Tag Archives: javascript

Як швидко розпочати писати SPA на AngularJS (1)

Тому що чим швидше ми зробимо щось що зможемо помацати поклацати – тим менше сили волі буде треба для підтримки мотивації. (Так, я знаю що писати таку публікацію два роки – то задовго, але краще пізно ніж ніколи. Сподіваюсь що хоча б тому хто буде підтримувати проекти на Angular 1 (а я не впевнений що їх багато мігрує на новіші версії) це знадобиться).

Варто мати встановленим NodeJS. Він має менеджер пакетів npm. І з його допомогою ми скачаємо всі необхідні бібліотеки. Ми ж перестали шукати софт на сайтах ще коли почали користуватись менеджерами пакетів в Linux, те ж саме ми робимо коли нам треба бібліотека для python, то чим розробка для браузерів гірша?

Тут я був написав кілька абзаців про те як за допомогою npm поставити bower (інший менеджер пакетів), але це трохи збочення, бо npm нас може й сам задовольнити. Тому поки що обійдемось. Let the hacking begin.

Створюємо порожню директорію для нашого проекту, і в ній виконуємо:

npm init

На всі питання даємо стандартну відповідь. Це створить нам файл package.json куди прописуватимуться залежності нашого проекту (встановлені бібліотеки), і директорію для зберігання коду цих бібліотек.g

Поставимо наприклад Angular, і одну бібліотеку для нього, angular-route, яка допомже нам писати односторінковий застосунок:

npm install angular --save
npm install angular-route --save

--save просить окрім того що скачати код в node_modules/, також прописати нову залежність в package.json.

Тепер можемо закинути якийсь код в index.html і полюбуватись нашою статичною сторінкою. Наприклад такий (я писатиму календар, а ви можете все що захочете, принципи взагалі однакові):

<!DOCTYPE html>
<html>
    <head>
        <meta charset="utf-8">
        <title>Календар на 2016-тий рік</title>
        <link rel="stylesheet" href="app/style.css" />
    </head>
    <body ng-app="main">
        <nav></nav>
        <div id="content" ng-view></div>

        <script src="node_modules/angular/angular.js"></script>
        <script src="node_modules/angular-route/angular-route.js"></script>
        <script src="app/index.js"></script>
    </body>
</html>

Сторінка порожня, але то нічого, ми її динамічно наповнимо календарями за будь-який рік і місяць. Для цього треба створити файл app/index.js. В цьому файлі помістимо створення модуля main, який буде підтягувати інші модулі як залежності.

Модуль створюється викликом angular.module(name, dependencies_list), де name – стрічка що містить ім’я модуля за яким до нього звертатимемось при потребі (як от в html вище, ще ми згадуємо модуль "main" в атрибуті ng-app), а dependencies_list – модулі які треба мати перед тим як створити наш.

Далі метод config об’єкта модуля дозволить описати його ініціалізацію. Йому передається список залежностей які треба впровадити (inject dependency), а в кінці нього функція яка ці всі залежності використовує. Впровадження залежностей це не так страшно як звучить, це просто означає що angular сам за іменем знайде або створить об’єкт який нам треба, і передасть його як параметр.

Ініціалізуємо все так:

var app = angular.module('main', ['ngRoute']);

app.config(function($routeProvider) {
    $routeProvider
        .when('/', {
            template: '<h1>Домашня</h1><p>Покажемо тут календар</p>',
        })
        .when('/about', {
            template: '<h1>Про проект</h1><p>Тут буде пояснення як все працює</p>',
        })
        .otherwise({
            template: '<h1>Не знайдено</h1>' + 
                '<p>Сторінку "{{vm.currentPage}}" не знайдено</p>' +
                '<button ng-click="vm.goBack()">Назад</button>',
            controllerAs: 'vm',
            controller: function($location) {
                var vm = this;
                vm.currentPage = $location.path();

                vm.goBack = function() {
                    window.history.back();
                };
            },
        });
});

$routeProvider.when('/'), каже нашому роутеру (системі яка пов’язує адреси та вміст сторінки), прив’язати певні адреси до певних сторінок і контролерів до тих сторінок. Вони не цікаві, бо містять лише параметр template – що показати. $routeProvider.otherwise(), каже що показувати якщо ми перейдемо на якусь невідому адресу. Він містить також параметри controller, який задає функцію яка заповнить свій контекст this всім чим захоче, і це все буде доступним в шаблоні під іменем яке ми задаємо в controllerAs. currentPage містить url хеша сторінки яка відкрита в браузері, функція goBack поверне користувача на один крок назад в історії переходів.

Про те як це все прив’язується до шаблону – читайте в коротенькому вступі до AngularJS.

Тепер, якщо ми оновимо нашу сторінку в браузері, її адреса закінчуватиметься так: /index.html#!/. Все що йде після символа “дієз” (#) називається хешем, і це частина адреси, зміна якої не викликає перезавантаження сторінки. Хешем маршрутизуються односторінкові застосунки, бо якщо URL перед ним не змінюється (а він не змінюється, браузер не відішле новий запит). Знак оклику – то SEO від Google, не зважайте.

Ми можемо змінити сторінку на /index.html#!/about або на якусь іншу. Але з клавіатури це робити важко (особливо якщо на телефоні, давайте додамо навігацію.

Можна додати до index.html в блок navдва посилання, і побачити як за різними адресами показують різний вміст:

        <nav>
            <a href="#!/">🏠</a>
            <a href="#!/about">Про проект</a>
        </nav>

Ось CSS аби ті посилання виглядали гарно (можна покласти його в app/style.css, ми ж його вже підвантажуємо в index.html):

* {
    margin: 0;
    padding: 0;
}
#content {
    padding: 50px;
}

nav {
    min-height: 50px;
    border-bottom: 1px solid black;
    width: 100%;
    position: relative;
}

nav div {
    position: absolute;
    bottom: 0;
    left: 0;
}

nav a {
    height: 100%;
    padding: 5px;
    display: block;
    float: left;
}

nav a.active {
    text-decoration: none;
    font-weight: bold;
    color: black;

    border: 1px solid black;
    border-radius: 5px 5px 0 0;

    border-bottom: 1px solid white; /* витирає нижню границю елемента nav */
    margin-bottom: -1px;            /* треба перевіститись на 1px вниз щоб її перетерти */

}

Воно ще не до кінця гарно, але скоро буде, ще трохи покращень. Наш код якось не дуже гарно виглядає, давайте переформатуємо трішки. Для початку, створимо директорію app/templates, і замінимо елемент nav таким:

        
    <nav ng-include="'app/templates/navigation.html'"></nav>

Ну а в navigation.html покладемо попередній вміст елемента nav:

<div>
    <a href="#!/" class="active">🏠</a>
    <a href="#!/about">Про проект</a>
</div>

Друга проблема – ми описуємо вміст сторінок прямо в головному модулі. Це з одного боку добре, бо всі сторінки завантажуються зразу, але з іншого боку – не добре, бо в JavaScript нема багаторядкових стрічок, та й підсвітка html синтаксису, яка допомагає швидше побачити помилки, всередині стрічок не працює. Щоб виправити цю проблему, заміюємо параметр template в обох when на

                templateUrl: 'app/templates/home.html'
                ...
                templateUrl: 'app/templates/about.html'

І переносимо вміст який треба відобразити у вказані файли. Ок, виглядає супер, може нарешті геренуватимемо календар динамічно?

Для цього нам треба функцію яка його малюватиме. Колись я написав модуль з такою функцією на CoffeScript: ось код. Щоб додати скомпільоване джерело цього модуля собі на сторінку, можна використати сервіс CDN http://rawgit.com/ :

        <script src="https://rawgit.com/bunyk/bunyk.github.com/master/dodecahedron/cal.js"></script>

Тепер, якщо в консолі ми напишемо

cal.text(2017, 5)

То отримаємо:

"Червень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1  2  3  4
 5  6  7  8  9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30

Як вставити це на сторінку? Директива! Вставимо на нашу сторінку app/templates/home.html такий код:

<calendar
    ng-repeat="month in [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12]"
    year="2017"
    month="{{month}}"
></calendar>

Директива може бути елементом, може бути атрибутом елемента, може навіть прив’язуватись як клас, але найпопулярнішими є директиви як елементи. За замовчуванням, браузер не знає що то за елемент calendar, тому не відобразить нічого. Нам треба описати директиву. В фалі app/index.js додаємо:

app.directive('calendar', function() {
    return {
        restrict: 'E', // шукати цю директиву тільки серед елементів
        scope: { // Задання scope, означає що директива має ізольований простір імен
            // і не бачитиме змінні ззовні, окрім тих які ми протягнемо
            year: '@', // Собачка означає що це одностороння прив'язка з обчисленням виразу
            month: '@', // так, хтось може написати month="{{2+2}}" і ми отримаємо "4"
        },
        bindToController: true, // передати змінні зі scope в контролер
        // template, як і в when, задає вигляд нашої директиви
        template: '<pre class="month">{{vm.month_table}}</pre>',
        controllerAs: 'vm', // ім'я контрорела всередині директиви
        controller: function($scope) {
            var vm = this;
            $scope.$watch('vm.year', update); // слідкувати за зміною параметра year
            $scope.$watch('vm.month', update); // і за month, виконати update якщо щось зміниться
            function update() {
                // Тут ми реагуємо на зміну параметрів, зміною іншої змінної, на яку відреагує 
                // шаблон, і перемалює директиву
                vm.month_table = cal.text(vm.year, vm.month - 1);
            };
        },
    };
});

Для краси відображення місяців можна додати до стилів

.month {
    width: 180px;
    height: 130px;
    padding: 5px;
    margin: 10px;
    float: left;
    border: 1px solid #eee;
}

Тепер, було б добре якби календар був не лише на один рік. Це вже зовсім просто. Додаємо нову сторінку:

        .when('/:year/', {
            templateUrl: 'app/templates/home.html',
            controllerAs: 'vm',
            controller: function($routeParams) {
                var vm = this;
                vm.year = +$routeParams.year; // перетворюємо на int
            },
        })

Тут контролер просто отримує параметр з URL, і записує його собі, аби він був доступний в шаблоні. Шаблон теж перепишемо, аби він показував календар за вибраний рік, і додамо посилання на наступний і попередній роки:

<h1>Календар {{vm.year}}</h1>
<p>
    <a href="#!/{{vm.year - 1}}">Попередній ({{vm.year - 1}})</a>
    <a href="#!/{{vm.year + 1}}">Наступний ({{vm.year + 1}})</a>
</p>
<calendar
    ng-repeat="month in [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12]"
    year="{{vm.year}}"
    month="{{month}}"
></calendar>

Що показувати на домашній сторінці? Давайте показувати поточний рік. Для цього можемо описати роут без шаблону, з одним лише контролером який робить перенаправлення:

        .when('/', {
            template: '',
            controller: function($location) {
                var redirect = '/' + (new Date()).getFullYear() + '/';
                $location.path(redirect);
            }
        })

І це все! Ми маємо календар на всі роки:

Вміст всіх файлів можна подивитись тут, я тільки замінив “/” на “_”, бо Gist не дозволяє таке в іменах файлів.

Якщо ви успішно пройшли цей вступ, маєте досвід програмування на JavaScript чи інших мовах, присилайте резюме за адресою roman@proofpilot.com, там ви потрібні. 😉


Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: Angular, JavaScript

Конспект Vue.js

Не варто припиняти вчити щось нове, правда? І писати – надійніший метод запам’ятати ніж просто читати, тому спробую повернути блог до життя.

CDN

Найпростіший спосіб яким ви можете почати використовувати Vue – це завантажити його на свою сторінку з CDN: https://cdnjs.cloudflare.com/ajax/libs/vue/2.1.10/vue.min.js

Hello world!

Якщо у нас є такий HTML шаблон:

<div id="app">
  {{title}}
</div>

То мінімальний JavaScript який дозволяє його заповнити виглядає так:

var data = { // Модель - це просто будь-який об'єкт
    title: "Hello world!"
};
new Vue({
  el: "#app", // вибрати елемент за id
  data: data  // приєднати модель
});

Тепер, якщо в консолі браузера написати:

data.title = 'It works!'

То текст на сторінці зміниться автоматично. (І не треба ніякої мороки з дайджест-циклом через angular.element(e).scope().$apply() (Ангуляр-страждання, забийте)).

От так в’ю оновлюється коли змінюється модель. Як користувач може змінити модель?

Двостороннє з’єднання даних

Не змінюючи JavaScript додамо в наш HTML поле для вводу тексту (зверніть увагу на атрибут v-model):

<div id="app">
  <h2>{{title}}</h2>
  <input type="text" v-model="title" />
</div>

Все, тепер при зміні тексту в полі редагування, зміниться і заголовок.

Відображення масивів

Змінимо дані аби вони містили якийсь масив, наприклад з іменами атрибутів об’єкта Vue:

var data = {
    title: "Vue contains:",
    list: Object.keys(Vue)
};

Тепер, аби повторити якийсь елемент HTML для кожного елемента масиву, використовуємо атрибут v-for:

<div id="app">
    <h2>{{title}}</h2>
    <ul>
        <li v-for="key in list">{{key}}</li>
    </ul>
</div>

Оновивши сторінку в браузері побачимо щось таке:

Vue contains:

  • util
  • set
  • delete
  • nextTick

І знову ж таки, при зміні того списку, вміст сторінки оновлюється.

Класи і стилі

Добре, вміст елементів можна описати шаблоном в фігурних дужках, а як змінювати оформлення? Нехай ми хочемо показувати заголовок чи поле для його редагування залежно від того чи поставлена десь галочка. Нам потрібний заголовок, його редактор і перемикач:

<div id="app">
    <h2>{{title}}</h2>
    <input type="text" v-model="title">
    <label><input type="checkbox" v-model="edit">Edit</label>
</div>

Модель проста:

var data = {
    title: "Change me",
    edit: false
};

Залишилось приховати редактор коли edit == false і приховати заголовок коли він true.

Використовуємо атрибут v-bind:style, який приймає вираз що повертає об’єкт з властивостями CSS:

    <h2 v-bind:style="{display: edit ? 'none': 'block'}">{{title}}</h2>
    <input type="text" v-model="title"
        v-bind:style="{display: edit ? 'inline': 'none'}"
    />

Якщо ж у нас є клас для якого описаний стиль:

.hidden {
    display: none;
}

То можна використати v-bind:class який задає вираз що повертає об’єкт, ключами якого є назви класів, а булевими значеннями задається чи клас буде застосований до об’єкта. Також можна повернути масив з класами.

    <h2 v-bind:class="{hidden: edit}">{{title}}</h2>
    <input type="text" v-model="title" v-bind:class="{hidden: !edit}" />

Кнопки та інші події

Добре, а що якщо я хочу аби щось робилось при натисненні на кнопку? Наприклад те ж перемикання режиму редагування.

Спочатку треба оновити код створення нашого об’єкта Vue, передавши в його конфігурацію також поле methods. Це об’єкт який містить методи доступні з HTML. Методи мають доступ до моделі через змінну this. Код перемикача режиму редагування тривіальний:

new Vue({
    el: '#app',
    data: data,
    methods: {
        toggleEdit: function() {
            this.edit = !this.edit;
        }
    }
});

Тепер, щоб запускати цей метод, додамо справа від заголовка кнопку. Дія яка відбувається по кліку на елементі задається в атрибуті v-on:click:

<h2 v-bind:class="{hidden: edit}">
        {{title}}
        <button v-on:click="toggleEdit">Edit</button>
    </h2>

Залишається лише проблема того що при перемиканні в режим редагування кнопка пропадає разом із заголовком, бо вона в ньому. Але це й логічно, бо ми вже в режимі редагування, кнопка “Edit” нам не потрібна. Давайте вимкнемо редагування коли користувач натисне “Enter”. Знаєте як це зробити? v-on:keyup.enter

    <input type="text"
           v-model="title"
           v-bind:class="{hidden: !edit}"
           v-on:keyup.enter="toggleEdit"
     />

Ооо, дас іст фантастіш! Хіба ні? Але ще краще, це така частовживана директива, що замість v-on: можна писати @, і v-on:click="toggleEdit", можна написати @click="toggleEdit".

P.S. Нестандартні для HTML атрибути елементів як і в Angular називаються директивами, і я їх надалі так називатиму. У Vue-js починаються з префікса v-.

Обчислювані властивості

Давайте напишемо форму для вводу паролю з валідацією.

<div id="app">
    <input type="password"
           v-model="password"
           placeholder="Choose password"
    />
    <br />
    <input type="password"
           v-model="rePassword"
           placeholder="Repeat your password"
    />
    <p>{{formError}}</p>
</div>

В formError будемо класти повідомлення про те що паролі закороткі або не співпадають. Але як? Є ще одне поле куди можна складати функції, називається computed. Ці функції автоматично переобчислюватимуться коли змінюється модель, а в HTML виглядають як звичайні змінні. Тому валідація може виглядати так:

var data = {
    password: '',
    rePassword: '',
};
new Vue({
    el: '#app',
    data: data,
    computed: {
        formError: function() {
            if(this.password.length < 8) {
                return 'Password should have more than 8 characters';
            }
            if(this.password != this.rePassword)
                return 'Passwords did not match';
            return 'Ok';
        }
    }
});

Питання для самоконтролю

Чув що складати списки питань – ефективніший спосіб вчитися ніж просто читати.

  1. Які параметри приймає Vue і які їх функції?
  2. Що таке v-model і для чого воно?
  3. Що таке v-for і як воно використовується?
  4. Що таке v-bind:style?
  5. Що таке v-bind:class?
  6. Що таке v-bind:class?
  7. Який атрибут задає дію при клацанні по елементу?
  8. Де можна описувати методи які викликаються при різних подіях?
  9. Як викликати метод submitForm при натисненні в елементі клавіші Enter?
  10. Що позначає символ “@”?
  11. Що описують в полі computed</code?

Література

Конспект покриває сторінки 15 по 46 книжки (але тут приклади коду мої, текст теж)

  • Filipova, Olga (2016). Learning Vue.js 2: learn how to build amazing and complex reactive web applications easily with Vue.js. ISBN 978-1-78646-113-1.

Підтримати автора книжки можна тут: https://www.packtpub.com/web-development/learning-vuejs-2


Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: JavaScript

Зміни моделі, події і чистота функцій в Elm

Ця публікація містить ретельно закоментовану альтернативу TodoMVC на Elm. Правда щоб зрозуміти все одно спершу варто прочитати приклади Elm на вікіпедії і основи архітектури Elm програм (вона подібна до Redux якщо ви знаєте що це слово означає (бо я не знаю)).


Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: elm, JavaScript

Javascript, replace *&^%$#@!

Ви знаєте як замінити в тексті одну послідовність символів іншою? Наприклад всі прогалики – на символ підкреслювання. Метод replace()? Вгадали:

> 'this is a test'.replace(' ', '_')
'this_is a test'

Ой, а чого воно лише одну заміну зробило? Бо таке воно ліниве падло. Хочете глобальної заміни – передайте шаблон регулярного виразу який співставляється глобально:

> 'this is a test'.replace(/ /g, '_')
'this_is_a_test'

Працює! А тепер уявімо що нам треба замінити наприклад не прогалик а трубу:

> 'a|b|c|d'.replace(/|/g, '_')
'_a_|_b_|_c_|_d_'

Ну так, треба не забувати що деякі символи в регулярних виразах мають спеціальне значення і їх треба екранувати:

> 'a|b|c|d'.replace(/|/g, '_')
'a_b_c_d'

А якщо раптом ви не хочете нічого знати про ці регулярні вирази (або ваш користувач не хоче), то є таки спосіб глобальної заміни підрядка. Знаєте який? StackOverflow підкаже:

> 'a|b|c|d'.split('|').join('_')
'a_b_c_d'

І я не знаю що на це сказати. Піду краще посплю.


Filed under: Кодерство Tagged: JavaScript

Проста схема перетворення інтерактивної процедурної програми з goto в функціональну рекурсивну

Власне вся передмова помістилась в заголовок. Хоча може для цього “паттерну” є коротша назва.

Існує клас інтерактивних програм які очікують вводу користувача, потім залежно від того вводу щось роблять, потім знову очікують вводу і так далі. Наприклад якась така програма “вгадай число”:

import random

def game():
    print('Як тебе звуть?')
    user = input()

    print('Привіт,', user)
    print('Давай пограємо гру відгадай число?')

    while True:
        number = random.randint(1, 10)
        print('Я загадав число від 1 до 10.')
        print('Спробуєш вгадати?')

        while True:
            print('Вводь свій варіант:')
            guess = input()
            if guess == number:
                print('Ого, так швидко вгадав. Грати ще раз?')
                while True:
                    answer = input()
                    if answer in ('так', 'ні'):
                        break
                    print('Ну то так чи ні?');

                if (answer == 'ні'):
                    print('Ну тоді бувай!')
                    return
                if (answer == 'так'):
                    break
            else:
                print('Ні, моє число ' +
                    ('більше' if (scope.guess < scope.number) else 'менше')
                    + ', пробуй ще'
                )
game()

JavaScript має з такими програмами проблему, бо він ніколи не зупиняється очікуючи на ввід користувача (якщо не рахувати функції alert() та компанії, він викликає функції які обробляють події, як от подію вводу. Щоб написати подібну програму для браузера, ми повинні реалізувати в ньому щось на зразок “консолі”:

<!DOCTYPE html>
<html>
<head>
    <meta charset="utf-8" />
</head>
<body>
    <pre id="console"></pre>
    <input type="text" id="input" />

<script>
(function() {
    var input = document.getElementById('input');
    var output = document.getElementById('console');

    var write = function(text) {
        // Write text to console
        output.innerHTML += text;
    };
    var writeln = function(text) {
        // Write line to console
        write(text + 'n');
    };
    
    // Register default callback of echoing input
    var input_callbacks = [function(input) {
        writeln('> ' + input);
    }];

    var on_input = function(callback) {
        // Register input callback

        input_callbacks[1] = callback;
    }

    input.onkeyup = function(e) {
        // Call all callbacks on input
        if (e.keyCode == 13) { // Enter pressed
            for(var i=0; i < input_callbacks.length; i++) {
                input_callbacks[i](input.value);
            }
            input.value = '';
        }
    };

    // Module exports:
    window.CLI = {
        write: write,
        writeln: writeln,
        on_input: on_input
    };
}());
</script>

<script>
// Ну а тут буде наша програма для "консолі". 
</script>
</body>
</html>

Ми маємо модуль CLI, який містить три функції. write та writeln дописують до елемента “консоль” переданий їм текст, а функція передана в on_input, буде викликатись отримуючи вміст елемента input коли в ньому натиснуть Enter. Проблема якраз в тому що буде викликатись окрема функція, якій передадуть ввід, і нема функції яка б той ввід просто повернула. Як написати для такої консолі інтерактивну гру “вгадай число”?

Тут на допомогу може прийти цікаве визначення алгоритму, яке я знайшов в книжці “Мистецтво програмування” Дональда Кнута (ні, я її не осилив, не зміг запам’ятати набір інструкцій MIX, хоча може варто пошукати якийсь емулятор цієї машини, щоб та книжка веселіше проходилась).

Так от, Кнут пише що будь-яку програму можна задати фунцією P(step, scope), яка приймає набір аргументів scope (що може бути одним аргументом – словником). Таким чином ми уникаємо зміни стану і оператора присвоєння, викликаючи функцію рекурсивно з новини аргументами.

Тому наприклад таку програму написану на бейсікоподібному псевдокоді:

    i = 0
1:  writeln i
    i = i + 1
    goto 1

Можна переписати на JavaScript рекурсивно так:

    function exec(step, scope) {
        CLI.writeln(scope.i);
        exec(step, {i: scope.i+1});
    }

    exec(1, {x: 0});

Варто також зауважити що JavaScript не має оптимізації хвостової рекурсії, тому така програма в Firefox зупиняється вивівши число 11085, і пожалівшись в консоль повідомленням “too much recursion”.

Тобто правило таке – як тільки ми хочемо змінити стан – ми викликаємо нашу функцію яка задає програму передавши їй цей новий стан. Ми також можемо робити умовні і безумовні переходи, викликаючи нашу функцію з різними значеннями параметра step. Подивимось як ми зможемо переписати програму гри “вгадай число”, яку описали вище на JavaScript. Але для цього спершу перепишемо її на наш діалект BASIC:

1:  writeln 'Як тебе звуть?'
    input user
2:  writeln 'Привіт,' + user
    writeln 'Давай пограємо гру "Відгадай число"?'
3:  writeln 'Я загадав число від 1 до 10.'
    number = randint(1, 10)
    writeln 'Спробуєш вгадати?'
4:  writeln 'Вводь свій варіант:'
    input guess
5:  if guess == number then 9
6:  if guess < number then 8
7:  writeln 'Ні, моє число менше, пробуй ще' 
    goto 4
8:  writeln 'Ні, моє число більше, пробуй ще'
    goto 4
9:  writeln 'Ого, так швидко вгадав. Грати ще раз?')
    input answer
10: if anwser == 'так' then 3
11: if answer == 'ні' then 13
12: writeln 'Ну то так чи ні?'
    input answer
    goto 10
13: writeln 'Ну тоді бувай!'

