На днях Brainbench прислали мені листа повідомляючи, що через місяць в мене закінчується підписка на їх тести. Минулого року я вже писав, що вони пропонували річну підписку для деяких країн з 85% знижкою, тобто всього за 30$ на рік (річна підписка коштує майже 200$). І от я думав, що це типу була на рік замануха, а на наступний вже доведеться платити повну ціну, що, звісно, мене геть не влаштовувало, але заради цікавості подивився на інвойс і був приємно вражений, що на наступний рік ціна залишилась незмінною. Отаке. Так що в через місяць треба буде не забути сплатити, бо штука все ж прикольна для оцінки власних знань.
Author Archives: Sergii Gulenok - Page 2
Гарні новини від Brainbench продовжуютсья
Posted by Sergii Gulenok
on 13.08.2009
Коментарі Вимкнено до Гарні новини від Brainbench продовжуютсья
Бекап і онлайн-синхронізація даних. Dropbox
Posted by Sergii Gulenok
on 10.02.2009
Коментарі Вимкнено до Бекап і онлайн-синхронізація даних. Dropbox
У світлі нещодавніх подій вирішив якомога більше неконфіденційних даних винести в Інтернет, а відповідно почав зондувати ґрунт на предмет засобів, які допоможуть мені це зробити. Мну принципово не розглядав онлайн-сховища, які базуються на під’єднанні мережевого диску, бо це практично неюзабельна штука із-за ненадійності Інтернет-зв’язку і його низькою швидкістю. Натомість більш цікавими є сховища, що діють по принципу онлайн-бекапу, тобто періодично синхронізують вміст локального каталогу з Інтернетом. Перевагами цього способу є те, що з користувацької точки зору нічого не змінюється – ви працюєте як і раніше, а софт сам в фоні заливає їх в інет. Окрім того, подібні сховища мають додаткові фічі: в багатьох з них підтримується ведення версій файлів (тобто можна повернути стару версію, якщо ви її помилково перезаписали), або, наприклад, ви можете якісь зі своїх онлайн-файлів давати у вільний доступ. Вже близько року я користувався одним з таких сервісів під назвою Dropbox, хоча вчорашня розвідка показала, що є й більш потужні його аналоги, але зараз все таки розповім трохи про нього.
Отже, Dropbox. Це проект випускників Массачусетського Технологічного Інституту, основна мета якого – забезпечити швидку і прозору синхронізацію даних між кількома комп’ютерами та резервне копіювання даних. При цьому значна увага приділяється мінімізації об’єму даних, що пересилається через Інтернет. Після встановлення клієнтського додатку Dropbox (до речі, він існує для як для Windows і Mac так і для Linux) один з каталогів на вашому HDD починає синхронізуватись з серверною частиною. Для цього у MS Windows в “Моїх Документах” автоматично створюється відповідна папка “My Dropbox” і способу змінити це розташування я не знайшов примітка. Як з цим справи в інших ОС – не знаю. Файли починають синхронізуватись практично одразу після того як ви там щось створите чи скопіюєте. При першому завантаженні, звісно, пересилається повна його версія, але при наступних його модифікаціях у гру вступає механізм “binary diff”, який робить порівняння поточної і серверної версії файлів і потім на сервер відправляється лише цей diff-файл, завдяки чому оптимізується використання вашого інтернет-каналу. Якщо я правильно розумію то їх копії серверних файлів для порівняння лежать у відповідному каталозі в Application Data, тому зважте, що при використанні Dropbox папка синхронізації фактично займатиме подвійний об’єм нам диску. Після того як ви внесете зміни у файл і ці зміни відправляться на сервер, той у свою чергу повідомить інші клієнти (звісно, якщо у вас декілька комп’ютерів включеним Дропбоксом) і ті негайно оновлять свої копії, що дуже зручно. Дані на сервер передаються безпечно (по SSL протоколу) і зберігаються у зашифрованому по алгоритму AES-256 вигляді.
От і все, що стосується фіч клієнтської частини. Що ж пропонує нам саме сховище? На сервері всі ваші файли в свою чергу підлягають контролю версій в чомусь подібному тому, який використовуються у програмуванні. Але для тих, хто далекий від цього поясню: наприклад, ви створили якийсь документ і він попав на сервер. Відповідно це і є версія (або інколи ще кажуть ревізія) “1” цього файлу. Потім ви зробили в ньому якісь зміни і він знову попав на сервер. З одного боку це той самий документ, але з іншого його вміст відрізняється від попереднього. Таким чином це буде той же файл з версією “2”. І так далі… Суть будь-якої системи контролю версій в тому, що ви в будь-який момент можете отримати файл в практично будь-якому з його збережених проміжних станів і якщо ви внесете якусь помилку, то можна буде потім відкатитися до того його стану, коли її ще не було. Завантажені папки можна розшарювати і таким чином декілька користувачів Dropbox можуть мати спільну синхронізовану папку. Крім того, за допомогою Dropbox можна легко організовувати онлайн-фотоальбоми типу ось такого, який я завдяки Дропбоксу створив за 5-10 секунд 🙂 Правда, враховуючи обмеження в 2GB я б все-таки не став його використовувати саме з цією метою 😉 Через веб-інтерфейс можна також робити операції з файлами (додавання/переміщення/переіменування/видалення), але не дуже зручно.
Ну і найголовніше: скільки це щастя коштує? А ніскільки. Щоправда в безкоштовній версії Дропбоксу вам у розпорядження дається всього 2GB простору (що все-таки немало), але за 9.99$ в місяць, або 99$ в рік об’єм можна збільшити до 50GB.
Якщо ви все ще слабо уявляєте як це все виглядає, то зверніть увагу по-перше на “Посібник з використання Dropbox”, де хоч і англійською, але зі скріншотами пояснено що і як можна з ним робити, а щоб подивитись вживу – прогляньте на це офіційне скрінкаст-відео з процесом синхронізації MacOS та Windows і прошарюванням фоток.
От. Щодо мене, то хоч я і знайшов деякі інші аналогічні і в чомусь кращі служби онлайн-бекапу (про які я розповім якось пізніше), але для синхроніхації файлів на різних машинах я продовжуватиму використовувати Dropbox, бо я до нього вже звик і саме з початком його використання мну фактично перестав носити флешки на роботу, адже щось важке (>100MB) я тягаю досить рідко, а все, що менше я просто кидав в синхронізовану папку і приходячи додому без зайвих рухів вже мав цей файл на домашньому комп’ютері і навпаки.
Прим: як правильно помітив Мінус-один, то в мене виявляється стояла стара версія клієнта. В останній можна задавати розташування папки для синхронізації, а також обмежувати при необхідності швидкість аплоду та даунлоду файлів.
Українська перевірка правопису для Google Chrome
Posted by Sergii Gulenok
on 03.02.2009
Коментарі Вимкнено до Українська перевірка правопису для Google Chrome
**Увага!** Ви можете зробити перевірку орфографії у Хромі доступнішою, якщо поставите зірочку навпроти
відповідного тікета у багтрекері Хрому. Якщо назбирається достатньо велика кількість голосів, то ми зможемо переконати Google додати рідну підтримку української в браузер і таким чином вирішиться проблема перевірки орфографії обох мов.
