, “співробітник”, тощо.  І лінки матимуть вигляд типу: <a href=”http://my.super.blog.com/” mce_href=”http://my.super.blog.com/” rel=”me”> Тобто, якщо в цей спосіб гарно прописати відношення, матимемо наступну ситуацію (взято з прес-релізу Гугл): ви реєструєтесь на Твіттері, але там у вас ще немає друзів. Ви прописуєте в своєму профілі лінк на свій блог (Твіттер автоматом прописує йому зв’язок типу “я” (“me”). Далі за справу береться Google Social Graph API, який аналізує всі ці посилання. Він іде з Твіттера на ваш блог. В блозі є лінк на ваш аккаунт в Лайвджорналі, наприклад. На Лайвджорналі аналізується список ваших друзів та лінки з їх профілів. Є висока ймовірність, що у них там будуть вказані посилання і на Твіттер теж зі зв’язком типу “я”. Таким чином коло замикається і ви через посередництво рахунків в інших соц. мережах можете знайти своїх знайомих на новому сервісі. Наглядно це все показано (але навпаки – ви реєструєтесь в ЖЖ і знаходите знайомих за посередництвом Твіттера) на малюнку нижче (він теж спертий у Гугла 🙂 ).

Google Social Graph API: Find a Friend