Тепер переписуємо цю програму на JavaScript за такими правилами:

  1. Кожен набір операторів що починається міткою ми записуємо в блок:
    if (step == 1 /*мітка*/) {
        // Код сюди
        return;
    };
    
  2. Кожне присвоєння відбувається в scope:
    if (...) {
        scope.number = Math.floor(Math.random() * 10) + 1;
        ...
        return;
    };
    
  3. Кожен блок що закінчується goto закінчується викликом exec:
    if (...) {
        // Код сюди
        exec(4 /* куди послало goto */, scope);
        return;
    };
    
  4. Кожен блок що закінчується if then:
    if (...) {
        // Код сюди
        if (...) {
            exec(3 /* куди послав then */, scope);
        } else {
            exec(11 /* перехід до наступного блоку */, scope);
        }
        return;
    };
    
  5. Кожен блок що закінчується input закінчується викликом exec для наступного кроку в callback:
    if (...) {
        // код сюди
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.guess = input;
            exec(5, scope);
        });
        return;
    }
    
  6. Програма починається без змінних і з першого кроку:
    exec(1, {});
    

Таким чином з “бейсіка” на JavaScript програму можна переписати так:

function exec(step, scope) {
    // 1:  writeln 'Як тебе звуть?'
    //     input user
    if (step == 1) {
        CLI.writeln('Як тебе звуть?');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.user = input;
            exec(2, scope);
        });
        return;
    };
    // 2:  writeln 'Привіт,' + user
    //     writeln 'Давай пограємо гру "Відгадай число"?'
    if (step == 2) {
        CLI.writeln('Привіт, ' + scope.user);
        CLI.writeln('Давай пограємо гру "Відгадай число"?');
        exec(3, scope);
        return;
    };
    // 3:  writeln 'Я загадав число від 1 до 10.'
    //     number = randint(1, 10)
    //     writeln 'Спробуєш вгадати?'
    if (step == 3) {
        CLI.writeln('Я загадав число від 1 до 10.');
        scope.number = Math.floor(Math.random() * 10) + 1;
        CLI.writeln('Спробуєш вгадати?');
        exec(4, scope);
        return;
    };
    // 4:  writeln 'Вводь свій варіант:'
    //     input guess
    if (step == 4) {
        CLI.writeln('Вводь свій варіант:');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.guess = input;
            exec(5, scope);
        });
        return;
    };
    // 5:  if guess == number then 9
    if (step == 5) {
        if (scope.guess == scope.number) {
            exec(9, scope)
        } else {
            exec(6, scope)
        };
        return;
    };

    // 6:  if guess < number then 8
    if (step == 6) {
        if (scope.guess < scope.number) {
            exec(8, scope)
        } else {
            exec(7, scope)
        };

        return;
    };

    // 7:  writeln 'Ні, моє число менше, пробуй ще' 
    //     goto 4
    if (step == 7) {
        CLI.writeln('Ні, моє число менше, пробуй ще');
        exec(4, scope)
        return;
    };

    // 8:  writeln 'Ні, моє число більше, пробуй ще'
    //     goto 4
    if (step == 8) {
        CLI.writeln('Ні, моє число більше, пробуй ще');
        exec(4, scope)
        return;
    };

    // 9:  writeln 'Ого, так швидко вгадав. Грати ще раз?')
    //     input answer
    if (step == 9) {
        CLI.writeln('Ого, так швидко вгадав. Грати ще раз?');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.answer = input;
            exec(10, scope);
        });
        return;
    };

    // 10: if anwser == 'так' then 3
    if (step == 10) {
        if (scope.answer == 'так') {
            exec(3, scope)
        } else {
            exec(11, scope)
        };

        return;
    };

    // 11: if answer == 'ні' then 13
    if (step == 11) {
        if (scope.answer == 'ні') {
            exec(13, scope)
        } else {
            exec(12, scope)
        };
        return;
    };

    // 12: writeln 'Ну то так чи ні?'
    //     input answer
    //     goto 10
    if (step == 12) {
        CLI.writeln('Ну то так чи ні?');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.answer = input;
            exec(10, scope);
        });
        return;
    };

    // 13: writeln 'Ну тоді бувай!'
    if (step == 13) {
        CLI.writeln('Ну тоді бувай!');
        CLI.on_input(function() {}); 
        return;
    };
}

exec(1, {});

Можна звісно коротше, якщо робити умовний оператор без переходів в інший блок:

function exec(step, scope) { 
    console.log(step, scope);
    if (step == 1) {
        CLI.writeln('Як тебе звуть?');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.user = input;
            exec(2, scope);
        });
        return;
    }
    if (step == 2) {
        CLI.writeln('Привіт,' + scope.user);
        CLI.writeln('Давай пограємо гру відгадай число?');
        exec(3, scope);
        return;
    }
    if (step == 3) {
        CLI.writeln('Я загадав число від 1 до 10.');
        scope.number = Math.floor(Math.random() * 10) + 1;
        CLI.writeln('Спробуєш вгадати?');
        exec(4, scope);
        return;
    }
    if (step == 4) {
        CLI.writeln('Вводь свій варіант:');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.guess = input;
            exec(5, scope);
        });
        return;
    }
    if (step == 5) {
        if (scope.guess == scope.number) {
            CLI.writeln('Ого, так швидко вгадав. Грати ще раз?')
            CLI.on_input(function(input) {
                scope.answer = input;
                exec(6, scope);
            });
            return;
        }
        CLI.writeln('Ні, моє число ' +
            (scope.guess < scope.number ? 'більше': 'менше')
            + ', пробуй ще');
        exec(4, scope);
        return;
    }
    if (step == 6) {
        if (scope.answer == 'так') {
            exec(3, scope);
            return;
        }
        if (scope.answer == 'ні') {
            CLI.writeln('Ну тоді бувай!');
            CLI.on_input(function(){});
            return;
        }
        CLI.writeln('Ну то так чи ні?');
        CLI.on_input(function(input) {
            scope.answer = input;
            exec(6, scope);
        });
        return;
    }

};

exec(1, {});

Які з цього висновки? Ми можемо уникнути зайвих вкладень якщо нам треба зробити ланцюзок колбеків – запит, обробка відповіді, новий запит що залежить від результатів, обробка відповіді і т.д. Головне, аби це не був ланцюжок з тисяч колбеків, бо нарвемось на переповнення стеку. Тоді доведеться писати власну оптимізацію хвостової рекурсії.


Filed under: Кодерство Tagged: книжки, JavaScript, розробка, Python

Як написати свій букмарклет?

Букмарклет (bookmark) – це слово створене поєднанням слів bookmark (закладка) і applet (application (застосунок) + зменшувальний суфікс -let). Таким чином правильним перекладом bookmarklet було б “закластуночок” (чи “застокладочка”), але ви цього краще не кажіть Юрку Зеленому. Але я відхиляюсь. Отож, букмарклет, це маленька програма що міститься в закладці.

Як її туди помістили? Ну, виявляється браузери крім протоколів http, ftp, ітп, розуміють такий протокол як javascript. І коли отримують посилання з цим протоколом, при кліку по ньому не змінюють сторінку, а виконують його href як код JavaScript. Щоб побачити приклад простого букмарклету, створіть документ bookmarklet.htm, і помістіть в нього такий код:

<html>
<head><meta charset="utf-8" /></head>
<body>
<a href="javascript:
    alert('Привіт!')
">Мій букмарклет</a>
</body>
</html>

Якщо відкрити його в браузері, ви побачите чисту сторінку з єдиним посиланням Мій букмарклет, яке при кліку буде показувати повідомлення “Привіт!”. Якщо перетягнути це посилання на панель закладок в браузері, то тепер ви зможете в будь-який момент отримати привітання на будь-якій сторінці яку дивитесь, досить лише натиснути букмарклет.

Але це не дуже корисний букмарклет. Щоб він робив щось корисніше, досить замінити код в рядку 5, на якийсь корисніший.

Наприклад є такий сайт – lib.rus.ec. Вони хоч мають домен еквадору – але москалі, і коли відкрити їх сайт, то вискакує повідомлення, яке блокує доступ до сторінки, і просить грошей за чужі книжки. Я переконаний що в цьому випадку дозволяється використати принцип “грабуй награбоване”, і додати в букмарклет такий код:

 document.getElementsByClassName('lsp-overlay')[0].remove()

І тоді при кліку по букмарклету це вікно пропадатиме. Клас, правда? (Не забудьте забрати виклик alert() який ми написали там раніше)

Але давайте зробимо ще щось складніше і корисніше. Давайте зробимо букмарклет, який оформлює посилання на веб-сторінку в форматі вікіпедії cite web, і дає її нам в якомусь вікні. Це такий шаблон, який гарно оформлює посилання, але заповнювати його руками – ще та морока.

Для букмарклетів є кілька правил. Їх код все таки міститься всередині атрибуту елемента HTML, і повинен відповідати стандартам цієї мови. Наприклад всі подвійні лапки """ (ну ви зрозуміли), повинні бути заміненими HTML-кодом ". Крім того, перехід на новий рядок вважається еквівалентним пробілу, тому однорядкові коментарі можливі лише в кінці скрипта:

alert('Це вискочить');
// alert('Це не вискочить бо закоментовано');
alert('Це теж не вискочить бо коментар продовжується');

Ну і тому що ввесь скрипт здається браузеру написаним на одному рядку – бажано шанувати крапки з комою.

Якщо ми хочемо написати великий букмарклет, який можливо використовуватиме jQuery, та інші бібліотеки, нам захочеться їх якось підвантажувати. Але, віднедавна в адміністраторів серверів з’явилась нова можливість збільшувати безпеку вводячи обмеження на джерела з яких на сайт завантажуються ресурси – Content Security Policy, тому такі букмарклети можуть працювати не всюди. Можливо доведеться все переписати, мініфікувати і запакувати, але на всяк випадок, ось вам код підвантаження скрипта:

(function () {
    var script = document.createElement('script');
    script.src='https://gist.githubusercontent.com/bunyk/6ae97e5c3de490cfb4a1/raw/b7fcfde5c40314262893761418a6a25dd6ed0ce8/cite_web.js';
    document.body.appendChild(script);
}());

Подібним чином вже з того скрипта ми можемо підвантажити jQuery та наприклад CSS.

Я тут наковбасив трохи JavaScript, який можливо не на всіх сайтах працює, і не всі дані статті витягує, але на моєму блозі він дає щось подібне до цього:

cite_web

Щоб поставити собі такий, перенесіть оце посилання в закладки: “{{cite web|…“, а тоді в контекстному меню закладки натисніть “Властивості”, чи “Редагувати”, і замініть текст на

(function () {
    var script = document.createElement('script');
    script.src='https://gist.githubusercontent.com/bunyk/6ae97e5c3de490cfb4a1/raw/3102c3e285c6e24a9aed98d1bc7f0b7abeda20fc/cite_web.js';
    document.body.appendChild(script);
}());

Ось код:


Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: Лайфхаки, вікіпедія, JavaScript

Логуючий фільтр для Angular expression

Вирази в Angular (те що в фігурних дужках і ngBind) – не зовсім те що Javascript. Так каже документація.

Context: JavaScript expressions are evaluated against the global window. In Angular, expressions are evaluated against a scope object.

А тому ми не можемо там використати console.log. Але можемо написати наприклад такі фільтри:

    angular
        .module('starter')
        .filter('log', function() {
            // do not change value, but log it in console
            return function(input) {
                console.log(input);
                return input;
            };
        })
        .filter('justlog', function() {
            // do not render value but log it in console
            return function(input) {
                console.log(input);
                return '';
            };
        });

Хоча напевне існує якийсь правильніший, вже вбудований спосіб зневадження в Angular. :)


Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: Angular, JavaScript

Вступ в AngularJS (1)

Я почав писати цей конспект від початку 2015-го, за цей час вийшов AngularJS 2, напевне варто переписати. Хоча другий Angular написаний на TypeScript, тому він напевне вже не JS. Або вивчити React і написати конспект для нього. Вибір безмежний. :)

Написано на основі шикарного курсу від Code School. Просто щоб не передивлятись кожного разу перед тим як знову засвербить щось написати для фронт-енду.

Angular.js дозволяє писати шаблони прямо в HTML, розширюючи його своїми директивами, а потім автоматично заповнюючи даними.

Директива – це маркер (атрибут тегу) чи тег HTML що каже Angular-у запустити якийсь JavaScript код.

Єдиний файл що потрібен для початку роботи – angular.js.

Модулі

Код в Angular.js поміщається в модулі. Модулі містять код і описують залежності.

Щоб створити модуль пишемо:

var app = angular.module('store', []);

Перший аргумент – назва модуля, другий – список залежностей (якщо без залежностей – то порожній).

Тоді в html пишемо:

<html ng-app="store">

І це запустить наш модуль коли документ завантажиться.

І хоча наш модуль нічого не робить, але його включення вже допомагає розглядати код html який ми пишемо як директиви Angular.