Історія створення
Нещодавно мені набридло користуватись глючними Google Docs‘ами лише для наявної там перевірки орфографії і я помітив, що Chrome в полях вводу сам підсвічує неправильно написані англійською слова. Я подумав: “Якого дідька англійською? Включу українську і не матиму клопоту.” Зайшов у “Параметри” > “Маленькі підказки” > “Змінити налаштування шрифту та мови” > “Мови” і там в полі “Мова програми перевірки правопису” не знайшов української. WTF? Що за дискримінація? Але фіг з ним, завжди можна скачати словники і замінити одну з наявних мов… і тут-то мене чекало друге розчарування: Хром хоч і використовує словники від hunspell (це юнікодовий нащадок myspell), але вони там не у первозданному вигляді, а в сконвертованому у власний бінарний формат, що має розширення bdic. Ну, що робити? Доведеться, думаю, шукати конвертер (він називається convert_dict.exe). Бінарів на мій превеликий подив не було абсолютно ніде, але сорс досить швидко знайшовся в самому SVN-репозиторії Хрому. Мну зрадів та сходу злив лише сорс самої тулзи, але щастя тривало недовго… У цього крихітного конвертера виявилося стільки залежностей, що через годину підтягування їх по черзі я зрозумів, що це процес нескінченний і мені доведеться зливати весь Хром. Поставив качатись весь trunk (ще й інет був у мене в той вечір звіздєц який хєровий і качалось все дуууже повільно) і вирішив все-таки посьорфитись трохи на предмет існуючої збірки. І мої старання були винагороджені: zedlik з Білорусі буквально за три дні до мене зіткнувся з тією ж самою проблемою створюючи перевірку орфографії для білоруської і вже пройшов всі ті етапи збирання, які чекали не мене. “Ура!”, подумав я і недовго думаючи попросив поділитись бінарем, а він в свою чергу не відмовив. Далі вже все справа техніки. Остання перепона на шляху до мети полягала в тому, що convert_dict ну ніяк не бажав конвертувати скачані з офсайту hunspell словники української у кодуванні KOI8-U, але швидкоруч написаний менш ніж 10-рядковий скрипт на пітоні чудово сконвертував його в UTF-8, який вже схавав той нещасний convert_dict.
Інструкція по експлуатації
Отже вам теж хочеться мати гарненьку перевірку правопису в Хромі? Нема нічого простіше: качаємо файл з даними для програми перевірки:
Український орфографічний словник для Chrome (1,5 MiB, 10 465 hits)
На назву файлу не звертайте уваги – це українська, а не російська орфографія – я залишив її такою для зручності встановлення. Копіюємо його в папку:
C:\Documents and Settings\<username>\Local Settings\Application Data\Google\Chrome\Application\Dictionaries
замінивши при необхідності існуючий ru-RU-1-1.bdic (до речі, можете його і збекапити на всяк випадок) та в налаштуваннях виставити російську перевірку орфографії. Все 🙂
Spotify: нарешті музична революція?
Posted by Sergii Gulenok
on 05.01.2009
Коментарі Вимкнено до Spotify: нарешті музична революція?
Все-таки відчуваєш себе хоч і маленьким таким, але пророком, коли твоє розуміння розвитку технологій знаходить підтвердження в реальному житті. Вже давно я і, звісно, не лише, казали, що нам скоро не знадобляться здоровенні за об’ємом HDD для того, аби зберігати інформацію, адже з ростом швидкості та доступності мережі Інтернет в цьому не буде аніякої потреби: все можна буде просто слухати в потоковому режимі не завантажуючи (в сенсі збереження) собі на машину і все поступово до того йшло.
Але залишалася все одно “невеличка” проблема: правовий аспект. І ось, нарешті, знайшлися люди, які знайшли можливості подолати цей останній бар’єр простим і логічним чином: зробивши музику безкоштовною для слухачів, але змусивши їх за це розплачуватись рекламою. Взагалі тут, думаю, варто зробити один ліричний відступ. Мінус-один якось дуже гарно розписав морально-правові аспекти розповсюдження фансабів до аніме, але я візьму дещо ширше, хоча скористаюсь його аналогіями…
Всі ми в тій чи іншій мірі дивимось, чи дивились ТБ або слухали радіо. Звісно, я маю на увазі звичайне, а не Інтернет. При цьому ви ніколи не платили за проглянутий конкретний фільм, чи прослухану музику. Питання прав на перегляд чогось вас ніяк не зачіпало. Ви платили лише фіксовану абонентську плату за користування каналами зв’язку (антена, кабельне, радіоточка, тощо), які не мають ніякого відношення до того, що по ним транслюється. Хоч насправді ви платили за проглянуті фільми та прослухане радіо переглядом реклами, тобто всякими там “тьотями асями”. І всі були задоволені. Телевізійні компанії виступали посередниками між вами як споживачем та кіноіндустрією як виробником. Але як радіо, так і телебачення – канали односторонні, тобто ви практично не можете впливати на те, що там транслюється. Зараз ми маємо Інтернет і, що найцікавіше, це не що інше ніж якісно новий виток колишніх ЗМІ. З тою різницею, що цей канал двонаправлений, завдяки чому досягається інтерактивність: ви можете слухати та дивитись не те, чим вас годують, а виключно те, що самі оберете. Інтернет-провайдери займають місце кабельних мереж як засобу доставки даних. Справа тепер лише у появі інтернет-аналогів 1+1 чи Інтеру (звісно у осучасненому вигляді), які візьмуть на себе посередництво між вами та кіностудіями та музичними лейблами. Зрозумійте: це революція, новий технологічний стрибок, який відбувається прямо на наших очах! Повертаючись до нашого барану, Spotify… Те, наскільки вдалим буде цей проект покаже наскільки зараз готове суспільство (принаймні в розвинутих країнах – нам поки що випало на долю лише спостерігати) перейти на цей якісно новий рівень доставки інформації. А що таке цей самий Spotify?
Основною метою створення проекту була легалізація безкоштовних аудіозаписів, або простіше кажучи боротьба з піратством. Ця система і дійсно є легальною за рахунок того, що ви як користувач не тримаєте копії файлів на своїй машині (адже саме в наявності копій, а не факті їх прослуховування полягає піратство), а слухаєте музику в потоковому режимі. Андерс Сер (Anders Sehr), представник Spotify, описав їх сервіс так: “Spotify – це новий спосіб насолоджуватись музикою. Ми віримо, що Spotify стане життєздатною альтернативою музичному піратству. Ми збираємося досягти цього створивши сервіс, який буде кращим і зручнішим, аніж піратство, і таким чином залучимо користувачів до цілком легальної і стабільної альтернативи, що надасть їм більше можливостей насолоджуватися музикою.” Плани дуже амбіційні, та багато чого залежить, на жаль, не лише від самого стартапу, а й від рекордингових компаній, адже дійсно корисним сервіс може стати лише коли його музична бібліотека буде достатньо наповнена, аби задовольнити якомога широкий спектр слухачів. І в цьому сенсі теж є певні зрушення: такі компанії як EMI, Warner Music, Sony BMG та 3 інших відомих лейбли вже позитивно відгукнулися про нове починання і підписали контракти зі Spotify. Дізнатись про поточний список підписаних лейблів можна на сторінці “Лейбли та виконавці”. Крім того, Spotify зараз відкритий і для співпраці з конкретними виконавцями і на тій само сторінці, я так зрозумів, можна подати заявку на додавання ваших записів до медіабібліотеки Spotify.
Але то все в теорії, а як воно на практиці? Завдяки Ernesto з сайту TorrentFreak мну розжився інвайтом на закрите бета-тестування цього сервісу, тому зміг помацати все своїми лапами 😉 Сам Spotify представляє собою конгломерат iTunes та Last.fm (підтримувані ОС: Win32 та Mac): він складається з інтернет-сервісу, що представляє собою здоровенне сховище музики та легкого iTunes-подібного програвача (див мал.). Закачка медіаконтенту здійснюється по гібридній схемі: тобто як пряме потокове завантаження з сайту, так і по P2P торрент-подібному протоколу (що і не дивно, адже один з розробників – Людвіг Стрігеус, автор відомого torrent-клієнту uTorrent) для найбільш популярних речей (клієнт має кеш завантажених даних, розмір якого користувач може варіювати; по замовчуванню – 10% від об’єму диску). Якість музики судячи з описів десь на рівні MP3 160kbps. Здається, що малувато, але насправді звук, ІМХО, дуже і дуже пристойний – у мене принаймні відчуття відрази не викликав.
Незадовго після реєстрації на сервісі користувачам видається 5 інвайтів, які можна роздати бажаючим. Вони і у мене є (віддам 4 з них в хороші руки, але перед цим дочитайте абзац до кінця 😉 ), так що прохання до бажаючих отримати інвайт та спробувати сервіс відписатися в коментарях до цієї статті на моєму основному блозі, тобто тут 😉 Але увага! тут є невеличка проблема: із-за деяких ліцензійних приколів Spotify зараз недоступний в більшості країн. Тобто зараз абсолютно легально ви можете скористатись ним лише з Великобританії, Швеції, Фінляндії, Іспанії та Франції. Навіть зі США не можна. Особисто у мене чи то був вдалий момент, чи ще що, але зайшовши про присланому інвайту мені сказали, що з моєї країни (Україна) реєструватися не можна. Я поставив Hotspot Shield (безкоштовний VPN в США з лімітом 5ГБ в місяць) і через нього зареєструвався. Це при тому, що для США цей сервіс найбільш обмежений. Наприклад, для України доступний принаймні платний аккаунт з помісячною абонплатою в 9.99 євро, а для США і його нема. Не знаю як так вийшло, але факт залишається фактом – I’m in 🙂 В Інтернеті вже з’явилась пара мануалів з тим як обходити ці проблеми, наприклад, тут чи тут. До речі, останній варіант описує як можна зареєструватись на Spotify без інвайту, тому якщо вам не ліньки – спробуйте спочатку цей варіант і розкажіть чи реально це зробити 🙂
Зареєструвавшись на сервісі можна скачати власне програвач. На жаль, зараз це просто окремий додаток (зовні чимось нагадує iTunes), але ніяких плагінів для існуючих плеєрів зараз немає… Хоча до його честі треба сказати, що він малесенький за об’ємом та працює реактивно швидко і, що мене просто розчулило, там є навіть вбудована підтримка Last.fm. Також в софті є схожа на ластфмівську система радіо. Ви задаєте роки випуску та жанр і слухаєте що вам там рендомом навикидає (див мал.). Звісно, пісні, що вам не подобаютсья можна пропускати. Швидкість роботи приємно вразила. Якщо при роботі через американський VPN була маленька затримка перед стартом пісні та при перемотці, то якщо пустити трафік напряму (я пробував як з домашнього, так і з робочого інету), то здається, що всі ці пісні лежать у вас на диску і граються локально. За весь час використання сервіск у мене лише двічі заїкнулося вдома і один раз на роботі. ІМХО, це більш ніж круто. Наступне, що я спробував – пробити по гуртам та виконавцям. Наповнення колекції мене теж вражає, хоч воно і далеко не ідеальне. Наприклад, там легко знайшлася повна дискографія Draconian та принаймні один альбом Qntal, але не було нічого з творчості Haggard. А от з українськими виконавцями ситуація взагалі жалюгідна. Спробував заради цікавості Океан Ельзи. Софт хоч і знає про існування такого гурту, але не має жодного запису з ними. Потім спробував ввести в пошуку Руслану (переможниця на Євробаченні все-таки)… Якщо шукати кирилицею, то матимемо лише одну пісню – переможницю конкурсу, якщо латиницею – то є принаймні один альбом. Але, схоже, обмежена кількість попси – це єдине чим там представлена Україна 🙁 Також кажуть, що у Spotify класно зроблена робота з плейлистами. Наприклад, кожен плейлист має свій URL, який ви можете відправити своїм друзям, що теж мають встановлений клієнт, а також можна навіть при бажанні редагувати його колективно. Але я поки не зміг цього випробувати як слід.
