Досить недавно в коментарях старого доброго опеннета (opennet.ru) розгорілась чергова війна KDE vs GNOME, в якій хтось ляпнув, що зручність – далеко не їх(вищевказаних монстрів) позитивна риса. Натомість коментатор запропонував звернути увагу на xmonad. Новий DE? Ні, ні і ще раз ні. Це фреймовий(або ж мозаїчний) менеджер вікон. Що ж, познайомимося з ним поближче.
Для більшості користувачів віконний менеджер починається і закінчується кількістю кнопочок в заголовку вікна. Ну, максимум – з системного меню вікна. Далеко не кожен з нас задавався питанням: а що ж таке цей менеджер вікон? Судячи з назви, він має керувати та організовувати зручну роботу в середовищі користувача. В типових віконних менеджерах маємо купу вікон, в багатьох випадках вікна перекривають одне одного, і бувають ситуації, коли знайти необхідне вікно виявляється дуже складно. Через це еволюція віконних менеджерів породила віртуальні робочі столи. Так, це рішення ефктивне і зручне, але носить лиш суто екстенсивний хараткер. Так довго продовжуватись не могло.
Мозаїчні віконні менеджери підійшли до розв’язку задачі з іншого боку – змусити вікна не перетинати одне одного. Основний їх підхід – максимально збільшити ефективність використання простору робочого столу за рахунок поділу його на окремі частини “мозаїкою”. При цьому жоден піксель екрану не пропадає даремно, і всі вікна займають максимально можливий простір.
Для бажаючих лишитись зі своїм старим добрим робочим середовищем, будь то KDE, GNOME чи XFCE, і спробувати це диво софтобудівництва не змінюючи кардинально власних вподобань, існують відповідні матеріали .
Базові можливості xmonad можна почерпнути з відповідної сторінки manpage: man xmonad. Головне, чого я не знайшов там була відповідь на запитання: “А що ж то за клавіша така: mod?”, — на що вам зразу й дам відповідь: за замовчуванням модифікатором (все тим же mod-key) є клавіша Alt. До речі, всі операції можна виконувати за допомогою клавіатури, що значно підвищує швидкість роботи з вікнами, хоча миша також може маніпулювати розміщенням вікон.
Оскільки xmonad фактично не є десктоп середовищем, для підвищення ефективності роботи з ним додатково використовують окремі панелі dzen та xmodbar і динамічне X11 меню dmenu (яке, на жаль, не підтримує UTF-8, зате з задачами запуску чого-попало справляється на ура).
Якщо я ще не переконав читача спробувати xmonad, то цей невеличкий ролик неабияк може цьому посприяти: