У мене на френдфіді пробігала дуже цікава інфа про текстові онлайн-в’юери (спочатку graywolf поділився лінком на статтю про Issuu, а потім я читав про scribd). Я ще спочатку обурювався — “ну чим людей може не влаштовувати акробат?” і т.д.; але річ у тім, що штука це виявилась корисна і цікава (онлайн-текстовики тобто…).
Ідея онлайн-текстовика полягає в тому, що ви заливаєте кудись свої тексти, а потім вони стають доступними кому потрібно через веб у вигляді флеша. Це в принципі абсолютний аналог труби, тільки замість відео тут текст. І, до речі, на всі питання, типу “навіщо це потрібно?” і т.п. легко отримати відповідь за аналогією з трубою. “Кому потрібний онлайн-перегляд тексту, якщо є пдф?” — а кому потрібна труба, якщо є повнорозмірне відео? (труба, до речі, вийшла на друге місце в світі після яху за відвідуваністю… Виходить, потрібно, якщо відвідують?)
Документ у веб-(флеш)-вигляді доступний звідусіль, на будь-якому пристрої, наявність акробата не обов’язкова, документ зберігає свою автентичність (тобто дизайн) і т.д… Підтримуються масштабування, copy-paste, пошук, друк, вбудовування на користувацький сайт. Нам у видавництві, напр., така штука дуже потрібна; я от збираюсь на робочому сайті запровадити замість пдф-архівів наших журналів щось типу Issuu-об’єктів (див. нижче), щоб відвідувачи могли “полистати” журнал в оригінальному дизайні (а не у його веб-варіанті).
Отже, я спробував три таких онлайнових текст-сервіси: Issuu, Scribd (два досить нових стартапи) і адобівський SHARE. Я позаливав туди один з номерів нашого журналу (одразу вибачаюсь за червонуваті фотки, робив пдф зі CMYK, забув перевести в sRGB) — нижче результати.
Отакий от об’єкт Issuu (”полистайте” його…):
Як бачите це красива листалка, а по кліку читач переходить у більш повноекранний варіант, де досить зручно власне читати [далі…]