Ну от, в принципі, і все, що маю сказати на даний момент. Залишилось лише спостерігати що з того вийде. І особисто я сподіваюсь, що цей сервіс таки приживеться і я нарешті зможу форматнути 200-гіговий вінт з музикою 🙂 Хоча перед тим також варто буде дочекатись плеєрів для 3G телефонів, щоб можна було так само зручно слухати музику мобільно.
Ще раз висловлю вдячність сайту TorrentFreak за новину, завдяки якій я дізнався про Spotify та Ернесто за інвайт.
UPD: на цьому тижні прийшло ще +5 інвайтів на сервіс, так що… 😉
Друзі туриста-ITшника
Posted by Sergii Gulenok
on 23.12.2008
Коментарі Вимкнено до Друзі туриста-ITшника
Спочатку я хотів лише описати один цікавий туристам і мандрівникам стартап, але потім подумав і вирішив взяти ширше та зробити огляд сайтів та засобів, що стануть в нагоді подібним мені любителям ходити в походи з рюкзаком за плечима, або просто мандрувати містами. Отож як якщо вам цікаво як сучасні інформаційні технології можуть допомогти мандрівникам і туристам, ласкаво прошу.
До походу
Без чого не обходиться жодна мандрівка – так це без маршруту і щоб заочно прикинути де доведеться лазити потрібна мапа. Звісно, нормальну друковану мапу якомога новішого видавництва вам нічого не замінить і її доведеться брати обов’язково, але до всього того рекомендую звернути увагу на “Радянські військові топографічні мапи України, Білорусії та Росії”. На цьому сайті можна знайти не лише електронні копії мап у форматі JPEG різних масштабів (від 1:1 000 000 і аж до 1:50 000), а і файли прив’язки цих сканів до ГІС-координат (якщо не кожному, то принаймні багатьом зображенням .jpg відповідає файл прив’язки з тою самою назвою, але розширенням .map). Останні стануть у великій нагоді, якщо ви є щасливим власником мобільного GPS-приймача, оскільки тоді ви зможете власноруч завчасно повідмічати якісь важливі пункти на мапі і потім перенести інформацію про них у свій приймач. Звісно, точність координат бажатиме кращого, але навіть розбіжності в сотню-дві метрів достатньо, аби не вважати себе абсолютно загубленим у незнайомій місцині. А для цього нам знадобиться софт. Я особливо не перебирав його і зупинився на першій же програмі, яка повністю задовольнила мої потреби: OziExplorer. На жаль, вона не безкоштовна і повна версія коштує цілих 95$, а тріальна не має кількох важливих фіч, типу вбудованої роботи з GPS-приймачем, і тому мало придатна для використання. Тому рекомендую звернути увагу на сайт “Вибір та використання персональних навігаторів GPS”, який присвячений виробам компанії Garmin. Там ви зможете знайти інструкції по створенню власних карт за допомогою GPSMapEdit, та використанню OziExplorer. А що найцікавіше, до останньої на цьому сайті в розділі “Завантаження” можна знайти русифікацію і не тільки 😉
До речі, щоб не покладатись на одні лише точки поставлені на електронній мапі, раджу також прикупити перед походом мапу або атлас з координатною сіткою. Повірте, зайвим не буде, особливо коли ви мандруєте вперше по абсолютно незнайомих місцях без провідників 😉
Ну от і все. Ви вже інформаційно озброєні для походу. Хоча ще ні… Перед виходом правильно налаштуйте годинник на вашому фотоапараті, щоб він правильно записував час зйомки у заголовках файлів фотографій. Це важливо!
