Author Archives: graywolf - Page 2

Бекап і онлайн-синхронізація даних. Dropbox

Posted by on 10.02.2009 No comments

У світлі нещодавніх подій вирішив якомога більше неконфіденційних даних винести в Інтернет, а відповідно почав зондувати ґрунт на предмет засобів, які допоможуть мені це зробити. Мну принципово не розглядав онлайн-сховища, які базуються на під’єднанні мережевого диску, бо це практично неюзабельна штука із-за ненадійності Інтернет-зв’язку і його низькою швидкістю. Натомість більш цікавими є сховища, що діють по принципу онлайн-бекапу, тобто періодично синхронізують вміст локального каталогу з Інтернетом. Перевагами цього способу є те, що з користувацької точки зору нічого не змінюється – ви працюєте як і раніше, а софт сам в фоні заливає їх в інет. Окрім того, подібні сховища мають додаткові фічі: в багатьох з них підтримується ведення версій файлів (тобто можна повернути стару версію, якщо ви її помилково перезаписали), або, наприклад, ви можете якісь зі своїх онлайн-файлів давати у вільний доступ. Вже близько року я користувався одним з таких сервісів під назвою Dropbox, хоча вчорашня розвідка показала, що є й більш потужні його аналоги, але зараз все таки розповім трохи про нього.

Отже, Dropbox. Це проект випускників Массачусетського Технологічного Інституту, основна мета якого – забезпечити швидку і прозору синхронізацію даних між кількома комп’ютерами та резервне копіювання даних. При цьому значна увага приділяється мінімізації об’єму даних, що пересилається через Інтернет. Після встановлення клієнтського додатку Dropbox (до речі, він існує для як для Windows і Mac так і для Linux) один з каталогів на вашому HDD починає синхронізуватись з серверною частиною. Для цього у MS Windows в “Моїх Документах” автоматично створюється відповідна папка “My Dropbox” і способу змінити це розташування я не знайшов примітка. Як з цим справи в інших ОС – не знаю. Файли починають синхронізуватись практично одразу після того як ви там щось створите чи скопіюєте. При першому завантаженні, звісно, пересилається повна його версія, але при наступних його модифікаціях у гру вступає механізм “binary diff”, який робить порівняння поточної і серверної версії файлів і потім на сервер відправляється лише цей diff-файл, завдяки чому оптимізується використання вашого інтернет-каналу. Якщо я правильно розумію то їх копії серверних файлів для порівняння лежать у відповідному каталозі в Application Data, тому зважте, що при використанні Dropbox папка синхронізації фактично займатиме подвійний об’єм нам диску. Після того як ви внесете зміни у файл і ці зміни відправляться на сервер, той у свою чергу повідомить інші клієнти (звісно, якщо у вас декілька комп’ютерів включеним Дропбоксом) і ті негайно оновлять свої копії, що дуже зручно. Дані на сервер передаються безпечно (по SSL протоколу) і зберігаються у зашифрованому по алгоритму AES-256 вигляді.

От і все, що стосується фіч клієнтської частини. Що ж пропонує нам саме сховище? На сервері всі ваші файли в свою чергу підлягають контролю версій в чомусь подібному тому, який використовуються у програмуванні. Але для тих, хто далекий від цього поясню: наприклад, ви створили якийсь документ і він попав на сервер. Відповідно це і є версія (або інколи ще кажуть ревізія) “1″ цього файлу. Потім ви зробили в ньому якісь зміни і він знову попав на сервер. З одного боку це той самий документ, але з іншого його вміст відрізняється від попереднього. Таким чином це буде той же файл з версією “2″. І так далі… Суть будь-якої системи контролю версій в тому, що ви в будь-який момент можете отримати файл в практично будь-якому з його збережених проміжних станів і якщо ви внесете якусь помилку, то можна буде потім відкатитися до того його стану, коли її ще не було. Завантажені папки можна розшарювати і таким чином декілька користувачів Dropbox можуть мати спільну синхронізовану папку. Крім того, за допомогою Dropbox можна легко організовувати онлайн-фотоальбоми типу ось такого, який я завдяки Дропбоксу створив за 5-10 секунд :) Правда, враховуючи обмеження в 2GB я б все-таки не став його використовувати саме з цією метою ;) Через веб-інтерфейс можна також робити операції з файлами (додавання/переміщення/переіменування/видалення), але не дуже зручно.

Ну і найголовніше: скільки це щастя коштує? А ніскільки. Щоправда в безкоштовній версії Дропбоксу вам у розпорядження дається всього 2GB простору (що все-таки немало), але за 9.99$ в місяць, або 99$ в рік об’єм можна збільшити до 50GB.

Якщо ви все ще слабо уявляєте як це все виглядає, то зверніть увагу по-перше на “Посібник з використання Dropbox”, де хоч і англійською, але зі скріншотами пояснено що і як можна з ним робити, а щоб подивитись вживу – прогляньте на це офіційне скрінкаст-відео з процесом синхронізації MacOS та Windows і прошарюванням фоток.