Після чого можна писати на сторінці вирази. Як от

<p>2 + 2 = {{2 + 2}}</p>

Контролери

Щоб передати дані з JS в HTML, потрібно використати контролер:

var gem = {
    name: 'Dodecahedron',
    price: 10,
};

app.controller('StoreController', function() {
    this.product = gem;
});

Важливо щоб контролери називались КемелКейсом і останнім словом завжди було Controller.

Далі, в html, пишемо

<div ng-controller="StoreController as store">
<h1>{{store.product.name}}</h1>
<h2>{{store.product.price}}</h2>
</div>

store – аліас який ми описали і що використовується всередині виразів. Доступний лише всередині елементу для якого описаний контролер.

Директиви

ng-show – покаже елемент лише коли значення виразу істинне.

<div ng-controller="StoreController as store">
<button ng-show="store.product.canPurchase">Add to Cart</button>
</div>

ng-hide – навпаки, сховає елемент коли значення істинне.

ng-repeat – повторить елемент ітеруючи по якомусь списку.

ng-click – виконає код написаний всередині значення директиви при кліку по ньому.
ng-init – виконає код написаний всередині значення директиви при відображенні сторінки. Не користуйтесь ним, покладіть код який хочете покласти туди, всередину контролера.

<div ng-controller="StoreController as store">
<div ng-repeat="product in store.products">
<button ng-show="product.canPurchase">Add to Cart</button>
</div>
</div>

ng-src – директива що встановлює значення атрибуту src в тегу на зразок img. Тому що встановлення його значення через <img src="{{value}}">, призведе, перед тим як спрацює Angular, до спроби браузера завантажити файл “{{value}}“, і помилки 404. А цього ми не хочемо.

ng-class="{ 'class1': condition1, class2: condition2 }" – дозволяє додавати і забирати класи з елемента залежно від значення виразів умов.

Фільтри

При виводі даних в шаблонах, їх можна пропускати через фільтри. Загальний синтаксис:

<p>2 + 2 = {{вираз|фільтр:опції}}</p>

<!-- або так: -->
<li ng-repeat="product in store.products | limitTo:3 | orderBy:'-price'">

Форми

Директива ng-model прив’язує значення елемента форми до моделі (атрибута контролера). Вони оновлюються автоматично.

Щоб якийсь код виконувався коли форма відправляється, ми додаємо цей код в значення директиви ng-submit. І дописуємо директиву novalidate, щоб вимкнути стандартну валідацію HTML.

<form name="reviewForm"
      ng-controller="ReviewController as reviewCtrl"
      ng-submit="reviewForm.$valid && reviewCtrl.addReview(product)" 
      novalidate
>

Angular автоматично додає до полів класи – ng-pristine – до поля до якого ще не додавали код, ng-dirty – до зміненого поля, і ng-invalid – до поля що не проходить валідацію, та ng-valid – до того що проходить.

Поля валідуються по атрибуту type. Може бути наприклад email, url, number (додатково є атрибути min, max).

Далі в курсі (ось слайди) ще йдеться про те як

  • включати розмітку з інших файлів
  • писати власні директиви і власні html елементи
  • завантажувати дані через XHR

Щоправда, цього не треба щоб написати застосунок який я хочу написати. Але Про нього пізніше, бо github лежить, і вже трохи пізно. :)


Filed under: Кодерство, Павутина Tagged: JavaScript

Як намалювати стрілочку в SVG

Креслення стрілочки, з позначенням деяких змінних

Креслення стрілочки, з позначенням деяких змінних

Поточна ситуація така, що на запит “як намалювати стрілочку”, Google видає купу порад дівчатам про те як зашпаклювати лице. Але проблема трапляється часто, і не тільки в SVG, ось наприклад старий пост про те як малювати вектори в OpenGL, для програмки що проводить структурний аналіз кінематики машин і механізмів. Тому треба виправити цю ситуацію, і написати ще пару публікацій про малювання стрілочок. :)

Тут буде код який було весело писати, і яким варто поділитись. Присутній також JsFiddle. Код дозволяє малювати стрілочки наступного вигляду:

arrows


Написано з використанням D3.js, але код можна причепити де завгодно, так як головне тут – функція arrow_path, яка генерує значення атрибуту d для тега path. Приймає вона координати початку і кінця стрілки, ширину лінії стрілки, радіус (задає розмір трикутника на кінці стрілки, і радіус gizmo (пімпочки на середині)). directed – булевий аргумент, що вказує чи малювати стрілочку на кінці лінії взагалі. gizmo – якщо false – пімпочки не буде, 'circle' – буде коло, 'diamond' – буде ромбик.

Думаю тут можна було б ще зекономити на ручному перетворенні систем координат, бо виходить забагато арифметики. Натомість використати translate, але щось зразу не додумався. Правда воно і так не тормозить, навіть коли малює отаке чудо:

large_map

Сучасні браузери – потужні машини!

var panel = d3.select('body');

svg = panel.append('svg')
    .attr('width', 500)
    .attr('height', 500);


var arrow_path = function(x1, y1, x2, y2, width, r, directed, gizmo) {
    var dx = x2 - x1; // direction of arrow
    var dy = y2 - y1;
    var l = Math.sqrt(dx * dx + dy * dy); // length of arrow
    var fx = dx / l; // forward vector
    var fy = dy / l;
    
    var lx = -fy; // side vector
    var ly = fx;
    
    var line_rectangle = [
        (x1 + lx*width) + ',' + (y1 + ly*width),
        (x2 + lx*width) + ',' + (y2 + ly*width),
        (x2 - lx*width) + ',' + (y2 - ly*width),
        (x1 - lx*width) + ',' + (y1 - ly*width)
    ];
    
    var alx, aly, arx, ary;
    if (directed) {
        alx = x2 - fx*r*2 + lx*r;
        aly = y2 - fy*r*2 + ly*r;
        arx = x2 - fx*r*2 - lx*r;
        ary = y2 - fy*r*2 - ly*r;
    };
    
    var get_end_points = function () {
        // return list of end vertexes that for an arrow or just side of rectangle.
        if(directed) {            
            return [
                'L' + (x2 - fx*r*2 + lx * width) + ',' + (y2 - fy*r*2 + ly * width),
                'L' + (x2 - fx*r*2 + lx * r) + ',' + (y2 - fy*r*2 + ly * r),
                'L' + x2 + ',' + y2,
                'L' + (x2 - fx*r*2 - lx * r) + ',' + (y2 - fy*r*2 - ly * r),
				'L' + (x2 - fx*r*2 - lx * width) + ',' + (y2 - fy*r*2 - ly * width),
            ];      
        } else {
            return [
                'L' + line_rectangle[1],
                'L' + line_rectangle[2],
            ];

        };
    };
    
    if (!gizmo) {
        return [
            'M' + x1 + ',' + y1,
            'L' + line_rectangle[0]
        ].concat(
            get_end_points(),
            [
                'L' + line_rectangle[3],
                'L' + x1 + ',' + y1,
            ]
        ).join(' ');
    };
    
    var cx = (x1 + x2) / 2;
    var cy = (y1 + y2) / 2;
    var h = Math.sqrt(r*r - width*width);
    
    var arc_rectangle = [
        (cx - fx*h + lx*width) + ',' + (cy - fy*h + ly*width),
        (cx + fx*h + lx*width) + ',' + (cy + fy*h + ly*width),
        (cx + fx*h - lx*width) + ',' + (cy + fy*h - ly*width),
        (cx - fx*h - lx*width) + ',' + (cy - fy*h - ly*width),
    ];
    
    if (gizmo === 'circle') {
        return [
            'M' + x1 + ',' + y1,
            'L' + line_rectangle[0],
            'L' + arc_rectangle[0],
            'A' + r + ',' + r + ' 0 0,0 ' + arc_rectangle[1],
        ].concat(
            get_end_points(),
            [
                'L' + arc_rectangle[2],
                'A' + r + ',' + r + ' 0 0,0 ' + arc_rectangle[3],
                'L' + line_rectangle[3],
                'L' + x1 + ',' + y1,
            ]
        ).join(' ');
    };
    
    if (gizmo === 'diamond') {
        return [
            'M' + x1 + ',' + y1,
            'L' + line_rectangle[0],
            'L' + arc_rectangle[0],
            'L' + (cx + lx * r) + ',' + (cy + ly*r),
            'L' + arc_rectangle[1],
        ].concat(
            get_end_points(),
            [
                'L' + arc_rectangle[2],
                'L' + (cx - lx * r) + ',' + (cy - ly*r),
                'L' + arc_rectangle[3],
                'L' + line_rectangle[3],
                'L' + x1 + ',' + y1,
            ]
        ).join(' ');
    };
    
    throw 'Unknown gizmo value'
};

svg.append('path')
    .attr("d", arrow_path(0, 100, 200, 300, 2, 10, false, 'circle'));

svg.append('path')
    .attr("d", arrow_path(50, 100, 250, 300, 2, 10, false, false));

svg.append('path')
    .attr("d", arrow_path(100, 100, 300, 300, 2, 10, true, false));

svg.append('path')
    .attr("d", arrow_path(150, 100, 350, 300, 2, 10, true, 'circle'));

svg.append('path')
    .attr("d", arrow_path(200, 100, 400, 300, 2, 10, true, 'diamond'));

В кінцевому результаті виходить подібний SVG:

<path d="M150,100 L148.5857864376269,101.41421356237309 L241.6575832073514,194.4860103320976 A10,10 0 0,0 255.51398966790242,208.3424167926486 L334.44365081389594,287.27207793864216 L328.7867965644036,292.9289321881345 L350,300 L342.9289321881345,278.7867965644036 L337.27207793864216,284.44365081389594 L258.34241679264863,205.5139896679024 A10,10 0 0,0 244.4860103320976,191.6575832073514 L151.4142135623731,98.58578643762691 L150,100">

<path d="M200,100 L199.29289321881345,100.70710678118655 L292.2572695790783,193.6714831414514 L292.9289321881345,207.07106781186548 L306.3285168585486,207.7427304209217 L385.1507575950825,286.5649711574556 L378.7867965644036,292.9289321881345 L400,300 L392.9289321881345,278.7867965644036 L386.5649711574556,285.1507575950825 L307.7427304209217,206.3285168585486 L307.0710678118655,192.92893218813452 L293.6714831414514,192.2572695790783 L200.70710678118655,99.29289321881345 L200,100">

Страшненько, в порівнянні з line тому добре що його можна не руками писати.

P.S. Є ще простіший спосіб – називається SVG marker. Правда з ним біда – маркер має окремі обробники для всіх подій миші, тому якщо вішати функції на ці події – якщо миша буде над маркером а не над лінією – не спрацює. Інша проблема – маркер не змінює колір коли змінювати колір лінії. Цей код уникає цих двох проблем. Але якщо вас події і кольори не цікавлять – користуйтесь маркерами.


Filed under: Графіка, Кодерство Tagged: графіка, JavaScript, linux

D3: фіксація вузла в графі

Knowledge is power – it’s measured in WAT?!s (Rose Ames)

Я все мрію написати детективну історію на зразок “Шерлок Холмс і Бага Баскервілів”, але ніяк не підберу багу аби сюжет був достатньо гостросюжетним. Ось наприклад поділюсь знанням цікавої особливості D3.js при малюванні графів за допомогою фізичної симуляції. Наприклад ми хочемо деякі вузли графа розміщувати вручну.

Документація пише:

Each node has the following attributes: …
fixed – a boolean indicating whether node position is locked.

Ок, тоді давайте при кліку по вузлі, показувати меню, в якому є галочка “фіксувати ноду”. В коді що показує меню пишемо:

pin_down.setChecked(data.fixed);

І чомусь, не залежно від того фіксований вузол, чи ні, галочка завжди стоїть:

pin

Я почав логувати data.fixed, виявилось що вона отримує значення то 6, то 7, то 3… Зовсім не булевські. Я думав вже що десь якийсь код думає що fixed на вузлі графа означає щось інше.

Документація бреше. Виявилось що fixed – не булева змінна.

Internally, the force layout uses three bits to control whether a node is fixed. The first bit can be set externally, as in this example. The second and third bits are set on mouseover and mousedown, respectively, so that nodes are fixed temporarily during dragging. Although the second and third bits are automatically cleared when dragging ends, the first bit stays true in this example, and thus nodes remain fixed after dragging. (Sticky Force Layout).

Ну що ж, давайте по масці виділяти перший біт:

pin_down.setChecked(data.fixed && 1);

Все одно завжди поставлена? Ааа, ну так, && – це логічна кон’юнкція, а не побітова. 6 && 1 – true. Нам треба побітову.

pin_down.setChecked(data.fixed & 1);

Resolve issue -> Fixed.

Тепер залишилось придумати як в такий детектив додати персонажів і саспенсу. :D


Filed under: Графіка, Кодерство, Павутина Tagged: JavaScript