Після походу
Стомлені і знесилені після тривалої подорожі на своїх двох, але з масою вражень ви повертаєтесь додому. Перше, що хочеться зробити – це… відпочити, звісно 🙂 Але друге за цим – поділитись враженнями з ріднею, друзями та знайомими. Злити фото з цифровика на комп’ютер, розкласти карту на столі та включити слайд-шоу і під пиво чи сік наперебій розповідати про свої пригоди… Краще цього, звісно нема нічого. Але з усіма бажаючими почути про вашу подорож пива не вип’єш… плюс до всього, коли ви викладаєте фото на якийсь з сучасних фотохостингів типу Флікру чи Пікаси хотілося б, щоб місце, де було знято це фото, було позначене на мапі. Вручну знаходити і проставляти кожну точку складно і це швидко набридає. Звісно, цю ситуацію допоможуть виправити GPS-модулі до сучасних цифрових фотоапаратів, але вони з’явилися лише нещодавно, та і коштують недешево… А насправді їх наявність не така вже і обов’язкова. Достатньо мати трек вашого маршруту з будь-якого GPS-приймача в одному з поширених форматів та правильний час зйомки у EXIF-даних фото (ось для чого потрібний правильний час). Далі розумний і безкоштовний софт типу GeoSetter зробить все за нас. Ви лише вибираєте необхідні картинки і відповідний їм трек-файл і вуа-ля! Маєте координатні дані у всіх фото 😉 Завантажуєте їх на Пікасу, наприклад, і там справа від нього зможете побачити місце, де воно було зняте.
Але це ще не все… Ідея поділитися вашим маршрутом та фотографіями знятими під час мандрівки лягли в основу стартапу EveryTrail, про який я і хотів написати з самого початку. EveryTrail – це глобальна web 2.0 платформа, за допомогою якої користувачі можуть створювати контент з геотагами, завдяки чому мільйони людей мають можливість ділитися своїми подорожами як із сім’єю та друзями, так і з іншими людьми та планувати нові поїздки. Завантаживши дані з GPS та фото, користувач в результаті отримує візуальну та інтерактивну розповідь про свою мандрівку (в якості прикладу ось наша весняна подорож Кримськими горами). EveryTrail працює за тією само схемою, що і GeoSetter співставляючи дані з фото з треком, і автоматично розміщує фото на інтерактивній мапі (бекендом для цього використовується Google Maps). Єдине, що при завантаженні доведеться погратися трохи з часовим зміщенням. Справа в тому, що дані на GPS зазвичай записуються з GMT часом (тобто за Грінвічем), а дані на фото – як налаштуєте. І тому потрібно буде вручну задавати це зміщення відносно GMT. Ще одним плюсом є те, що не обов’язково завантажувати зображення прямо на EveryTrail, оскільки цей сервіс може прив’язуватись до фотографій, що розміщені на фотохостингу Flickr. Звісно, цей сервіс можна використовувати не лише для далеких походів з рюкзаком за плечима. Тут є купа різних цікавих турів: містом чи його околицями, вело- та автотури, походи вихідного дня, геокешінг, тури по видовищним місцям, тощо. Щасливі власники iPhone взагалі можуть одразу скористатись додатком до цієї платформи: EveryTrail for iPhone.
Практикум
А щоб все це не було просто розмовами без конкретики вирішив полазити Києвом, озброївшись GPS та фотиком для наглядної ілюстрації 🙂 Для того, щоб спланувати маршрут, першим ділом йдемо на maps.vlasenko.net, знаходимо і качаємо jpg-файл з картинкою та відповідний йому map-файл з ГІС-даними (мал. 1).