От. Щодо мене, то хоч я і знайшов деякі інші аналогічні і в чомусь кращі служби онлайн-бекапу (про які я розповім якось пізніше), але для синхроніхації файлів на різних машинах я продовжуватиму використовувати Dropbox, бо я до нього вже звик і саме з початком його використання мну фактично перестав носити флешки на роботу, адже щось важке (>100MB) я тягаю досить рідко, а все, що менше я просто кидав в синхронізовану папку і приходячи додому без зайвих рухів вже мав цей файл на домашньому комп’ютері і навпаки.

Прим: як правильно помітив Мінус-один, то в мене виявляється стояла стара версія клієнта. В останній можна задавати розташування папки для синхронізації, а також обмежувати при необхідності швидкість аплоду та даунлоду файлів.

Зверніть увагу на:

Українська перевірка правопису для Google Chrome

Posted by on 03.02.2009 1 comment
Увага! Ви можете зробити перевірку орфографії у Хромі доступнішою, якщо поставите зірочку навпроти відповідного тікета у багтрекері Хрому. Якщо назбирається достатньо велика кількість голосів, то ми зможемо переконати Google додати рідну підтримку української в браузер і таким чином вирішиться проблема перевірки орфографії обох мов.

Історія створення

Нещодавно мені набридло користуватись глючними Google Docs‘ами лише для наявної там перевірки орфографії і я помітив, що Chrome в полях вводу сам підсвічує неправильно написані англійською слова. Я подумав: “Якого дідька англійською? Включу українську і не матиму клопоту.” Зайшов у “Параметри” > “Маленькі підказки” > “Змінити налаштування шрифту та мови” > “Мови” і там в полі “Мова програми перевірки правопису” не знайшов української. WTF? Що за дискримінація? Але фіг з ним, завжди можна скачати словники і замінити одну з наявних мов… і тут-то мене чекало друге розчарування: Хром хоч і використовує словники від hunspell (це юнікодовий нащадок myspell), але вони там не у первозданному вигляді, а в сконвертованому у власний бінарний формат, що має розширення bdic. Ну, що робити? Доведеться, думаю, шукати конвертер (він називається convert_dict.exe). Бінарів на мій превеликий подив не було абсолютно ніде, але сорс досить швидко знайшовся в самому SVN-репозиторії Хрому. Мну зрадів та сходу злив лише сорс самої тулзи, але щастя тривало недовго… У цього крихітного конвертера виявилося стільки залежностей, що через годину підтягування їх по черзі я зрозумів, що це процес нескінченний і мені доведеться зливати весь Хром. Поставив качатись весь trunk (ще й інет був у мене в той вечір звіздєц який хєровий і качалось все дуууже повільно) і вирішив все-таки посьорфитись трохи на предмет існуючої збірки. І мої старання були винагороджені: zedlik з Білорусі буквально за три дні до мене зіткнувся з тією ж самою проблемою створюючи перевірку орфографії для білоруської і вже пройшов всі ті етапи збирання, які чекали не мене. “Ура!”, подумав я і недовго думаючи попросив поділитись бінарем, а він в свою чергу не відмовив. Далі вже все справа техніки. Остання перепона на шляху до мети полягала в тому, що convert_dict ну ніяк не бажав конвертувати скачані з офсайту hunspell словники української у кодуванні KOI8-U, але швидкоруч написаний менш ніж 10-рядковий скрипт на пітоні чудово сконвертував його в UTF-8, який вже схавав той нещасний convert_dict.

Інструкція по експлуатації

Отже вам теж хочеться мати гарненьку перевірку правопису в Хромі? Нема нічого простіше: качаємо файл з даними для програми перевірки:
Note: There is a file embedded within this post, please visit this post to download the file.

На назву файлу не звертайте уваги – це українська, а не російська орфографія – я залишив її такою для зручності встановлення. Копіюємо його в папку:

C:\Documents and Settings\<username>\Local Settings\Application Data\Google\Chrome\Application\Dictionaries

замінивши при необхідності існуючий ru-RU-1-1.bdic (до речі, можете його і збекапити на всяк випадок) та в налаштуваннях виставити російську перевірку орфографії. Все :)

Цікава новина від Brainbench

Posted by on 28.08.2008 No comments

Щойно отримав листа від Brainbench в якому повідомляється про 85% знижку на річну підписку (annual subscription) на їх тести. Тобто рік фактично необмеженого (єдине, що не можна – це отримати від них друкований сертифікат) користування їх тестами коштуватиме лише 30$. Як на мене, то це майже халява :) Пропозиція діє до 15-го вересня і для обмеженої кількості країн: Латвія, Литва, Малайзія, Пакістан, Румунія, Росія, Україна, Узбекістан, В’єтнам. Більш детально можна дізнатись на їх сторінці присвяченій цій акції.

Думаю на початку вересня, як отримаю зарплатню скористаюся можливістю. Все-таки, багато київських роботодавців практикують Brainbench-тести як елемент оцінки при прийомі на роботу, та й самому цікаво буде періодично оцінювати свої знання.

Інтернет початку XXI сторіччя. Lifestreaming або соціальні агрегатори

Posted by on 14.08.2008 2 коментарі

Те, про що піде мова сьогодні, являється однією з найсмачніших інтернет-новинок, які принісли останні роки. Хоча, звісно, ці сервіси не з’явилися б не будь всих попередніх, які я вже згадував в рамках цього циклу статей: мікро- та звичайних блогів, соціальних мереж, соціальних новин, контент-хостерів, тощо. Зате вони ставлять зручність користування цим всим на інший рівень і відкривають деякі нові можливості. Ідея соціальних агрегаторів проста: вони збирають інформацію про вашу активність в мережі та подають її одним змішаним потоком. З’явилася вона порівняно недавно, коли у вжиток увійшло поняття “мережевої втоми” (“network fatigue”), одним з елементів якої вважається необхідність реєструватись на та відвідувати купу сайтів для того, щоб відстежувати, що роблять або чим цікавляться ваші “друзі” (в лапках, бо мається на увазі в мережевому сенсі) на різних сайтах та мережах. Тобто поясню на прикладі: ваш друг публікує фотки за допомогою Google Picasa, розшарює новини через Google Reader, пише щось в персональний блог, користується мікроблоггінгом і т.д., і т.п. Для того, щоб бути в курсі останніх змін вам треба або періодично заходити на всі ці сайти аби перевірити чи не з’явилось що новеньке (те ще збочення, погодьтесь), або підписатись на відповідну RSS (благо, всі сучасні сайти дозволяють це зробити). Фактично більшість соціальних агрегаторів типу Plaxo Pulse, Iminta та інших лише це і роблять — просто збирають інформацію докупи. Хоч і не завжди все через RSS — часто через API відповідних сервісів, які надають більше можливостей, завдяки чому ці сервіси все ж більш гнучкі й потужні, аніж просто купа RSS. Та все одно це занадто примітивно і… несоціально ) Якось по-дурному виходить: служба агрегації соціальних сайтів сама не є такою. Тому я цього разу відійду від попередньої практики опису декількох конкуруючих ресурсів і зупинюсь на тому, який вважаю безсумнівним лідером в цій сфері, який залишив інших далеко позаду. Мова піде про FriendFeed — стартап, який був розроблений не ким-небудь, а колишніми співробітниками компанії Google, що займали там далеко не останні позиції.

Отож, як писалось вище, основна робота ФрендФіду збирати докупи вашу активність в Мережі. Там є певний набір сервісів, що підтримуються на рівні API, а все інше можна при бажанні додати як підписку типу “Блог” (насправді це не обов’язкоко має бути блог – це скоріше звичайний RSS-агрегатор), вказавши відповідну RSS-стрічку. Таким чином ви реєструєте свою активність з різних сайтів у ФФ, а інші користувачі, кому цікава ваша персона, в свою чергу можуть підписатися на стрічку з нею. Величезна кількість підтримуваних сервісів (див. скріншот) вже зараз вирізняє його з-поміж конкурентів, але не лише цим він цікавий.

По-перше, там є можливість коментувати цю активність (буває такі розгортаються суперечки, що блоги відпочивають ) ) та додавати в “Улюблене”. І коментарі там — це не просто данина моді, а дуже зручна річ, коли вам хочеться прокоментувати активність на якомусь сервісі, де ви не зареєстровані. Для мейнстрімових речей є можливість “зворотного зв’язку”. Наприклад, коментарі до дописів в Twitter’і можна відправляти теж як твіти-відповіді (звісно, для цього вже треба бути зареєстрованим на відповідному сайті, але принаймні заходити на нього не треба та й виглядає обговорення зручніше). Щодо додавання у Favorites, то тут теж прикольно зроблено: з транзитивністю операції. Тобто, наприклад, користувач A читає користувача B, а B в свою чергу — C, але A нічого не знає про C, та коли користувач B додає в “Улюблене” щось зі стрічки C, то це попадає і в загальний потік користувача A, що останньому дуже і дуже зручно, бо в “Улюблене” зазвичай додають дійсно цікаві і варті уваги речі.

По-друге, можна відслідковувати активність людей не зареєстрованих на FriendFeed’і. Для цього є механізм “уявних друзів” (imaginary friend), коли ви додаєте чиюсь активність до ФФ по аналогії зі своєю власною, але використовуючи його логін чи то ідентифікатор при додаванні контенту, але ця активність не відмічається як “ваша”.

По-третє, зручний пошук. Здавалося б така дрібниця, але деякі агрегатори і цього не мають. До речі, я часто використовую FF для пошуку по прошарених дописах в Google Reader, бо він зберігає shared та starred записи лише впродовж одного місяця.

По-четверте, є тут така штука як “кімнати” (це одне останніх же нововведень), тобто своєрідні тематичні стрічки, в певному сенсі аналоги спільнот.

По-п’яте, в стрічка вашої активності може наповнюватись не лише автоматично із соціальних мереж, або RSS. Можна і просто залишити повідомлення, посилання на зовнішній ресурс чи картинки вручну — потрібно лише перетягти на панель відповідну “кнопку”.

Ну і ще багато всього. Його розробники подумали про багато приємних дрібниць. Припустимо, якщо ви довго не мали доступу до Інтернету, а “друзів” у вас багато, то у FF є спеціальний режим перегляду “найцікавіше за день/тиждень/місяць”, коли не потрібно буде перечитувати по декілька сторінок інформації, далеко не вся з якої може бути вам цікава, а так можна вже одразу відфільтрувати. Звісно, як і у кожного поважного стартапу у нього є API, завдяки чому було розроблено масу додатків. В тому числі з того чим я активно користуюсь: AIR-клієнт Alert Thingy (з підтримкою публікації не лише у FriendFeed, а також в Twitter та Flickr) та плагін-віджет для WordPress.

Мну особисто завдячує ФрендФіду як одному з джерел цікавої інформації за рахунок його системи обміну цікавинками, а з іншого – економією часу на відвідуванні інших сайтів (фактично останнім часом ранковий перегляд новин звівся до перегляду FF-стрічки, пари форумів та інколи Google Reader; останній рідко, бо досить багато часу витрачається). До речі, цікаво що активно викорситовувати я його став лише через кілька місяців після реєстрації. Тоді навіть знаючи про нього багато з того, що написано вище я не розумів навіщо його потрібно. А зараз це один з основних сайтів на які я заходжу. Отаке.

Мобілізуємо блог

Posted by on 07.08.2008 6 коментарів

Мобільний сайт під управлянням MoFuse. Попередній перегляд сторінки на емуляторі.Ні, не в армію ми його будемо мобілізувати, а всього-на-всього зробимо придатним для відображення на маленьких екранах мобільних телефонів за допомогою одного цікавого стартапу під назвою MoFuse. Про потужність і надійність сервісу говорить той факт, що його використовують такі не останні в Інтернеті сайти як ReadWriteWeb, ReadBurner, Mashable та багато інших. Завдяки ньому можна зробити гарну мобільну версію вашого блогу всього за кілька хвилин, що я зараз і постараюсь більш-менш детально описати. Тож запускайте секундомір і починемо.

Реєстрація

Звісно, без неї нікуди. Зробити це можна прямо з головної сторінки сайту. І я б не згадав про неї, якби не одне але: звертайте увагу на коректне заповнення поля Login (ним виступає e-mail адреса)! Справа в тому, що MoFuse не перевіряє її і тому там випадково можна ввести неправильну інформацію, що я вже і встиг зробити вранці, а потім ввечері довго не міг зайти — довелося порпатися в кеші Опери та шукати щось таке, що могло б наштовхнути на правильну адресу. Благо, таки знайшов — виявилось, що я пропустив літеру “L” при написанні домену gmail.com ) Так що будьте уважними.

Запускаємо мобільний сайт

Увійшовши до MoFuse в панелі керування вибираємо “Launch a mobile site”. Там вам необхідно буде заповнити декілька полів типу назви сайту, вибрати його майбутню адресу (у вигляді <ваша назва>.mofuse.mobi), а також вказати RSS-джерело для наповнення сайту. Їх може бути декілька, при створенні вказується основне, а можна взагалі пропустити цей пункт поставивши відповідну галочку — це якщо ви збираєтесь зробити статичний сайт, або плануєте додати джерела пізніше. Але так як ми домовились мобілізовувати блог, то RSS нам прописати просто необхідно. Власники standalone-блогів, думаю, знають адреси своїх RSS-стрічок. Користувачі LiveJournal мають прописати туди щось типу: “http://<нікнейм>.livejournal.com/data/rss“, а користувачі Blogger відповідно: “http://<нікнейм>.blogspot.com/feeds/posts/default“.

Професійним блоггерам варто звернути увагу на галочку “You’ve read and agree to our Revenue Sharing Policy”. Мова тут йде про те, що у сайту є фіча монетизації мобільного сайту шляхом додавання туди реклами Google AdSence або AdMob, але прибуток від реклами ділитиметься між вами та MoFuse 50/50.

Ну і все. Натискаєте “Launch Your Mobile Site” і вуа-ля: ви маєте свій блог в мобільному Інтернеті, доступним за адресою, яку вказали в полі “Site ID (URL)”. Якщо ви перейдете по тій лінці в звичайному браузері, то побачите емулятор вікна звичайного мобільного телефону, або Apple iPhone, в якому можна оцінити як виглядатиме ваш сайт на мобільному телефоні.

Прикрашання та контент

Але залишати сайт в такому вигляді нецікаво, адже MoFuse має ще багато цікавих можливостей гнучкого налаштування. Наприклад, власники свого доменного імені можуть зробити мобільний сайт його піддоменом (є неформальна практика робити мобільний домен у вигляді m.>назва основгого сайту<, тобто щось типу m.graywolf.org.ua). Також можна налаштувати кольорову гаму сайту та завантажити власний логотип.

Далі можна додати якийсь текст на стартовій сторінці сайту, додати нові джерела для RSS, статичні сторінки, зовнішні посилання та віджет для коментарів, але з цим ви вже можете поекспериментувати самостійно ;)

Щодо професійних речей, то як я вже згадував раніше, в MoFuse є вбудована можливість монетизації мобільних сайтів. Плюс до того є простенька статистика відвідувань принаймні із referer’ами (вказанням місць, звідки прийшли на ваш сайт).

Інтеграція та просування

Але і це ще не все. Погодьтесь, потенційним користувачам не зручно пам’ятати адреси вашого і мобільного блогу, і повноформатного. Для того, щоб уникнути цього можна скористатись пунктом “Automatic redirect”. Там знаходиться шматок PHP-коду, який потрібно вставити в код вашого сайту і який здійснюватиме перенаправлення на мобільну версію, якщо ви заходитимете з мобільного телефону. На жаль цією фічею зможуть скористатись лише власники standalone-блогів. Наприклад, користувачі WordPress можуть вставити цей код на початку файлу теми, що відповідає за заголовок. Тим же хто користується блогхостингами типу Blogger та LiveJournal можна скористатись пунктами “Mobi Badge” та “QR Code”. В першому ви можете вибрати симпатичну картинку з посиланням на ваш мобільний блог та вставити її код потім в профілі чи ще де. Другий генерує картинку з QR-кодом для швидкого зчитування лінки в мобільним телефоном (якщо ви досі не знаєте, що таке QR-коди, то гарний лікбез є тут).

Післямова

Ну от і все. Просто, правда ж? Насправді зараз здається, що нікому зараз мобільні сайти не потрібні, але, ІМХО, варто призвичаїтись до світових тенденцій якомога раніше. В багатьох передових країнах мобільний Інтернет майже не поступається по популярності, а в деяких (наприклад, в Японії) навіть перевищує “стаціонарний”. Та й на Заході з появою iPhone‘ів та в очікуванні виходу пристроїв з Google Android на борту, йде справжній бум мобільного Інтернету і, впевнений, що не так вже багато часу займе поки ці хвилі дійдуть і до нас.

Інтернет початку XXI сторіччя. Сервіси закладок та новин

Posted by on 06.08.2008 2 коментарі

Складно знайти в світі такого затятого інтернетчика, який не користувався б закладками. Але звичайні закладки в браузері – це вже сторіччя минуле. В сучасному ж Інтернеті популярні так звані сервіси “соціальних закладок”. Суть їх полягає в тому, що, по-перше, вони зберігаються не на машині користувача, а десь в Інтернеті, що доволяє синхронізувати їх між браузерами, а це, погодьтесь, дуже зручно. По-друге, ці сервіси виконують певну статистичну функцію, підраховуючи кількість посилань на одну й ту саму адресу таким чином визначаючи їх популярність та ведучи їх рейтинг. Завдяки цьому одні користувачі сервісу можуть дізнаватись про посилання, які додали зробили інші. Існуючі наразі служби соціальних закладок можна поділити на дві умовні групи: орієнтовані на збереження посилань чи на поширення. Служби другого типу останнім часом називають вже соціальними новинами. Тобто новинами, рейтинг яких залежить від кількості людей, що за них проголосували.

І все-таки спочатку ми проговоримо про власне служби закладок. Типовими представниками яких є Delicious та Opera Link.

Соціальні закладки

Opera Link. Цей сервіс – елемент порталу My Opera і відповідно доступний лише користувачам веб-браузера Opera починаючи з версії 9.5 і призначений суто для віддаленого збереження посилань, що дозволяє синхронізувати закладки між різними екземплярами браузера встановленими, наприклад, на домашньому та робочому комп’ютері. Хоча соціальним його назвати складно, адже створені вами закладки, на жаль (а може і на щастя) доступні лише вам.

Google Bookmarks. Практично в усьому це аналог Лінку, але з підтримкою бразуерів Firefox та Internet Explorer за допомогою Google Toolbar. І хоча я особисто цією службою не користувався, але знаю деяких людей, які це роблять. Ніби задоволені 🙂

Delicious (колись відомий як del.icio.us). От це вже цікавіше. Як і Гугл Букмаркс, Делішес повністю інтегрується із закладками в браузерах Firefox та Internet Explorer за допомогою відповідних плагінів (наприклад, для Вогнелиса його можна знайти тут). Але на відміну від двох попередніх закладки відкриті (тобто їх можуть продивитись інші), плюс він дозволяє ставити на закладки мітки (теги), що набагато гнучкіше традиційного ієрархічного підходу до сортування та підраховує кількість посилань на одну й ту саму адресу від різних користувачів. Найбільш популярні посилання з’являються на головній сторінці.

Ну, здається, і все. Точніше інші сервіси такого типу (наприклад, російський БобрДобр), але просто вони набагато менш відомі.

Соціальні новини

З другою групою цікавіше, бо це зараз чи не останній писк і там панує затята конкурентна боротьба. Головною її відмінністю є те, що посилання публікуються не стільки для себе, скільки для того, щоб надати цікаву інформацію іншим. Тобто як це все працює: будь-який користувач має право додати лінку на якийсь сайт чи конкретну новину, забезпечивши її коротким описом. Це посилання попадає в загальну стрічку новин і якщо воно зацікавило когось з активних користувачів, то він може перейти на сайт з повною новиною, прокоментувати її та проголосувати за неї. Новини з найбільшою кількістю голосів (насправді там все дещо складніше, але…) потрапляють відповідно в топ новин (тобто найцікавіші для значної кількості активних користувачів). Звісно, не все так безхмарно. Зараз сайти соціальних новини масово критикують з двох основних причин: по-перше, неможливість проконтролювати їх достовірність (якась цікава, але недостовірна інформація може легко вийти в топ завдяки людському фактору), а по-друге, теоретична можливість накрутки голосів із-за чого розробникам цих сайтів постійно доводиться вдосконалювати механізми відбору топових новин. Ну а тепер згадаємо і самих представників:

Digg. З цього стартапу, мабуть, і почався бум сайтів соціальних новин. Дігг – це взірець всього описаного вище: як переваг так і недоліків. Його назва навіть увіковічена в новому терміні під назвою “digg-ефект” – це короткочасне, але дуже значне підвищення відвідуваність сайту на який посилається новина, щопопала в топ новин на Digg. Дуже часто цей ефект – справжнє випробування для хостингу, бо кількість відвідувачів може збільшитись не на один порядок.

Note: як мене вже виправили, насправді вперше це поняття з’явилось як slashdot-ефект і характеризувало інший сайт новин – Slashdot, про який я в цьому дописі не згадую. Він в певному сенсі аналогічний описуваним, але не має вираженої соціальної складової, оскільки лінки на новини, які попадають в топ відбирає спеціальний склад редакторів слешдоту, а не самі користувачі.

Yahoo! Buzz. Лаври Digg багатьом не давали спокою, в тому числі і компанії Yahoo!, яка вирішила не відставати і випустити свій аналог. Тим паче, що в них було чим звабити користувачів: новини, які попадають в топ Базза потрапляють і в новини на основній сторінці порталу Yahoo!. А це не багато, не мало найпопулярніший в Інтернеті сайт.

StumbleUpon. Ще один Digg-клон, але з цікавою родзинкою, яка полягає в можливості помічати не лише лінки, а й окремі картинки, або відео з сайтів типу YouTube.

Серед інших відомих варто згадати Reddit, Mixx, Furl та ще декілька, але я ними ще не користувався, тому сказати щось гарне чи погане не можу…

Якщо говорити про щось більш приземлене до наших реалій, тобто сайти з україно- та російськомовними новинами, то про перші можна прочитати тут, а серед других єдиний відомий мені, але очевидний лідер – news2.ru. Щоправда основна їх біда – це мала відвідуваність. Особливо це стосується україномовних аналогів, де важко знайти “популярні” новини з більш ніж 5 голосами в той час як для буржуйських рахунок йде на сотні, а для російських хоча б на десятки.

Ну от ніби і все. Гарних вам новин 😉

WordPress: додаємо RSS у FeedBurner

Posted by on 10.05.2008 No comments

Захотілося мені нещодавно додати свою RSS-ку з блогу у Feedburner для статистики. Здавалося б: немає нічого простиіше, адже для цього у Вордпреса є навіть спеціальний плагін. Та насправді не все йде по маслу, якщо ви використовуєте фільтрацію по тегам чи категоріям (tag/category filtering), а плагін редіректить будь-який фід: повний він чи фільтрований на повний фід у Фідбьорнері. Ясно було, що потрібно якось їх розмежовувати, наприклад, за допомогою файлу .htaccess. Покопавшись трохи в інеті знайшов-таки симпатичне рішення:

P.S. До речі, зверніть увагу на рядок з фільрацією по User-Agent. Його не варто видаляти – пересвідчився на власному досвіді – я першим ділом його “прооптимізував”. Але без нього Feedburner при опитванні фіду з вашого сайту редіректиться сам на себе, а не читає оригінал і виходить, звісно, дурня.

Hibernate + External HDD + неуважність = великі неприємності

Posted by on 02.05.2008 2 коментарі

Ще на минулому тижні сталася в мене невеличка як мені тоді здалося халепа… Збирався, значить, я на роботу, а ноут я зазвичай не виключаю, а hibernate’чу, бо мені лінька чекати поки він завантажиться… Ну от вимкнув я його, витягнув USB-шнурки від двох своїх зовнішніх HDD, поклав ноута в рюкзак і почалапав на роботу. Там часу діставати його не було, тож він так і пролежав у мене в сумці цілий день. Коли ж приперся знову додому, то спочатку знову підключив HDD і потім включив ноута ще не знаючи, що я тільки-но підписав смертельний вирок купі файлів. А справа в чому… Коли комп хібернейтиться, то він робить паузу в роботі і скидає поточний вміст оперативної пам’яті на жорсткий диск. Коли ж “прокидається”, то відновлює стан ОП та починає роботу з того місця, на якому спинився. І от тут-то і закралася фігня. Зазвичай я стараюсь робити для зовнішніх вінтів “Безопасное извлечение” перед тим як хібернейтити, але нерідко, коли дуже поспішаю, забуваю. Потім, коли вмикаю його на роботі, він одразу матюкається, що не може щось там своє службове записати на неіснуючий вже диск і заспокоюєтсья. Ну так от, коли я повернувся, то звсунув USB-роз’єми від вінтів навхрест (взагалі я втикав їх завжди куди прийдеться не дивлячись який вінт в який USB-порт я підключаю) і вийло так, що вінди вирішили, що все так і треба і спробували віддати команди вінтам на запис, але оскільки структура файлів та каталогів там відрізняється, то це зіпсувало інформацію у таблиці файлів NTFS. В результаті чого дисковий розділ на одному з HDD геть перестав розпізнаватись, а на другому HDD з першого розділу зникла вся інформація. Для другого я запусти віндовий scandisk (хоч і чуяло моє серце, що роблю я дурницю), для друого це не допомагало, бо його ФС взагалі не роспізнавалась як NTFS, тому довелось терміново в неті шукати софт для відновлення. Поки укав софт, scandisk типу як відновив один з розділів (на ньому, до речі зберігались фотки). Поверхово оглянувши результати його роботи я заспокоївся, бо ніби все повернулось, хоч і внутрішній голос підказував, що кількість папок з фотографіями значно зменшилась. Я забив на той внутрішній голос, бо проблема з повністю мертвим розділом здавалась більш нагальною. Не вдаючись в детеалі скажу, що інфу завдяки R-Studio вдалося відновити. Але повернемося до диску з фотками… Я ж думав, що все ОК і вже встигнув скинути туди купу нових фоток зроблених за вихідні, аж тут мені знадобились минулорічні фотки зі Львова. Кинувся шукати – на вінту нема, в минулорічних бекапах на DVD теж нема і тут до мене доходить, що scandisk мені зробив ведмежу послугу. Запсускаю R-Studio знову… Виявилось, що він мені не відновив як мінімум половину з фоток, що були. Р-Студіо відновило папки, але дані в багатьох з них вже були пошматовані ( В одих папках пошкоджені були 2-3 файли, в інших – десятки ( Так що мораль цієї басні: будьте обережними із зовнішними вінтами в ноутах…

Інтернет початку XXI сторіччя. Медіаконтент-хостинг

Posted by on 02.05.2008 No comments

Я не знаю як можна узагальнено назвати служби, про які піде мова далі, а тому довелось фактично придумати термін з голови, тому за його адекватність не відповідаю. Об’єднує ці служби можливість публікації різноманітного медіа (правда, не лише) контенту: відео, аудіо, документів, тощо. Звісно, далеко не всім поджібні сервіси будуть до смаку, адже завантаження тих само аудіо, відео та фото можливе в кожній поважній універсальній соціальній мережі типу Facebook чи ВКонтакте. Але я все ж являюсь прихильником спеціалізованих сайтів.

Відео хостинг

Почну, мабуть, з найбільш затребуваного та відомого широкому загалу користувачів типу контенту – відео.

YouTube. Складно знайти інтернетичика, який не знає що таке “Ютюб”. Впевнений, для багатьох він навіть став певним синонімом відео в інтернеті. На “Ютюбі” можна викладати відео у форматах .WMV, .AVI, .MOV та .MPG. Після завантаження воно автоматично коніертуєтсья сервером у формат FLV (FLash Video). Плюсом цього формату є те, що для програвання вам потрібен лише встановлений флеш-плеєр, а також те, що сконвертоване у FLV відео має невеликий розмір (зручно для людей з необмеженим, але вузьким каналом, а також для тих, хто досі платить за трафік). Хостинг також накладає обмеження на розмір завантажуваних файлів: об’єм не більше за 1 ГБ, довжина не більше 10 хвилин. З мінусів можна назвати вельми посередню якість результуючих відеофайлів (хоча останнім часом Google, який є власником YouTube, ввів у користування нову фічу, яка дозволяє переглядати відео в кращій якості, якщо така наявна). Успіх Ютюбу надихнув багатьох людей на створення його клонів. Типовим прикладлм є, наприклад, російскьий RuTube. Крім того, YouTube нещодавно став не просто хостингом, а цілою відеохостинговою платформою, тобто ви можете створбвати свої власні аналогічні сайти використовуючи потужність YouTube.

megavideo.com. Найбільший прямий конкурент “труби”, але в той же час, на жаль, не дуже популярний. Чим саме він кращий можна дізнатись з цього відео, а для тих, кому ліньки дивитись, чи не знає англійського я зупинюсь на найцікавших моментах: більш якісне відео, відсутність обмеження на довжину ролику (хоча є оббмеження на розмір: 500 MB для безкоштовного та 5 GB для платного рахунку), доступність до завантаження оригіналу відео (лише для платних аккаунтів ( ), локалізація інтерфесу багатьма мовами та можливість докачки при аплоаді відео (за допомогою спеціального софту).
З очевидних мінусів – менша поширеність (менше шансів знайти щсоь цікаве) та досить нав’язлива реклама: справа в тому, що вона поміщається прямо у вікно програвача і в ньому ж по центру знаходиться кнопка “Play”. Так от якщо нажати на цій кнопці у вікні відео, то відкривається реклама. Тому потрібно користуватись лише кнопкою “Play” в лівому нижньому кутку панелі програвача.

veoh.com. Якщо ж навіть якість megavideo вас не влаштовує, то варто звернути погляд на сервіс veoh. Він пропонує потокове відео не лише у форматі FLV, а також у DivX, Quick Time та WMV, але для цього вже одним флеш-плеєром не обійтися і потрібно буде дозавантажувати інші програвачі. Ну і, звісно, трафік воно жере теж непогано, але якщо у вас є можливість дивтись відео звідси, то рекомендую veoh набільше з усього. На відміну від Труби він заточений більше на професійне відео – різноманітного виду шоу: серіали, аніме, телепередачі, тощо… із-за чого його називають навіть службою Інтернет-телебачення. Але, звісно, ніхто не забороняє вам викладати там і любительське відео. Більше того, власникам HDTV-камер взагалі несолідно було б викладати своє відео на чомусь гіршому, аніж veoh.
Ну і нарешті ще один цікавий момент: “Вео” б’є “Ютюб” не лише по якості Відео, але і по сумарному часу, який проводять користувачі на сайті: в березні сумарно було прглянуто 46 мільйноів годин відео, що в два рази більше аналогічного показника у найвідвідуванішого сайту.

video.google.com. Після придбання Гуглом Ютюба цей сайт фактично перетворився більше в пошуковик відео, аніж хостинг (хоча можливість завантажувати файли там досі присутня), але тим не менш я вирішив згадати його тут – пошук в будь-якому випадку може знадобитись, оскільки він шкає по багатьох сайтах, в тому числі і не згаданих тут.

Аудіо хостинг

muxtape.com. Я дізнався про цей сервіс лише нещодавно. Він до чортиків зручний. У нього до непристойного простий дизайн: ваша сторінка представляє собою просто список пісень (наприклад, моя), клацнувши на котру можна прослухати її, а основна сторіка має три основних посилання: завантажити пісню, редагувати списиок пісень (по дефолту воно береться з тегів, але його можна виправити) та налаштування. Але найголовніше – слухати можна без реєстрації. З мінусів – кількість завантажуваних композицій обмежена 12-ма і крім того завантажувати можна лише mp3 розміром не більше 10 MB.

imeem.com. Занести цей сайт до списку музичних хостингів було з мого боку дещо неправильно, але вперше я познайомився з ним саме в музичному сенсі, коли качав один трек, який ніде не міг знайти. По-перше, цей сервіс все ж варто було згадати, коли я писав про соціальні мережі, але тоді я про нього ще не знав. По-друге, це не лише аудіо, а і відео- та фотохостинг. Найвизначніша його риса – це у ньому все крутиться навколо плейлистів. Тобто не окремих файлів, а їх наборів. Це може бути і альбом якогось гурту, і просто список улюблених пісень (це якщо говорити про його аудіоскладову, але плейлисти можна скаладати і до інших видів контенту, що підтримуютсья сервісом). Основний мінус – це те, що незареєстрованим користувачам для прослуховування доступні лише 30-секундні семпли, для того, щоб прослухати поністю – треба вже реєструватись. Щоправда для деякиз речей, зазвичай концертних записів, повна версія доступна без реєстрації. Обмеження на завантаження не дивився.

Фотохостинг

flickr.com. Мова про Флікр як соцмережу вже йшла в одному з моїх попрередніх дописів, але не згадати ще раз цей сервіс (один з моїх найулюбленіших) я не можу. До речі, нещодавно Флікр до всього того став ще й хостером відео.

Щодо інших, то, на жаль, тут я поки лише їх перерахувати найвідоміші з невеличкими коментарями, оскільки перевірити всі в мене наразі бракує часу.
photobucket.com та webshots.com разом з Флікром утворюють трійку найпопулярніших фотосервісів. Причому якщо Фотобакет мені чомусь не дуже подобається (по-перше, дизайном, а по-друге, там навіть не стільки фото-хостинг, скільки хостинг картинок), то Вебшотс справив вельми приємні враження (і обмеження на завантаження: 1000 фоток одразу і +100 фото кожен місяць після реєстрації).

Ну і, звісно, не можна не згадати про Google Picasa. Щодо зручності користування, то Пікаса тут поза конкуренцією. Качаєте собі однойменний клієнт-менеджер картинок, розбиваєте все у себе на компу на альбоми, тощо, а потім пофотоково чи цілими альбомами ллєте на Пікасу у вебі. В результаті без зайвих рухів отримуєте фотоальбом в мережі. ще один плюс – я не чув про які б то не було обмеження на розміри та кількість картинок, а це вельми суттєва перевага порівняно з тим же Флікром, наприклад.

Хостинг PDF-документів

Тут не хочеться повторюватись, адже все вже описано до мене: і навіщо воно треба (впевнений, це найперше питання для багатьох), і які сайти пропонують подібний сервіс. Так що раджу прочитати відповідний допис Мінус-одного про “Issuu, Scribd і Share”.

Твіттер спасає людину від в’язниці

Posted by on 18.04.2008 2 коментарі

В моєму дописі про платформи для мікроблоггінгу я вже згадував лідера цього сервісу: Twitter. І в той час як на теренах колишнього СРСР мікроблоггінг [поки що] не прижився, на Заході він став вже стає настільки поширеним, що переростає в таку само проблему витрати часу як і Facebook. Але пов’язані з Твіттером і деякі цікаві новини, про яку я і хочу розповісти. Одна з його основних фіч, яка вирізняє його з-поміж конкурентів, – можливість роботи по мобільному телефону за допомогою SMS-повідомлень (чим і пояснюється обмеження на 140 символів в повідомленні): як отримання “твітів” від людей за стрічкою яких ви слідкуєте (”following” в термінології твіттера, а ті хто слідкують за вами – відповідно ваші “followers”, типу “послідовники” – пафосно, ага ) ) так і постинг власних.
Так от, 10 квітня цього року випускник факультету журналістики університету Берклі, Джеймс Карл Бак (James Karl Buck) був безцеремонно заарештований у Єгипті за фотографування демонстрації. Але він встиг за допомогою мобільного відправити повідомлення “Arrested” (”Заарештований”), яке прочитали 48 його follower’ів і які одразу сповістили його ВУЗ, посольство США та значну кількість різноманітних ЗМІ. Наступного дня з’явилось наступне повідомлення від Бака “Alive and ok. Still in jail” (”Живий та цілий. Все ще у в’язниці.”), а вже через деякий час його звільнили… Дивно, правда, що правоохоронці мобілу в нього не забрали, але все ж… Отаке буває. Web 2.0 спішить на допомогу.

Оригінал новини на TechCrunch.