Далі відкриваємо map-файл у OziExplorer (вважаємо, що ви тим чи іншим чином дістали повноцінну версію) через “Файл > Загрузить из файла > Загрузить файл карты”. Там вже можна поставити необхідні шляхові точки (waypoints), а потім об’єднати їх у маршрут. Деталі користування програмою можна на сайті v-dorogu.narod.ru. Створивши маршрут, можна загнати його на GPS-примач. Для роботи з ним призначений ряд кнопок у панелі інструментів, які виконують функції обміну даними між програмою та прйимачем (мал. 2). Але перед цим потрібно зробити певні налаштування: зайдіть у “Файл > Настройки” і там на вкладці “GPS” оберіть вашу марку GPS-приймача (мал. 3), а на вкладці “COM” – пропишіть послідовний порт до якого він підключений. До речі, якщо у вас ноутбук без COM-порту, то разом з покупкою GPS-приймача скоріш за все доведеться взяти і USB-to-Serial перехідник, бо вони зазвичай комплектуються data-кабелем лише зі звичайним вузьким COM виходом. Щоб завантажити точки та маршрути на девайс потрібно скористатись пунктами “Отправить путевые точки в GPS-приемник” та “Отправить маршруты в GPS-приемник” відповідно. Тепер можна відправлятись в дорогу…
Налазившись та нафоткавшись досхочу, повертаємось додому, зливаємо фотки на ПК, та під’єднуємо до нього GPS-приймач. Цього разу нас найбільше цікавлять треки (це координати, які приймач періодично записує в пам’ять, таким чином запам’ятовуючи шлях, що ви пройшли). В OziExplorer знову відкриваємо відповідну мапу і тиснемо “Получить треки из GPS-приемника” (мал. 4). Далі через “Файл > Сохранить в файл > Сохранить треки в файл” зберігаємо завантажений трек. Запускаємо GeoSetter. Там зліва відкриваємо директорію з нашими картинками, а потім у меню вибираємо “Images > Synchronize with GPS data files”, ставимо галочку навпроти “Synchronize with Data File” і вказуємо шлях до щойно збереженого файлу з треками. Тиснемо “Ok” і спостерігаємо за чудом техніки, як місця де було знято ваші фото автоматично покажуться на мапі Google Maps справа (мал. 5). Тепер не забудьте зберегти дані і можете завантажувати ваші фотографії на фото-сервіс з підтримкою геотагів (Флікр чи Пікаса, наприклад) – вони підхоплять геотаги автоматично.
Але що як ми хочемо зробити детальний звіт на EveryTrail? Нема нічого простіше! Реєструємось на сервісі і в меню обираємо “Create trip”. Далі у вас на вибір декілька варіантів: завантажити файл треку (той, що ми зберегли за допомогою OziExplorer та використали в GeoSetter, підійде), якщо у вас GPS-приймач від Garmin, то можна також завантажити файл треків автоматично прямо з пристрою (дуже зручна штука, але для цього треба скачати плагін Garmin Communicator, який хоч номінально має працювати лише з FF та IE, але чудово дружить і з Google Chrome), можете використати якийсь попередньо завантажений файл треків, або взагалі намалювати свій маршрут вручну. Обираєте якийсь зі способів і таким чином заносите пройдений маршрут у EveryTrail. Для завантаження треків розробники трохи познущалися, бо він зазвичай не однорідний, а складається з маси клаптиків і вам навпроти кожного потрібно буде тоді поставити галочку (чогось на кшталт “Select all” немає 🙁 ). На наступному етапі EveryTrail запропонує нам описати свою мандрівку: задати назву, час, тип, короткий опис, тощо… Думаю, розберетесь. Далі можете на тому завершити створення мандрівки – маршрут вже буде гарненько зображено на Google Maps, але у нас ще є фото, тому ми переходимо до наступного етапу – додавання фотографій. Тут знову ж таки пропонується вибір: завантажити фото з комп’ютера, чи прив’язати до існуючих фото, що є на фотохостингу Flickr. Обидва варіанти чудово працюють, щоправда при завантаженні з комп’ютера є обмеження: не більше 4 фото за раз і кожне має бути не більшим за 4МБ. Нагадаю, що навіть у випадку, коли ваші фото не містять геотагів, EveryTrail за аналогічним GeoSetter’у механізмом розмістить їх на мапі у відповідності до даних вашого маршруту.
От і все. В результаті отримуємо ілюстровану мандрівку, для якої можна отримати віджет для розміщення у блозі. Ось такий: